Проявляти Божу любов – це вибір. Ми можемо успішно це робити, дозволяючи Духу Святому вести нас. Ми обираємо прийняти та демонструвати Божий опис любові, щоб застосовувати його до всього, в тому числі в наших особистих стосунках.
Чи чули ви якісь хороші любовні пісні? Ці пісні розповідають нам, що ми відчуваємо, коли ми закохані та як ми повинні себе відчувати, коли наше серце розбите. В нас є пісні, які ми слухаємо під певний настрій, також ми слухаємо пісні, які допомагають нам виправдати людину, яка залишила когось заради іншої, через те, що вона відчуває.
На жаль, «любов» до когось базується на наших емоціях або фізичній привабливості. Це означає, що люди можуть розлюбити один одного так само легко, як і закохатися.
Для застереження, ця стаття не є пропозицією для когось залишитись у небезпечних відносинах, тому що їх змушують вірити, що це любов.
Людям продали брехню про те, що являє собою кохання або чим воно повинно бути. Невипадково люди відчувають порожнечу всередині. Не дивно, що на сьогодні люди емоційно виснажені та заплутались у напрямку свого життя, мети чи надії. Уявіть, що відчувають люди, яких більше не кохають.
Яке Біблійне визначення любові?
Ми маємо непродумане визначення любові. Для правильного напряму, ми повинні повернутися до істинного визначення любові (Кол. 2:8).
Любов – це вибір. Деякі світські професіонали кажуть нам, що ми повинні обирати, кого любити, щоб піклуватися про людину у часи, коли ми не відчуваємо закоханості.
Ми беремо на себе зобов’язання, що будемо допомагати один одному переживати складні часи. Звісно, це відрізняється від того, що диктує нам сучасність.
Біблія − наше джерело істини, яке чітко визначає любов як акт волі – вибір, щось більше, ніж емоційна відповідь.
Звичайно, ми можемо показувати емоції, коли ми усвідомлюємо, що Бог полюбив та любить нас досі, попри наші гріхи та наші недоліки. Проте, ми не можемо втрачати з поля зору те, що вияв любові є актом волі.
Біблія наповнена інструкціями, заповідями та принципами про люблячих Бога людей (Івана. 3:16, Рим. 5:8, Повт.Закону 6:5, Матф. 22:37, Лук.10:27, Івана.15:12) та людей, які люблять усіх людей, включаючи ворогів (Мат. 22:39, 1 Івана. 4:7-8, Притчі 25:21, Матф. 5:44, Луки 6:27).
Неможливо завдяки людській силі «відчути» любов до Бога та інших. Любов «агапе» – це Божа любов, при якій ми можемо виконувати Його веління любити.
Грецьке слово «агапе» означає «добра воля, доброзичливість, захоплення об’єктом любові». Любов агапе передбачає в собі вірність, відданість та акт волі.
По-Біблійному, любов − це іменник та дієслово. В 1 Івана 4:7 написано, що Бог – є любов. Це Його характер, Його природа та сутність. Іншими словами, все що Бог робить, протікає через Його характер любові. Через Свою природу любові Він демонструє, що любов – це дія (Іоан. 3:16, Рим. 5:8).
Бог свідомо вирішив проявляти Свою любов до нас. Писання каже: «Праведника жодного немає» (Рим. 3:10), «Бо всі люди згрішили, і всім бракує слави Божої» (Рим. 3:23).
Бог каже, що ми не можемо заслужити увійти у Божу присутність через нашу гріховну природу. Але Бог завдяки Своїй любові надав можливість для грішників мати відносини з Ним, даючи тим, хто прийняв Його дар благодаті, приписану праведність Христа.
Бог більше не бачить Своїх дітей грішними, засудженими та гідними смерті (Рим. 6:23, 8:1), але Він бачить нас через призму досконалої праведності Христа, не згадуючи наші гріхи (Євр. 10:16-17). Діючи так, Він закликає нас до служіння примирення (2 Кор. 5:18-21).
Любов – це вибір?
Любов – це вибір, прийняти Божу любов – це також вибір. Бог дає спасіння кожному (2 Петра 3:9), але це вимагає дії від людини, щоб вона була спасенна (Івана 3:16, Дії 16:31, Рим. 10:9).
Біблія каже, що ми стали новим творінням (2 Кор. 5:17). Ми не тільки стали новим творінням, ми також отримали Духа Святого, який веде нас (Івана 16:13), перетворює нас в Його образ (2 Кор. 3:17:18). Бог дає нам духовні інструменти, необхідні для виконання Його волі.
Біблія каже, що зараз ми можемо любити Бога (продемонстрований акт нашої волі), тому що Він спочатку полюбив нас (1 Івана 4:19). Ми демонструємо нашу любов до Бога завдяки послуху (Пс. 128:1, 1 Івана 2:3, 5:2-3) – акт нашої волі, ми обираємо слухатись Бога та слідувати за Ним.
Ми повинні обрати служити Богу (Іс.Нав. 22:5, 24:14-15, Пс. 119:30, Мат. 6:24), так ми і робимо, ми обираємо та дозволяємо Святому Духу керувати нашим життям (Єф. 5:18), це дозволяє нам слухати Його (2 Івана 1:6, 1 Івана 2:5).
Віруючі також мають любити інших віруючих (Рим. 12:10, 1 Івана 3:14, 4:20, Єф. 4:2). Усі віруючі мають єдність у Христі за допомогою Святого Духа, який живе в них.
Це означає, що віруючі не тільки можуть любити інших віруючих, але вони повинні їх любити (Івана 13:34, Рим. 12:9-11, 1 Кор. 1:10, Єф. 4:32, 2 Петра 1:7, 22).
Бог також дає веління віруючим любити їхніх ворогів. Це трішки важче виконати, оскільки гріховна природа людей полягає у помсті та розплаті.
Але Бог бажає, щоб Його діти були іншими, оскільки Бог полюбив та простив нас, великих грішників. Бог чітко заявляє, що ми повинні любити та прощати інших, як Бог простив нас (Прип. 24:17-20, Мат. 5:44, Луки 6:27-28).
Віруючі можуть любити, як любить Бог, наслідуючи Його, перебуваючи в любові, як і Христос полюбив нас (Єф. 5:1-2). Віруючі мають силу, не свою власну, але силу Духа Святого, який керує ними.
Це означає, що віруючі не повинні випускати з уваги або приймати гріх. Бог каже, що нам дана розбірливість та мудрість, тому ми повинні говорити істину в любові (Єф. 4:15) та переконувати, попереджати та підбадьорювати інших (2 Тим. 4:2).
Ця практика полягає не в тому, щоб судити, оскільки Бог засуджує гріх, але щоб людина могла отримати Його прощення (2 Кор. 5:18-19).
Нарешті, жодне обговорення Божої любові не може бути повним без розгляду характеру Божої любові, описаної в Біблії, як «гімн любові», 1 Кор. 13 розділ. Якщо коротко переглянути уривок, можна замінити слово «любов» на «Бог», оскільки характер Бога – це любов.
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! (1 Кор. 13:4-8).
Читаючи цей уривок, подумайте про свої відносини з Богом, зі своєю коханою людиною, з іншими віруючими та зі своїми ворогами. Чи проявляєте ви ці характеристики любові? Першою ознакою плода Духа є любов (Гал. 5:22).
Бог дає своїм дітям Святого Духа, дозволяючи Йому керувати нами, ми можемо проявляти Божу любов до інших.
На початку глави Апостол Павло стверджує, навіть якщо ми говоримо мовами людськими й ангольськими, або пророкуємо Божі таємниці, але не маємо любові, то все даремно та нічого не варте.
Що ж це значить?
Проявляти Божу любов − це вибір. Біблія вчить нас, що коли ми будемо відповідати Божій волі, Він дасть нам по бажанню нашого серця.
Іншими словами, з часом наші емоції та душевні почуття будуть відповідати тому, що ми обрали. Якщо ми слухняні Богові, Він змінить наші серця, тому що ми бажаємо виконати Його волю.
Слідувати за Богом – це вибір, який ми робимо. Отже, послух Богу – це також вибір, це те, що насправді має сенс. Коли Бог каже Своїм дітям любити Його та інших, тоді ми залежимо не від почуттів та емоцій, а від свідомого рішення підкорятися Йому.
Ми можемо успішно це зробити, дозволивши Духу Святому вести нас. Ми обираємо прийняти та ззовні демонструвати Божий опис любові, щоб ми могли застосовувати її повсюди, в тому числі в наших особистих стосунках.
Ми повинні слідувати прикладу любові Христа, любити інших так, як Він любить нас. Вирішивши слідувати Божим шляхом, Він перетворює нас в образ та відображення Христа, тому ми не маємо боятися та нам нічого втрачати (Рим. 8:29).
Джерело: christianity.com
