Блог Максима Нестеренка

Відкрите звернення до Олексія Прокопенка

Вчора мені стало відомо, що відомого російського проповідника Олексія Прокопенка нещодавно не впустили в Україну. На своїй сторінці Олексій назвав «підлими» дії українських прикордонників, які, посилаючись на негласний наказ, відмовили йому у в’їзді на церковний захід у нашій країні. У коментарях чимало українських християн почали заявляти, що їм «соромно» за нашу країну …

Одразу скажу, що я поважаю Олексія як проповідника і люблю як брата у Христі. Однак вчорашня дискусія переконала мене в тому, що і російські, і багато хто українських християн не розуміють першопричину того, що відбулося. І оскільки суть порушених питань виходить за рамки персони Олексія, вважаю за потрібне звернутися до нього саме в публічному форматі.

Брат Прокопенко, безумовно, мав рацію, коли сказав, що відмова йому у в’їзді в Україну є частиною якогось Божого плану. І я, здається, здогадуюся, якого саме. У цих припущеннях мені допоможе публікація в ЖЖ Олексія від 24.02.2014 «Про участь християн в політичних акціях». Там Олексій нарікав, що «через різне ставлення до політики» між християнами, у яких склалися різні політичні позиції, виникла конфронтація.

Мабуть, Олексій досі вважає, що «різне ставлення до політики» – єдина причина надлому між українськими і російськими християнами. Я шкодую про перенесені братом Олексієм незручності в аеропорту і про фінансові втрати церкви у вигляді вартості квитків, що «пропали». Але також я шкодую про збитки захоплених проросійськими бойовиками протестантських церков в Луганську, Горлівці, Шахтарську … Адже Олексій не зміг приїхати в Україну з тієї ж причини, по якій були захоплені ці церкви – підтримка донецьких бойовиків урядом РФ.

Брате Олексію, Ви як і раніше вважаєте, що у нас просто «різне ставлення до політики»? Що російських протестантів не стосується вбивство у 2014 р. п’ятидесятників Слов’янська? Або побиття в тому ж році в Донецьку пасторів Сергія Косяка й Олександра Хомченко? Ви вважаєте, що російські християни не несуть свою частку відповідальності за гріхи своєї влади (Пс. 11: 9; Соф. 3: 1-7)? Що Ви, як росіянин, можете на восьмому році війни приїжджати в Україну так, наче нічого не відбувається?

У своєму нарисі Ви пишете, що «ми плакали разом з тими, хто плаче з приводу численних смертей 18-21 лютого» і «переживали про благополуччя друзів, які перебували поруч з тими місцями, де свистіли кулі». Але при цьому Ви не говорите ні слова про те, що «численні смерті» і «свист куль» відбувалися за прямої підтримки російської влади і, можливо, навіть з їх участю. Ви заявляли, що «ситуація начебто повернулася в більш мирне русло. Ми радіємо, що наші українські друзі в безпеці і що кровопролиття зупинилося». І це сказано Вами 24 лютого 2014 р., коли російські війська якраз почали захоплення Криму, і загроза кровопролиття багаторазово збільшилася!

Нагадаю Вам, що згідно з Писанням «проклятий пересуває межу свого ближнього» (Втор. 27:17). Російська держава порушила межі України, і цей гріх, безумовно, відіб’ється і на російських християнах. Тому Вам, брате Олексію, слід було б смиренно прийняти на свою голову всі витрати, пов’язані з агресивною політикою Росії. Будучи на Вашому місці, я був би готовий не тільки до депортації, але і до можливого арешту. Такий закон військового часу. І, звичайно ж, про правила в’їзду в Україну (в тому числі і негласні) Ви могли дізнатися заздалегідь.

Брат Прокопенко, як і чимало інших російських християн, став заручником власного небажання брати на себе відповідальність за гріхи правителів своєї країни. Демонстративно «дистанціюючись від політики» і, по суті, ігноруючи агресію Росії проти України, Олексій, імовірно, навіть не допускав, що війна на Донбасі і анексія Криму, виявляється, мають пряме відношення до нього самого.

Життя наочно показало братові Прокопенку, що принцип «я сам по собі, а життя – саме по собі» – не працює. Ухилитися від відповідальності не вийде. Пастор Дітріх Бонхеффер не підтримував політику Гітлера і навіть брав участь у змові проти нього. Однак як німець Бонхеффер не знімав з себе відповідальність за злочини свого «фюрера». Він не говорив: «При чому тут я? Церква – поза політикою». Тому що йшлося не про політичні погляди, а про те, щоб називати добро білим, а зло чорним, а не навпаки (Іс. 5:20).

Але Олексій Прокопенко не тільки ігнорує тему відповідальності російських християн за злочини російської влади. Він взагалі не говорить про ці злочини, немов їх не існує. Натомість Олексій, “ничтоже сумняшеся”, заявляє: «Остання «Помаранчева революція», в якій активну роль зіграли українські протестанти, що діяли сміливо від імені церков, посіяла підозрілість до протестантів з боку російської влади і викликала кілька років тому ретельні перевірки багатьох церков в нашій країні».

Тобто Олексій відкрито заявляє, що в посиленні політичного тиску на російських протестантів з боку путінського режиму винен не сам Путін, а українські протестанти! Виявляється, це вони спровокували російську владу тим, що «посміли висовуватися» і заявити про себе як структурна одиниця українського громадянського суспільства! З таким же успіхом можна звинуватити Йосипа, що він сам спровокував ненависть братів, що продали його в рабство. А що? Раби-євреї звинувачували Мойсея, що він спровокував погіршення політики фараона (Вих. 5: 19-21).

Любий брате Олексію, почуйте мене: якщо російська влада страждає на параноїдальну схильністю до «пошуку ворогів», в цьому немає провини українських протестантів. І Вам слід було б звертатися не до українських протестантів, щоб вони «сиділи тихше», а до російських, щоб вони підняли свій голос проти неправди. Сьогоднішні репресії проти протестантів Росії – результат погодницької позиції, раніше зайнятої самими російськими церквами. Особисто я прогнозував ці репресії ще у 2016 р, коли в РФ офіційно заборонили Свідків Єгови.

Сьогодні смішно читати тогочасні заяви Олексія про те, що мовчання церкви про несправедливість влади необхідно для успішної євангелізації. Тому що очевидно: успішна євангелізація можлива тільки в тих країнах, де право на свободу совісті та віросповідання – непохитне. Говорити про успіх євангелізації в Росії, де будь-яку церкву можна оголосити «екстремістською» і заборонити її діяльність на підставі прецеденту зі Свідками Єгови, – годі говорити.

Брат Прокопенко глибоко «по-радянськи» розуміє текст Рим. 13:1, заявляючи: «Будь-яка влада від Бога. У тому числі невміла. У тому числі та, що не користується симпатіями народу. У тому числі та, яка гнітить народ. І навіть … затамуйте дихання … злодійська і корумпована. Кожен правитель – і хороший, і поганий – дасть за себе звіт на Страшному Суді. А християни дадуть звіт за себе – як вони корилися цій несправедливій владі».

Добре сказано. Ахав з Єзавелю були б задоволені. Вищезазначеною цитатою вони могли би притиснути «бунтівника» Іллю, який влаштував «майдан» на горі Кармел. А ми вкажемо братові Прокопенку, що апостол Павло сам роз’яснює принцип «всяка влада від Бога», коли пише: «Отже, віддавайте всім НАЛЕЖНЕ: кому податок подати; кому мито, мито, кому страх, страх; кому честь, честь» (Рим. 13: 7).

Українські протестанти ніколи не відмовлялися платити податки і виконувати інші законні вимоги будь-якої влади. Але коли вимоги влади є незаконними, коли влада вимагає віддавати їй то, на що влада НЕ має права, така влада втрачає статус «Божого слуги». Вона набуває статусу узурпатора. Таким узурпатором був Саул, а Давид уже при житті Саула був царем з погляду Бога. Тому в контексті Майдану текст «з бунтівниками не спілкуйся» (Пр. 24:21) не застосовний до християн – учасників протесту. Позаяк під час подій на Майдані «бунтівником» був Янукович, а не учасники протесту.

Визнаючи за владою статус Божого слуги, християни водночас лишають за собою право оцінювати, чи законні вимоги влади і наскільки вона сама діє в рамках закону. Брат Прокопенко заявляє, що учасники Майдану «нехтують не лише ясними принципами Письма, а й законами своєї країни». Забуваючи при цьому сказати, що першою законодавство нашої країни порушила тодішня українська влада, присвоївши собі ті повноваження, на які народ її не обирав.

Підбиваючи підсумок, можу сказати, що злам у відносинах українських і російських християн, звичайно ж, не через «різні погляди на політику». Це системний світоглядний злам. Досить згадати той факт, що до 2014 р шановний мною пастор Олексій Коломійцев неодноразово цитував в своїх проповідях Олександра Турчинова (в 2014 р. – в.о. президента України), а після подій Майдану – перестав це робити. Якщо вся справа в «різних поглядах на політику», чому так змінилось ставлення до Турчинова саме як до брата, а не як до політика?

Я вважаю, що йдеться саме про церковну, а не про політичну кризу. І цю криза нам належить разом долати після того, як закінчиться україно-російський конфлікт. Християни обох країн повинні будуть виробити платформу, в рамках якої спочатку примиряться самі, а потім – стануть авангардом загальнонаціонального україно-російського примирення. Прикладом такого авангарду є роль німецьких і польських християн в примиренні цих народів після Другої світової війни.

Читайте також:

Брат Прокопенко має рацію, що у Бога була мета, з якою Олексія не впустили в Україну. І, як я бачу, ця мета в тому, щоб Олексій переглянув свої погляди, викладені в 2014 р, відмовився від своїх помилок і взяв на себе відповідальність. Це ж стосується і інших російських християн, які будуть читати цей текст і сьогодні здивовано заявляють: «Це все Путін! Ми тут ні до чого!». Можливо, для того, щоб Олексій зрозумів свої помилки, йому буде достатньо семи годин в аеропорту і вартості втрачених квитків.

19.06.2021

 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Нестеренко Максим

Християнський письменник. Автор книги "Інституційне полоніння Церкви". Магістр бухгалтерського обліку і аудиту. Податковий експерт компанії "Factor.Media". Автор понад 900 професійних публікацій з питань бухгалтерського обліку й оподаткування.

Схожі статті

14 Коментарів

  1. Так і амінь! Тільки слід уточнити. Коли мова йде про агресію, то на початку назви між протиборчими сторонами ставлять ім’я агресора, а потім жертву, яка веде визвольну війну. Тому треба правильно сказати російсько-українська війна, конфлікт. А ще точніше, і це буде історично правильно московсько-українська (руська) війна. Московщина ніколи не була Руссю (Росією), а лише її східною частиною. Пізніше стала московським улусом монгольської Золотої орди. А так званою Росією стала тільки 1721 року з указу московського царя Петра І.

  2. Увы, я не испытываю ни симпатии, ни уважения к этой личности. Открестился я от него, как от ФБ друга. Я ещё помню, как он ратовал за повстанцев в ОРДЛО, собирали им гуманитарку в Самаре…
    А плаксивые амбиции насчёт “украденных” средств — незаплаченных за
    издание его книг, а ими воспользовались другие верующие незаконно… Обокрали, кричал.
    Не удивлюсь, если он расшатал этот конфликт в угоду своих властей, чтобы дискредитировать украинскую церковь и народ в целом. И чтобы таким образом смягчить давление на их баптистский союз со стороны властей.

  3. БРЕД!
    Типичный ЕХБ-бот! Ни пастор, ни богослов, ни учитель… магистр бухгалтерии дал исчерпывающий ответ на сложнейший вопрос практического богословия 😂
    Это ж как надо извращаться, чтобы так перекрутить Рим.13?!
    И, пожалуйста, факты где: “Алексей Коломийцев неоднократно цитировал в своих проповедях Александра Турчинова”!!!

  4. Не бот це факт. Письменник і автор книги, рекомендую її прочитати.

  5. Алексей, я отвечаю за свои слова. По-видимому, Вы не слушали проповеди Алексея Коломийцева в 2008-2011 гг. Можете найти его курс “Истинно свободны” того времени, были цитаты из книг Турчинова и в проповедях на обычных еженедельных служениях в 2010-2011 гг. Но Вы же не будете искать, правда?
    Да, я не пастор и не имею богословского образования. Но напомню Вам, что Иисус и Его апостолы также не имели богословского образования. В отличие от тех, кто распял Иисуса.
    Я понимаю, что моя интерпретация Римлянам 13 главы не укладывается в Вашу картину мира, как и Коломийцев, цитирующий Турчинова. Но это уже не моя проблема, а Ваша, что для Вас определенность Вашей устоявшейся картины мира важнее, чем истина

  6. Странные выводы делает Нестеренко: белое, это украинская власть, а чёрное – российская.
    Украинцы – такие белые, пушистые, ни в чем не виноватые, а вот Россия напала и оккупировала, и захватила, и т.д и т.п….
    Хотя известно, что раздел СССР на республики произошёл именно по инициативе России, а до СССР почти вся Украина входила в состав Российской империи.
    Так кто у кого отнял? Это не нам судить. “Господня Земля и всё, что наполняет её”. Иисус и апостолы жили на оккупированной земле, но никого не обвиняли и не призывали к освобождению. Наоборот, когда Пилат жестоко подавил восставших Галилея, Иисус назвал этих галиеян грешниками.
    Все согрешили, и россияне и украинцы, нет праведного, ни одного. Если разбирать, кто прав, а кто виноват, то конца разборкам не будет. Нужно примирение на том месте, где остановились. “Блаженны миротворцы”,- сказал Иисус, и это особенно касается верующих.

  7. После фразы: “во время событий на Майдане «мятежником» был Янукович, а не протестующие.”, можно дальше не читать эту статью. Всё понятно. Сплошная политика, с подтянутыми текстами из Писания, которыми прикрывается автор. Максим, пишите лучше про бухгалтерию дальше и не клевещите на Божьего служителя.

  8. Кирилл, при всем уважении я оставляю за собой право самому решать, что мне писать.
    Если для Вас Алексей Прокопенко – непогрешимый кумир, который не может ошибаться – это Ваше личное дело. Я признаю и ценю богословский талант брата Алексея и именно из его проповедей осмыслил для себя темы предопределения и свободной воли. Однако заслуги Алексея – это одно, а его ошибки – это другое.
    Я считаю, что в ситуации с разворотом на границе Сам Господь указал Алексею на его ошибки в оценке Майдана в 2014 г., и если Алексей воспримет это со смирением и переосмыслит свои взгляды – это будет для него духовный урок. Надо уметь каяться в своих грехах, а не упорствовать в заблуждении.
    Если Алексей считает, что я его оклеветал, пусть ответит мне лично и покажет, где именно клевета. Я использовал только его фейсбук и живой журнал, ссылка на последний есть в статье. А Вам, думаю, следует проявлять больше глубины и готовности понять иную точку зрения при осмыслении библейских текстов. “Сплошная политика, с подтянутыми текстами из Писания” – это критика в стиле подростка, без серьезных аргументов. Я понимаю, что для многих фанатов брата Прокопенко и такой реплики будет достаточно, но этот ресурс рассчитан на думающих христиан. Поэтому если Вы хотите меня критиковать – без проблем. Но критика должна быть обоснованной и серьезной, не на уровне навешивания ярлыков.

  9. Уважаемый Paul, под белым и черным я имел в виду конкретные преступления поддерживаемых Россией донецких боевиков против наших братьев на Донбассе – захваты молитвенных домов, избиение пасторов, убийства христиан-протестантов. Вы лицемерите, когда говорите “если разбирать, кто прав, а кто виноват, то конца разборкам не будет”. В названных мною конкретных случаях очевидно, кто совершил брутальные преступные действия против наших братьев. Но российские христиане из соображений политической целесообразности предпочитают молчать о таких случаях. Не называют черное черным. И считают, что могут как ни в чем не бывало приезжать в Украину. Поэтому за всеми этими разговорами российских братьев скрывается банальное нежелание брать на себя отвественность. А в таких ситуациях, как с братом Прокопенко эта безответственность бумерангом возвращается к самим российским братьям.
    И если Вы говорите о миротворческой роли христиан, то я напомню Вам, что по Писанию воровство наказывается возмещением убытков с 5-ти или 4-х кратной компенсацией (Исход 22:1). И если российские христиане хотят мира, то они должны выступать за компенсацию Украине убытков, нанесенных Россией и, естественно, за возврат всего, что было украдено с 2014 года. А говорить, что “нужно примирение на том месте, где остановились” – это антибиблейская демагогия. Это как если бы я украл у Вас автомобиль, а потом сказал бы Вам, что “машина – это земное” и “машина не Ваша, Господня вся земля”, и нам с Вами надо общаться как ни в чем не бывало. Нет, Библия говорит, что неотъемлемой составляющей примирения является возмещение нанесенного ущерба (вспомним Закхея).

  10. Алексей, в дополнение к Вашему вопросу. Дабы не быть голословным, сегодня нашел и называю конкретную проповедь, где Алексей Коломийцев цитировал Александра Турчинова.
    Как я и говорил, проповедь из цикла “Истинно свободны”, впервые произнесена 3 августа 2008 года. Речь идет о 6-й части цикла, проповеди под названием “Свобода от обстоятельств”: https://www.slovo.org/ru/propoved/istinno-svobodny-6-svoboda-ot-obstoyatelstv
    На 50-й минуте Алексей Алексеевич упоминает о Турчинове, как о брате, не забывая и высокий государственный статус Турчинова. Далее идет цитата из книги Турчинова “Иллюзия страха”. Видео этой же проповеди, произнесенной позже: https://www.youtube.com/watch?v=93t5uwg7-7o (о Турчинове с 1:01:22)
    Фиксирую внимание: я ни в чем не обвиняю и не уличаю Коломийцева. Для меня это уважаемый и благословенный брат, проповеди которого я слушаю с большим удовольствием. Речь идет лишь о том, что после 2014 г., после Крыма и Донбасса такие цитаты мы больше не слышим. Вместо этого мы слышим вот такую реплику Алексея Алексеевича, и там о Турчинове он уже говорит несколько отстраненно: https://www.youtube.com/watch?v=qbgXgIQYsvk
    Так что изменило отношение к Турчинову, что в 2008 г. он был братом, а после 2014 г. о нем стали говорить, словно отмежевываясь? Это “разные взгляды на политику”? Или все-таки прозошел ЦЕРКОВНЫЙ, а не политический кризис?

  11. Хороше і сміливе звернення. Коректно розмежовані особистість Олексія Прокопенка та його окрема позиція в питанні політичного богослов’я. Висловлюючи щире особисте призна́ння численних богословських досягнень Олексія, автор водночас озвучив цілком справедливу критику щодо хибності його позиції в площині російсько-українського конфлікту. Інакше кажучи, автор зумів запропонувати чесну і конструктивну дискусію, без переходу на особистості. Виклик кинуто і кинуто достойно! Хотілося б почути відповідь, і щоб вона була теж достойною!

  12. Мои родители ,верующие при советах, боялись.Об этом мне честно говорил папа, уже после развала Союза. Однако,боясь, они помогали семьям репрессированных. Помогали как могли, то есть страх преодолевали. Почему российские церкви открыто не выражают свой протест против захватнической политики руководства РФ? Может быть он такую политику считают правильной. Так же как германские церкви признавали Гитлера спасителем нации. Хотя, кто проводил опрос мнений в наших церквах? И не только в российских. Украинских тоже.Да и нужен ли он, такой опрос?

  13. Підтримую. Час доказав, що автор звернення правий. Сьогодні Росія вдерлася в Україну і вбиває людей. Але Олексій Прокопенко не тільки в стороні він людського горя, але і засуджує християн, які не в стороні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button