Моя історія

На шляху до Бога: розповідь місіонера

«З перших днів війни я молюсь за моїх знайомих і рідних, які служать в ЗСУ. Всі вони − дядько, двоюрідний брат, сусід, знайомий − зараз живі», − каже місіонер CITA Андрій та ділиться історією свого сусіда Юрія, який захищає Україну.

Юрій виріс в неблагополучній сім’ї, в юності мав проблеми з законом, а зараз страждає від алкозалежності.

За часи війни Бог чотири рази зберіг Юрію та його побратимам життя на передовій. Зі 120 осіб військової роти за три місяці вижило 16. Серед них і сусід Андрія.

«Я б мав вже декілька раз загинути, не знаю, чого ще живий. Чудо просто… Сам живий і побратимів прикриваю… Може ангел-охоронець захищає? Це чудо! Третина нашого бойового складу загинула…понад три години тривав бій, поки ворог не відступив».

Таке повідомлення Андрій отримав від Юрія, який надіслав його після бою. За два тижні це була перша звістка від нього.

Тоді Юрій опинився в Одеському шпиталі з контузією після пострілу з кулемета. Здивовані лікарі, розглядаючи знімок ураженого місця, повідомили солдата, що той «в сорочці народився»: маленький осколок застряг в міліметрі від сонної артерії.

Після була реабілітація та знову передова, а потім командування Юрія відпустило додому. Знову засмоктало старе болото: перебравши міцного, втягнувся у сварку, побили до півсмерті, вкрали велику суму грошей… Потрапив у лікарню у важкому стані, лежав в медикаментозній комі. Отямився через три дні, але частково паралізований.

«Дивуюсь милості й терпінню Господньому…», − продовжує місіонер.

Про Юрія, паралізованого, в Рівненському військовому шпиталі піклувався понад два тижні брат у Христі: годував домашньою їжею, відремонтував за власний кошт зламаний телефон, аби син з батьками міг мати зв’язок.

«Йому було приємно, що чужа людина ним опікувалась, як рідним. Якось запитав у мене, мовляв, що мотивує цього брата так вчиняти? Я йому відказав: не що, а Хто…Той, Кого ти ще не пізнав, в Кого вірити відмовляєшся, Той, Хто тебе любить, милує і береже.

Скільки разів я хотів просто махнути рукою, перестати згадувати Юру в молитвах. Адже бачу його впертість, нерозсудливість і гординю. Але Господь завжди бачить більше, і я розумію, як потрібно Йому, щоб і ця душа була спасенною! Зі свого боку зроблю все, що в моїх силах, аби так і сталось», − зізнається Андрій.

Останній раз Андрій зустрів Юрія 1 січня, той повертався на фронт, в район Бахмуту. Місіонер підбадьорив його і ще раз впевнився в тому, що продовжить молитись за свого сусіда.

Матеріал підготував пресцентр CITA.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button