Кого віруючі мають призначати суддями?

У 1 до Коринтян 6:1−11 апостол Павло засуджує суди між віруючими перед світськими суддями. Екзегетичну складність у цьому уривку викликає вірш 6:4 через неясність двох слів оригіналу:

1. καθίζετε може бути дійсним способом («ви ставите») чи наказовим («ставте»): грецька мова їх не розрізняє в теперішньому часі другої особи множини;
2. не зовсім зрозуміло, кого стосуються ἐξουθενημένους «зневажені».

Відповідь на перше питання залежить від відповіді на друге питання.

Існує два основних розуміння цього вірша з трьома варіантами перекладу. У перших двох варіантах під ἐξουθενημένους розуміються світські судді, а під καθίζετε – дійсний спосіб, тільки в першому випадку вірш сформульований у вигляді твердження, а другому – у вигляді питання. У третьому варіанті під ἐξουθενημένους розуміються коринфські віруючі, а під καθίζετε – наказовий спосіб.

• Хто прийшов поклонитися новонародженому Ісусу?
• Хто побачив голуба при хрещенні Ісуса?

Варіанти розуміння цього вірша у різних перекладах:

1. Дійсний спосіб, твердження.

А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві (Огієнко).
А вы, когда имеете житейские тяжбы, поставляете [своими судьями] ничего не значащих в церкви (Синодальний).
But when you have matters of this life to be judged, you bring them before those who are of no account in the Church! (NJB)

2. Дійсний спосіб, питання.

А ви, маючи життєві судові справи, настановляєте суддями тих, хто нічого не значить у Церкві? (Турконяк)
И если возникли споры о таких делах, зачем вы отдаете их на суд людям, не принадлежащим к церкви? (РБО)
So if you have such cases, why do you lay them before those who have no standing in the church? (ESV)

3. Наказовий спосіб.

Якщо ж ви маєте життєві справи, то призначайте суддями тих, які зневажені в церкві (Попченко).
В этом случае лучше ставьте судьями над собой самых незначительных в вашем собрании (МБО).
If then ye have judgments of things pertaining to this life, set them to judge who are least esteemed in the church (KJV).

• Новий переклад Нового Завіту. Шлях від ідеї до книги
• Слухайте на ТрансСвітовому радіо історію виникнення нового перекладу Нового Завіту

Чому в нашому перекладі ми зупинилися на третьому варіанті розуміння вірша? Тому що перші два варіанти мають більші проблеми з інтерпретацією і тому що на третій варіант вказують значення слів ἐξουθενημένους, καθίζετε, контекст і порядок слів у реченні. Крім того, третій варіант розуміння вірша має найдовшу історію і найбільшу кількість коментаторів-прихильників[1].

Значення ἐξουθενημένους

Перекладати ἐξουθενημένους як «ті, хто нічого не значать» не зовсім точно: дієслово ἐξουθενέω в Новому Завіті означає «зневажати», наприклад:

«Розказав і тим, які надіялися на себе, що вони праведні, і зневажали інших, таку притчу» (Від Луки 18:9);

«Тому хай ніхто не зневажає його [Тимофія], а вирядіть його з миром, щоб він прийшов до мене, бо я чекаю його з братами» (1 до Коринтян 16:11).

Деякі коментатори зазначають, що в 1 до Коринтян 1:28 це ж саме дієслово (ἐξουθενημένα) вживається на позначення віруючих:

«²⁷ Але Бог вибрав нерозумне світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу вибрав Бог, щоб посоромити сильне, ²⁸ і незнатне світу, і зневажене, і неіснуюче вибрав Бог, щоб скасувати існуюче» (1 до Коринтян 1:27−28).

Було б дивно, якби через декілька розділів, це слово вживалося на позначення невіруючих суддів. Крім того, їх явно не зневажали, якщо до них зверталися для вирішення спорів.

Значення καθίζετε

Далі, дієслово καθίζετε «призначати» вказує на призначення суддів, а не на звернення до раніше призначених суддів. Коли коринфяни йшли у світські суди, вони не призначали там суддів. Вони просто зверталися до суддів, які там вже були.

Порядок слів

Нарешті, місце дієслова καθίζετε і вживання займенника τούτους «тих» для підсилення краще узгоджується з наказовим способом («призначайте»). Буквально порядок слів у реченні такий: «Якщо ж життєві справи ви маєте, то зневажених у церкві, тих призначайте суддями».

Контекст

Отже, ми отримуємо таке значення вірша в його контексті: «Якщо ви будете судити ангелів, то тим більше зможете судити звичайні життєві справи. Не треба при цьому йти до невіруючих суддів: навіть найменш шановані, невизначні, зневажені люди в церкві будуть здатні це зробити». Звичайно, ніхто в церкві не повинен бути зневаженим, але Павло пише з точки зору коринфян і не без сарказму, на що вказують слова «кажу це вам на сором».

[1] З давніх і сучасних коментаторів такого розуміння дотримувались Золотовуст, Феодорет, Феофілакт, Августин Еразм, Беза, Кальвін, Гроцій, Естій, Бенгель, Ветштейн, Хофманн, Алфорд, Еллікотт, Еванс, Лайтфут, Годе, Фіндлей (EGNT), Ліас (CBSC), Фаррар (Библейска кафедра), Кінман, Брюс, Гарланд (BECNT), Харольд (EBC), Чампа і Рознер (PNTC) тощо (у дужках подано абревіатури серії коментарів).

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!