«Христос помер за нас!». Це є центр Євангелія. Апостол Павло у всіх своїх посланнях завжди повертається до цієї істини, у світлі якої він пропонує розв’язувати практичні питання та проблеми в житті християн.
Також це є серцевина усіх розмов Ісуса про Царство Боже. Примітно, що Ісус говорив про хрест не в рамках моралістичних повчань про повну людську гріховність, але передусім у контексті суперечок про природу влади та служіння: «Тоді Ісус прикликав [учнів] і сказав їм: “Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служити, лише щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох» (Мр. 10:42-45).
Читайте також:
Так, Ісус помер за наші гріхи, але важливо пам’ятати, що ця дорогоцінна істина у Святому Письмі має свій питомий контекст. Вона ніколи не була призначена для того, щоб безконечними розмовами закатувати в мізки людей те, що вони є нікчемні грішники й тільки навколо цього постійно топтатися. Ми бачимо в Євангелії зовсім іншу картину. На його сторінках люди самі поступово доходять до усвідомлення власної гріховності та потреби у спасінні, і це розуміння приходить до них на фоні об’явлення дивної слави Божого Царства. Тому вкрай помилковим буде таке богослов’я, згідно з яким все в Євангелії крутиться навколо проблеми гріховності. Адже це абсолютно не так. Бо якою б серйозною не була проблема гріха, треба сказати, що навіть наше викуплення з його рабства служить значно більшій та важливішій істині, про яку Ісус говорить повсякчас. А це є об’явлення милосердної любові Небесного Отця та величі Божого Царства, що проявляється у смиренному служінні Христа. І саме у світлі цього можна і потрібно говорити також і про суд над гріхом.
