Реймське Євангеліє — найдавніша книга київської писемної школи. Це давньоукраїнське Євангеліє, як засвідчують зарубіжні дослідники, було написане таки в Києві спеціально для Анни, бо її ім’я вказане в самому рукописі.
Доба перших перекладів Святого Письма на книжну мову Київської Руси-України з автохтонними українськими вкрапленнями зафіксована понад століття раніше за першу згадку про так званий «третій Рим», який ще й не зачинався, а сама його місцевість перебувала в непролазних хащах, і його тубільний люд не мав ні писемності, ні книжок, ні уявлень про живого Бога-Творця, Спасителя людства.
Це була благословенна пора, коли перекладні та церковнослужбові книги не приводили до єдиної московської вимови, «дабы никакой розни и особого наречия не было». Саме в цей славний час Бог благословив наш народ одним із перших перекладів , що увійшов в історію не тільки Руси-України, але без перебільшення й усієї Європи, під назвою старокиївського Реймського Євангелія.
Коли великий князь київський Ярослав Мудрий віддав свою доньку Анну за французького короля Генріха I Капета, то разом з тим він подарував своїй улюбленій доньці переклад Євангелія на тодішню книжну мову, що виготовили перекладачі київської писемної школи . Сталася ця подія 1049 року. Анна з любов’ю зберігала батьківський дарунок і протягом всього свого життя ця Євангелія була з нею.
Свою нинішню назву ця високодуховна епохальна пам’ятка отримала згодом, коли двічі через історичні обставини опинялася у французькому місті Реймсі. З часів середньовіччя у Реймсі перебувала кафедра архиєпископа-герцога Реймса, який був першим пером Франції. Саме тут відбувався ритуал коронації — миропомазання французьких королів Франції. А церемоніальною книгою, що служила для складання присяги монархів, було старокиївське Євангеліє Анни Ярославни. Тому його у Франції ще називають коронаційним. В Реймсі вона перебуває і нині.
Найдавніша частина Євангелія написана кириличним уставним письмом. Решта сторінок книги написана глаголицею в XIV ст. Кирилична частина тексту переписана з якогось старослов’янського ориґіналу, але вже має деякі ознаки східнослов’янської редакції як у палеографічних, так і у лінгвістичних особливостях. Певні ознаки свідчать на користь того, що книга виготовлена у Києві за князювання Ярослава Мудрого. На це вказує належність Євангелія Анні Ярославні. Для виготовлення подібної невеликої книги навряд чи потрібно було кудись звертатися і замовляти на стороні.
Реймське Євангеліє — найдавніша книга київської писемної школи. Один з аргументів, який переконливо засвідчує українське походження цієї унікальної книги, – кольори ініціалів, заголовних літер і різноманітних заставок, якими завжди славилися київські рукописні шедеври. І, безумовно, мають рацію ті дослідники, які вважають, що саме в ці художні деталі творці вкладали своєрідний національний код свого народу, особливості його світосприйняття й мислення.
У художньому оформленні Реймського Євангелія переважають сині, жовті і малинові кольори – барви, які були на прапорах Київської держави, а відтак і козацької України». Анна Ярославна привезла подаровану батьком книгу до невідомої їй Франції 1049, а за іншими даними — 1050 року.
Більше про древні українські рукописи Євангелії:
Це давньоукраїнське Євангеліє, як засвідчують зарубіжні дослідники, було написане таки в Києві спеціально для Анни, бо її ім’я вказане в самому рукописі. І написане, до речі, з одним «н» — Ана. Саме так розписувалася згодом Анна Ярославна, ставши королевою Франції, на всіх важливих документах, що благословлялися нею. До слова, її чоловік, Генріх, був неписьменним і замість підпису ставив хрестик. Створена кирилицею, книга довго нагадувала доньці Ярослава Мудрого про її далеку Батьківщину на берегах Дніпра. Вона й присягалася на цій книзі, ставши незабаром королевою Франції – улюбленою королевою невідомих досі їй французів. І, хто зна, може це з її доброї легкої руки, покладеної в урочистий момент коронації на сторінки батькової книги, наступні королі Франції започаткували цю традицію – присягу на вірність своєму народові, засвідчену на привезеному з Києва Євангелії. Принаймні, цей ритуал зафіксований у королівських хроніках від Франсуа І в 1512 до Людовіка XVI в 1774 роках.
