Суть проблеми
Сьогодні в країні точиться страшенна війна… Сьогодні ми всі на війні, принаймні маємо бути там, або бути дотичними до неї… У ці дні ми маємо все робити для нашої Перемоги! Але на хід війни й на її результат − нашу Перемогу, величезний вплив має політика… Тож поговоримо сьогодні про неї. Яким має бути погляд християнина на політику? Я спробую відповісти на це питання, опираючись на свіжі кейси з сьогоднішнього українського політичного життя.
В ці дні в українському суспільстві відбувся сплеск певного оптимізму. Попри горе війни, у нас є свої специфічні радості, ми радіємо рішенню про надання нам танків Леопард-2. Це перший вид реальної наступальної зброї, яку нам почали надавати на дванадцятому місяці ведення війни з моменту повномасштабного вторгнення…
Прийняття такого, здавалося б суто військового, рішення − є політикою. І в цей процес були залучені різні політичні аспекти: від зовнішньополітичної дипломатії до внутрішньополітичних питань, таких як боротьба з корупцією.
З іншого боку у ці дні інфопростір підірвала інформація про можливі зловживання в Міністерстві Оборони. Це теж внутрішньополітична тема, але і вона пов’язана з війною… Бо мова йде про розкрадання народного бюджету на закупівлях саме для військових…
Ми нерідко чуємо оцей укорінений наратив в нашому суспільстві, що політика є брудною справою! Відразу хочу заявити, що, в силу свого ідеалістичного християнського сприйняття навколишнього світу, я з такою постановкою питання не погоджуюся. Бо така теза говорить про наслідки, а не про причини. Менше з тим, більшість українців повторюють тезу про те, що політика, в цілому, брудна справа! Але коли на такому тлі негативного сприйняття політики чиновники вчиняють дії, які можна прирівняти до мародерства під час війни, до наживання на крові наших захисників, то такі вкрай огидні дії політиків спонукають людей тепер думати, що політика ще брудніша, ніж хтось міг це уявити!
Це вкрай небезпечна тенденція, бо втрата довіри до політиків під час війни, безперечно послаблює нашу армію та посилює ворога.
Це вступ до моїх роздумів, потім ми ще повернемося до прикладів з українського політичного життя, вже позитивних…
МІРКУВАННЯ НА ЦЮ ТЕМУ в форматі ВІДЕО (на Ютуб каналі Ігоря Плохого)
Що ж таке «політика» з християнської точки зору? І чи має вона завжди бути брудною?
Звісно, що в християнській системі координат найбільшим Антропологом є Той, Хто власноруч сконструював (сотворив) людину. Що ж Бог говорить про антропологічну закоріненість політики в людській природі?
«І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі. І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте…» (Буття 1:26-28)
Отже, Біблія вказує на антропологічну природу політичності людини. Ще важливо, що здійснення управлінських функцій «володарювання», в т. ч. творення політики, є вкоріненою функцією людини та прямим наказом людині від Бога! Тобто, якщо коротко, політична діяльність у самому широкому сенсі цього слова − це Божий імператив для кожної людини без виключення (Буття 1:28)!
Термін «політика» походить від грецького слова «πολιτική» й означає діяльність самоуправління у полісі (місті-державі), а надалі — за Аристотелем, політика – «мистецтво управління» містом, державою і суспільством, діяльність з вирішення питань життя суспільства чи певної його частини.
Стосовно визначення «політики», як «мистецтва управління» містом, суспільством, державою, виникають певні питання: на яких принципах має здійснюватися таке ефективне управління будь-якою спільнотою людей?
Звернімося до тексту Біблії:
«Дбайте про благо тієї землі, куди я вас виселив, і молітесь за неї Господеві, бо в її добробуті − і ваше щастя» (Єремії 29:7, переклад Хоменка).
В цій настанові щодо активної участі носіїв вчення Біблії в суспільному житті, ми зустрічаємо деякі важливі категорії, такі як: «благо», «добробут», «щастя», саме ці категорії є основними у визначенні мети політики чи політичної діяльності.
Наприклад, Аристотель в «Політиці» зазначає: «Держава створюється не заради того, щоб жити, але переважно для того, щоб жити щасливо». Така мета збігається з метою духовно-політичної діяльності за словами Єремії: «Дбайте про благо тієї землі… бо в її добробуті − і ваше щастя». Єдине, що Єремія проголосив про цю мету більше ніж за 250 років до Аристотеля.
Яким чином у політичному процесі генерується оце «благо-щастя»? Арістотель в «Політиці» дає відповідь на це питання, розглядаючи різні форми політичного правління:
«Монархічне правління, що має на меті загальну користь, ми найчастіше називаємо царською владою; влада деяких, але більш ніж одного – аристократією (або тому, що правлять краще, або тому, що мається на увазі вище благо держави і тих, хто до неї входить); а коли заради загальної користі править більшість, тоді ми вживаємо позначення, загальне для усіх видів державного устрою, – політія. Відхилення від зазначених устроїв наступні: від царської влади – тиранія, від аристократії – олігархія, від політії – демократія. Тиранія – монархічна влада, що має на меті вигоди одного правителя; олігархія захищає вигоди заможних громадян; демократія – вигоди незаможних, загальної ж користі жодна з них на меті не має».
Аристотель підштовхує нас до думки, що не від форми правління залежить добробут, а від якості керманичів (політиків)!
Це дуже простий висновок, який перегукується з біблійним наративом, адже в Біблії описуються різні форми правління (це і анархія; і теократія; і монархія; і тоталітаризм; і олігархія; і демократія; і республіка), але якість політики за будь-яких управлінських форм залежить від духовного стану людини, наділеної політичною владою. В Біблії є чимало прикладів благословенних політиків: Йосип, Даніїл, Давид та ін.
Отже, ми можемо зробити висновок, що брудна не політика, а носії політики; якщо політик буде притомний, чесний, принциповий, то і його політика буде відповідною!
То що ж з Україною?
Нам не потрібні в політиці просто нові обличчя, бо яка різниця, хто буде проводити маніпуляції з державним бюджетом − старі обличчя чи нові? Ми потребуємо політиків, з якісно новими підходами! Людяних, чесних, не жадібних!
Хтось скаже, а чи це можливо? Адже у нас нема чесних політиків…
Я наведу приклад на цю тему з сьогодення. Це випадок, про який також зараз говорять усі ЗМІ! «Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний отримав у спадок від американця українського походження Григорія Степанця один мільйон доларів. Усі кошти Залужний пожертвував на ЗСУ». Про це повідомляє The New York Times. В пресслужбі Генерального штабу підтвердили цю інформацію.
Перше, на що варто звернути увагу, що цей нетиповий (можливо, поки що) для української політики вчинок Залужний зробив не для піару, а просто, скромно, тихо, без камер, без пресскоференцій… Цей вчинок зроблено в стилі Христового імперативу для жертводавців: «У тебе ж, коли подаєш милостиню, нехай ліва рука не знає, що робить права, щоб твоя милостиня була таємна; і твій Отець, Який бачить таємне, Сам віддасть тобі явно» (Матвія 6:3-4).
Тепер відчуйте різницю: в нашому українському політикумі існують чиновники, яких поки що підозрюють в тому, що вони не гребують красти гроші в армії під час війни, а є такі, що не те що не крадуть, а віддають свої кошти на потреби ЗСУ!!!
Ступені моральної відповідальності політиків
Спостерігаючи за таким контрастом вчинків політиків (а чиновників з МО чи ГШ можна такими назвати, бо це політичні посади, тим більше під час війни), ми можемо побудувати наступні ступені порядності політиків:
- перший, найнижчий ступінь − політик краде з держбюджету (це неприпустима ситуація, але, на жаль, в Україні багато чиновників знаходяться на такому щаблі ієрархії політичної порядності);
- другий, нормальний ступінь − політик не краде, а чесно виконує покладені на нього обов’язки, як відповідальний менеджер (це щабель належного виконання своїх функцій політиком, таких політиків нам ще бракує);
- третій, найвищий ступінь − політик не лише чесно виконує обов’язки й не краде, але й ще й жертвує заради суспільної справи своїм власним, тобто усім, чим може! Приклад такої жертовності заради Батьківщини показують нам сьогодні захисники України на полях бою, де вони готові не брати від держави, а віддавати за неї найдорожче!.. Прикладом такого політика є для нас сьогодні Валерій Залужний! Він таким ставленням до свого обов’язку переходить зі статусу менеджера в статус Батька!
Бо тільки наймити можуть красти в господарстві, де вони працюють, бо воно для них чуже… І вони чужинці. Чиновник, що краде, навіть у мирний час, є не просто недбалим наймитом, а чужинцем… Але батько, який дбає про свою родину, не буде красти сам в себе, але буде примножувати багатство заради своїх дітей − майбутніх поколінь… Христос в Євангелії від Івана показує нам різницю між наймитом для стада й Пастирем. Наймит − втече, а пастир буде класти заради стада все, що має й що може, навіть душу свою! «…Пастир добрий душу свою покладає за овець. А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець. А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець» (Івана 10:11-13).
Читайте також:
Що робити?
Як не вистачає нам політиків, яких можна назвати слугами народу в дусі справжнього батька, справжнього пастиря на політичній ниві. Так, таких політиків нової якості, людяних нам не вистачає, але все ж вони є! І приклад Валерія Залужного не єдиний в Україні. Отже, є надія! Але є й задачі для нас, християн. Перше: молитися, щоб таких політиків Бог підтримував, а також щоб з’являлися нові політики в дусі християнської пастирської та батьківської відповідальності та опіки! Друге: всім християнам, які практикують євангельські принципи у всіх сферах свого власного життя, і які мають хист до управління, необхідно реалізовувати своє «світло» та «сіль» в політичній сфері, починаючи з органів місцевого самоврядування, закінчуючи посадами в центральних керівних органах держави! Брудно там, де є брак чистоти та святості!
