Варто замислитись

Про жорстокість Бога в Старому Завіті

Проблема так званої жорстокості Яхве полягає скоріше в тому, що скептики, а також деякі християни, думаючи про лютість Бога в Старому Завіті, порівнюють тексти з Виходу з текстами Нагірної Проповіді з Єв. від Матвія. При такому контрасті не уникнути питання: чому все так? Невже тут йдеться про двох “богів”?
Але питання полягає в тому, як ми тлумачимо ці тексти. Тобто відповідь лежить в області герменевтики. Тут важливо розібрати наступні моменти: Що таке Біблія і яке значення ми надаємо цій книзі.
Біблія – ​​це скоріше ще історія спасіння, історія розвитку відносин між Яхве і його народом. І в тій частині, яку ми називаємо Старий Завіт, картина відносин інша, ніж в тій частині, яка іменується Новий Завіт. Проблема не в тому, що Бог став іншим, а в тому, як Його народ почав сприймати свого Бога в історії (не без сприяння Святого Духа).
Раніше, наприклад, Бог давав право при Мойсеї писати розвідні листи. Ісус відповів, до речі, на питання: Чому? Унаслідок жорстокосердості. Чиєї жорстокосердості? Бога? Ні. Нашої жорстокосердості. Тобто ми вже бачимо, де і в чому прихована проблема. Ісус, до речі, також вказав на те, що його прадід Давид неабияк перестарався в плані жінок: у нього їх було багато. А Бог запланував, до речі кажучи, кожному чоловікові тільки одну і навпаки.
І тут ми бачимо, до речі, різницю між Кораном і Біблією. Біблія – ​​це не зібрання вчених висловів Яхве, але також і історія. Ісус як би говорить: Бог спочатку запланував наступне: “двоє залишать батька і матір, і будуть як одна плоть”. Але потім Мойсей дав право написати розвідний лист. Чим не історія? Біблійні автори не описують те, як Бог змінював свою точку зору. Ісус як би натякає на історіографічний характер в Біблії. Спочатку або відпочатку було так. Але потім Мойсей дав послаблення і сталося ось так. І все це описується авторами Писання.
Але не варто говорити про те, що проблема жорстокосердості була характерна тільки для юдеїв. Це те, на що нібито напирають Латиніна і Невзоров. Якби вони почали свої базікання на тему прав людини за часів ассирійців, над ними б, по-перше, розсміялися, а, по-друге, живцем здерли б шкіру, а голови б кинули в одну купу з іншими головами.
Читайте також: 

Тоді не було прав людини. Тоді грало значення тільки одне: у кого сила, той і правий. Забудьте що сказав Данило Бодров. Адже він сам бігав з автоматом і стріляв у все живе. Тому і в ті часи відігравало значення тільки кількість військ, знарядь і … звіриний норов.
Якщо уважно придивитися до псалмів, то стає помітно, за що Бога оспівували царі, пророки і мудреці: за м’яз сильний. Ось встає з місця Всемогутній Ізраїлю і перед його поглядом плавляться гори, ось Він люттю своєю призводить в збентеження народи, ось Він щит для віруючого, Він вражає в щоку всіх ворогів …
Ви можете перечитати все псалми й виписати всі мілітаристські вірші, що вихваляють мускулястість і маскулінність Яхве. Може, навіть напишіть магістерську на цю тему. Так, Бог це, мовляв, такий громила, який розкидає в сторони всіх тріпотливих ворогів своїх ставлеників. Такий опис Бога ви навряд чи знайдете в такій кількості в Новому Завіті. Але не варто думати, що Бог сам в захваті від такого способу в Псалмах або у пророків. Не буду заперечувати, що все це правда і Бог міг і може обдати гарячою парою свого гніву всіх ворогів свого культу. Але все ж між рядків миготить і інша ідея: хтось (хм) хвалиться колісницями, а ми – ім’ям Яхве! Звичайно, це мерехтливі перли в Старому Завіті, але вони там є!
Чому Бог не послав в Ханаан милих місіонерів? Чому не організував серед палестинських міст-держав роздачу гуманітарки? Відповіддю на це питання буде служити частково те, що відбувається сьогодні на кордоні двох країн: Ізраїлю і Палестини. Палестинці, з одного боку, живуть наче б все ще в Старому Завіті. Вони не розуміють європейської політики іншої держави – сучасного Ізраїлю, який вкладає не в бомби, а в сучасні технології. Вони не готують смертників, а платять пенсії. Палестинці отримують насправді гуманітарку і гроші. Але що вони з ними роблять? Правильно: все йде за видатками в боротьбі з самим шайтаном: з державою Ізраїль, тоді як саме населення держави Палестина живуть в злиднях.
Що зробили б хананеї з такими місіонерами? Правильно. Убили б. І з вами б зробили те ж саме в сучасній Саудівській Аравії. Там у встановлений день до цього часу у який  рубають голови. І в тому числі за місіонерство. Якби Яхве вирішив віддати Аравійський півострів євреям, вони б туди увійшли з бронетехнікою, а не з чотирма духовними законами. Так ось, хананеї за часів Ісуса Навина, судячи з усього, були набагато гірші для них ніж саудівці, які самі не в захваті від сучасного Ізраїлю. Не буде зайвим додати, що такі “хананеї” прийшли одного разу в Європу в вигляді Османської імперії і наблизилися до Відня. І отримали відсіч від поляків. Не можна сказати, що люди надходили згідно з принципами сили Старого Завіту тільки тоді. Лукашенко, як і інші диктатори, наприклад, поводяться не краще римського цезаря.
Але з часом Ізраїль почав розуміти, усвідомлювати й здогадуватися, особливо не без допомоги вчення Ісуса Христа, що сила НАСПРАВДІ В ПРАВДі. І ті вірші Старого Завіту, які давали лише тьмяне сяйво, здавалися лише мерехтливими перлами, тепер загорілися світлом прожектерів: Богу важливіше сама людина, а краще – зламана серцем людина.
Бог не проти дати славу, ім’я, силу, храм, землю, багатства, але… подивіться на царів Ізраїлю. На Соломона. Все це було. Все це ми проходили. Багате оздоблення Храму. Живучі в розкошах Левіти. Славна історія. Патріотизм. Наші діди воювали … в боротьбі з хананеями …)) Бог все це давав і відповідав на всі побажання як джин з лампи Аладіна. А в підсумку? Полон і депортація. Розграбування майна. Принижені царі. Санкції…
І ось в цей час прийшов Ісус. У своїй нагірній проповіді Він пояснював приниженим вавилонським і римським полоном юдеїв, чому і від чого все пішло не так. Так, Бог одного разу покарав єгиптян. Одного разу він вилив свою лють на хананеїв і на халдеїв, використовуючи інші народи. “Але чи стало вам від цього краще? Чи стали ви кращі?” Хтось скривиться від усмішки: знову це моралізаторство… Так! А чому б ні? Кому взагалі пішла на користь сила і багатство? Як залишатися зовні багатим, а внутрішньо аскетом? Таких в історії людства – одиниці. Але важливо те, що деякі з юдеїв задумалися і пішли за Ісусом. Їх щось зворушило. Вони зрозуміли, що ця Людина розповість їм стару історію, але по-новому.
Ні. Історія про “жорстокості” Яхве продовжує бути й залишатися важливою сторінкою біблійної історії. Вона вчить нас тому, що слава царів – це закон, тобто досліджувати справу вдови і сироти, а не багатство і влада (Притчі 25: 2). Вона вчить тому, що Бог, залишаючись маскулінним і мускульним (хе-хе, вибачте за мій французький), тобто фактично МАЧО, насправді є люблячим і мудрим батьком. Він любить всіх.
Це велетень з серцем романтика.
Мудрець в обладунках лицаря.
Ти хочеш, мабуть, нове корито? Для Бога це – справа нехитра. Але потім пройде час, і ти захочеш стати володаркою морською. :))

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Віктор Шльонкін

Пастор вільної євангельської церкви в Німеччині. Доктор богослов'я (Dr. theol.). Віктор з дружиною Юлією виховує трьох синів.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button