Реймське Євангеліє — найдавніша книга київської писемної школи. Це  давньоукраїнське  Євангеліє,  як  засвідчують  зарубіжні  дослідники, було написане таки в Києві спеціально для Анни, бо її ім’я  вказане  в самому  рукописі.

Доба перших перекладів Святого Письма  на книжну мову  Київської Руси-України з автохтонними українськими вкрапленнями  зафіксована понад століття  раніше  за першу згадку  про так званий «третій Рим», який ще й не зачинався, а сама його місцевість перебувала в непролазних хащах, і його тубільний люд не мав ні писемності, ні книжок, ні уявлень про живого Бога-Творця, Спасителя людства.

Це була благословенна пора, коли перекладні та церковнослужбові книги не приводили до єдиної московської вимови, «дабы  никакой розни  и особого  наречия  не  было». Саме в цей славний час Бог благословив наш народ одним із перших перекладів , що увійшов в історію не тільки Руси-України, але без перебільшення й усієї Європи,  під назвою старокиївського Реймського Євангелія.

Коли великий князь київський Ярослав Мудрий віддав свою доньку Анну за французького короля Генріха I Капета, то разом з тим він подарував своїй улюбленій доньці переклад Євангелія на тодішню книжну мову, що виготовили перекладачі київської писемної школи . Сталася ця подія 1049 року. Анна з любов’ю зберігала батьківський дарунок і протягом всього свого  життя ця Євангелія була з нею.

Свою нинішню назву ця високодуховна епохальна пам’ятка отримала згодом, коли двічі через історичні обставини опинялася у французькому місті Реймсі. З часів середньовіччя у Реймсі перебувала кафедра архиєпископа-герцога Реймса, який був першим пером Франції. Саме тут відбувався ритуал коронації — миропомазання французьких королів Франції. А церемоніальною книгою, що служила для складання присяги монархів, було старокиївське Євангеліє Анни Ярославни.  Тому його у  Франції  ще  називають  коронаційним.   В Реймсі вона перебуває і нині.

Найдавніша частина Євангелія написана кириличним уставним письмом. Решта сторінок книги написана глаголицею в XIV ст. Кирилична частина тексту переписана з якогось старослов’янського ориґіналу, але вже має деякі ознаки східнослов’янської редакції як у палеографічних, так і у лінгвістичних особливостях. Певні ознаки свідчать на користь того, що книга виготовлена у Києві за князювання Ярослава Мудрого. На це вказує належність Євангелія Анні Ярославні. Для виготовлення подібної невеликої книги навряд чи потрібно було кудись звертатися і замовляти на стороні.

Реймське Євангеліє — найдавніша книга київської писемної школи. Один з аргументів, який переконливо засвідчує українське походження цієї унікальної книги, – кольори ініціалів, заголовних літер і різноманітних заставок, якими завжди славилися київські рукописні шедеври. І, безумовно, мають рацію ті дослідники, які вважають, що саме в ці художні деталі творці вкладали своєрідний національний код свого народу, особливості його світосприйняття й мислення.

У художньому оформленні Реймського Євангелія переважають сині, жовті і малинові кольори – барви, які були на прапорах Київської держави, а відтак і козацької України». Анна Ярославна привезла подаровану батьком книгу до невідомої їй Франції  1049, а за іншими даними —  1050 року.

Більше про древні українські рукописи Євангелії:

• Святе Письмо в Русі – Україні
• ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ

Це  давньоукраїнське  Євангеліє,  як  засвідчують  зарубіжні  дослідники, було написане таки в Києві спеціально для Анни, бо її ім’я  вказане  в самому  рукописі.  І  написане, до  речі,  з одним «н» — Ана. Саме так розписувалася згодом Анна Ярославна,  ставши  королевою  Франції,  на  всіх  важливих документах, що благословлялися нею. До слова, її чоловік, Генріх, був неписьменним і замість підпису ставив хрестик. Створена  кирилицею,  книга  довго  нагадувала  доньці  Ярослава  Мудрого  про  її далеку  Батьківщину  на  берегах  Дніпра.  Вона й  присягалася на цій книзі, ставши незабаром королевою Франції – улюбленою королевою невідомих досі  їй французів.  І, хто зна, може це з її доброї легкої руки, покладеної  в урочистий  момент  коронації на сторінки  батькової  книги, наступні королі Франції започаткували цю традицію –  присягу на вірність своєму народові, засвідчену на привезеному з Києва Євангелії. Принаймні, цей ритуал зафіксований у  королівських  хроніках  від  Франсуа  І  в  1512 до  Людовіка XVI  в  1774 роках.