Для життя

Бог послав Свого Сина

«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина» (Гал.4:4)

Коли ми заглиблюємося в Святе Письмо, то відчуваємо подих Всемогутнього. Бога видно в кожному слові і Старого, і Нового Завітів. У вище наведеній цитаті з послання до Галатів йдеться про виповнення, що означає виконання, звершення, закінчення, довершення. Час – відомий, визначений період. Він має початок і кінець, день початку і день закінчення. Якщо час обмежено, то він може сповнитись. Настало – значить виконалось. Подібно до того, як людина дорослішає, а ранок переходить у полудень. Є час для кожної речі під сонцем. Великі люди приходять у час, який їм підходить. У світовій історії не буває випадковостей. Позаду всіх подій є Божественний Управитель.

Пророцтво

Період часу до народження Христа виповнився згідно пророцтв. Пророцтво почалося з Буття 3:15, де сказано, що Визволителем буде не ангел, не херувим, а «насіння жінки». Тут ще було мало визначеного. Але час йшов, і Отець Небесний відкрив, що Визволитель постане з нащадків Сима, а не Хама чи Яфета. З роками об’явлення ставало зрозумілішим. Спаситель мав прийти з особливого племені людства – ізраїльського народу. У Якова було дванадцять синів, але було чітко передбачено, що Христос походитиме з коліна Юдиного. Бог все більше доповнював пророцтво. В племені Юди були тисячі сімейств. Від якого ж мав народитись Спаситель? З дому Єсеєвого! Але і Єсей мав багато синів, проте обраним був наймолодший. Месії належало прийти з дому Давидового. Тут видно Його царське походження.

Проходять століття. Пророки знову заговорили. Помазанець Божий мав народитися від визначеного члена сім’ї, від Діви. Один із останніх Старозавітних пророків заявляє, що Спаситель має народитися у відомому місті, яке належало Давидовим нащадкам, тобто Вифлеємі. В книзі пророка Даниїла (9:25) говориться, що Месія народиться через 483 роки після повеління про відновлення Єрусалиму, яке буде видане у Вавилоні. Пророк Ісая каже, що Спаситель – Емануїл, тобто «З нами Бог».

Коли прийшла повнота часу, Спаситель народився згідно пророцтва у Вифлеємі, від Діви Марії, яка була з роду і дому Давидового, коліна Юдиного, народу Ізраїльського, семітського походження. «Слово стало тілом і перебувало з нами».

Період часу, який передував народженню Христа, виконався в трьох великих народах. На хресті було написано по-єврейськи, по-грецьки і по-римському: «Ісус Назорей, Цар Юдейський». То були мови трьох великих народів того часу. Для особливої мети Бог відділив євреїв від решти народів світу, давши їм закон, пророків, псалми і постанови. Вони знали єдиного істинного Бога, Якому мали служити, тоді як інші народи служили різним «богам».

Євреї

Євреї не були великими мореплавцями, якими були Сидоняни; вони не проявили себе в скульптурі, архітектурі, філософії, мистецтвах і науці, як греки; вони не були видатними політиками, як римляни; але через них Бог дав світу два великих дари – Христа і Біблію.

Греки

Період часу до пришестя Христа виповнили і греки. Цей народ, який займав порівняно невелику територію, мав великий вплив на світ, більший за будь-який народ, окрім євреїв. Протягом короткого часу, відомого як «Золотий вік», цей народ породив найвеличніших колосів думки. Греція дала світу Арістотеля – батька логіки, Платона – величного філософа, Гомера – генія поезії, Аристофана – батька комедії, Геродота – прабатька історії, Фідія – величного скульптора. Греція створила Парфенон – славу архітектури. То була країна, де людський геній досягнув найбільшого розвитку. Вона вчила мислити інших. Її мова, яка поступово розвивалася, стала найвідповіднішим інструментом для вираження різноманіття людської думки. Олександр Македонський поширив грецьку мову і літературу по всій землі. Коли римляни скорили Грецію, то самі виявилися підкореними грецькою мовою і літературою.

У дні народження Христа всі говорили грецькою. Старий Завіт переклали на грецьку. Переклад став відомий як «Септуагінта». Відповідно, коли Євангеліє було написано на грецькій мові, то євреї, римляни і варвари – всі могли читати Добру Новину про Спасителя, Який є Христос Господь.

Римляни

Рим теж поступово виконував період часу до пришестя Христа. За сто років до Різдва Христового світ поділився на дрібні держави і племена, замкнуті в своїх кордонах. Було майже неможливо подорожувати з однієї країни в іншу. Але залізне римське царство зломило силу інших, скорило і об’єднало багато держав в одну світову імперію. Апостол Павло, будучи римським громадянином, міг вільно подорожувати з одного кінця імперії в інший. Римляни проклали великі караванні дороги зі сходу на захід і з півдня на північ. Проповідники Євангелії могли легко і швидко нести Благу вість з Іспанії в Індію, з Германії в Африку.
Але загальний стан населення землі був жахливим. У першій половині послання до Римлян апостол Павло малює похмуру картину життя язичеського світу, що підтверджується і істориками того часу. Філософія не задовольняла спраги душі ні грека, ні варвара. Греки сміялися зі своєї міфології. Філософія проголосила багато добрих чеснот, але своїм послідовникам не дала сили перемагати те, що принижує достоїнство людини. Рим страждав сердечним недугом. Єврейська історія довела неспроможність людської праведності. Історія греків доводила, що «світ своєю мудрістю не пізнав Бога». Історія варварів показала, що люди, надані самі собі, йдуть від поганого до гіршого. Релігія того часу втратила всяку силу. Винайдені людьми плани спасіння людської душі виявились неспроможними. Звірство і жорстокість царювали уповні. Страшна розпуста панувала як у вищих, так і в низьких колах суспільства. Самогубства вважались звичним явищем. Вбивства звершувались серед білого дня. Відчай і жах наповнювали серця людей. Уста всього світу кричали про прихід надприродного Визволителя. Час виповнився – і «Бог послав Свого Сина».

Послав

«Бог послав Свого Сина». Христос не був, як вважають деякі, сином свого часу. Він прийшов до принижених, але був даром згори. Греція дала світу Сократа, сина скульптора Софроніска, а Небо дало світу Ісуса Христа, Сина Божого. Апостоли, знаходячись на землі, отримали доручення і владу нести Добру Новину. Син же Божий був посланий з самого «недру Отчого». Христос прийшов із самого центру Бога. Він вже тоді був єдиносущий з Отцем за природою, величчю і славою. Христос, ідучи на землю, не склав із Себе Свого божества, чи звання Сина; все це Він приніс із Собою, залишивши тільки видиму велич Божества.
Якби якийсь імператор зняв би з себе царську одежу і поселився в хижі бідняка, то весь світ із подивом вигукував би: «Яке чудо! Яка поблажливість!» Бог же зняв із Себе одяг Своєї величі і явився в цей світ, щоби викупити людей. Ось глибина поблажливості! З престолу – в ясла, а потім – на хрест.
Завдяки цьому Христос заволодів розумом всього світу. Грецький Парфенон і римський Пантеон знають мало, а про Вифлеємські ясла чули і чує майже весь світ. Всі народи особливо пригадують Його, коли наступає свято Різдва.

Більше про народження Христа:

Люди можуть любити чи ненавидіти Христа, але відкинути Його не можуть. Про Магомета пишуть мало, а тлумаченням про особу і діяльність Христа заповнені полиці бібліотек. Язичеські релігійні книги не піддаються руйнівній критиці, а Біблію постійно досліджують і випробовують очі науки. Ніхто тепер не цікавиться Артемідою Ефеською чи Юпітером Капітолійським, а про Ісуса Христа, Сина Божого постійно запитують і роздумують. Італія святкує день народження Гарібальді і Муссоліні, Німеччина – день народження Фрідріха Великого і Бісмарка, Франція – день народження Наполеона, Англія – день народження Нельсона, Сполучені Штати Америки – день народження Вашингтона і Лінкольна, а день народження Христа Спасителя святкує весь світ! Він є єдиною світовою і вічно сущою Особистістю.

Пишуть і говорять про Нього, за Нього і проти Нього. Світ поділився на два табори. На чолі однієї армії стоїть Христос, а на чолі іншої – Його супротивник – диявол. До якої сторони належиш ти, дорогий читачу? Якби Христос був звичайною людиною, то світ давно би забув про Нього. Але людство не може забути Його, тому що Він є Боголюдина, істинний Бог!

Іван Ковальчук

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button