Зомбі стали частиною повсякденного життя. У деяких вони оселилися будинку, інші стикаються з ними у друзів і знайомих. Зомбі не перебувають на обліку в медичних закладах, не фігурують в офіційній статистиці, не вписуються в чіткі критерії.
Це і справді новий «тренд», для якого тільки в наш час склалися сприятливі умови: 400 телеканалів і реаліті-шоу, що транслюються 24 години на добу.
«Прогресивний» спосіб життя породив дивовижне поєднання: ідеали загального благоденства, забезпечені (хоча б в міру) батьки й сучасна культура, вірніше культ з однієї лише святинею – саморекламою. Все це створює благодатний грунт для нової порослі, яка в’яне, не встигнувши зійти.
Зомбі стає все більше, і причина цього – в елементарному страху. Ще не встигнувши влитися в життя, людина виявляє, що вона неспроможна впоратися з шаленим тиском конкуренції, яку нав’язують нам у всіх формах. Вона заздалегідь визнає свою поразку і відмовляється від участі в забігу. Ну а якщо ти неконкурентоспроможний, значить, і неплатоспроможний. У тебе прочерк у графі «кар’єра», прочерк у графі «житло», прочерк у графі «сім’я»…
Породжені культурою самореклами й зарозумілості, зомбі мріють про блиск слави за мінімум зусиль.
На небосхилі зомбі-світу запалюються зірки-п’ятихвилинки. Їхні манери грубі, а слова нечленороздільні, тому що їм просто нема чого висловити. Обман і інтриганство найнижчого штибу вони називають «стратегією», а свою нікчемність роблять прикладом для наслідування.
Основна проблема людини полягає не в тому, що вона знаходиться в дисгармонії зі своєю традиційною спадщиною, або з навколишнім середовищем, але в порушенні гармоній і єдності зі своїм Творцем. Всі її біди походять не від того, що вона не може підтримувати близькі та плідні взаємини з іншими людьми, але від того, що вона не має належного взаємозв’язку з Богом, від Кого вона відчужена гріхом. Її стан не залежить від її способу життя, але від того факту, що вона, будучи живою, є мертвою. Вона, фізично жива людина, є духовно мертвою істотою. Будучи померлою для Бога, вона також мертва для духовного життя, істини, праведності, внутрішнього світу і щастя і, в кінцевому підсумку, для будь-якого блага.
Духовно мертва людина відчужена від Бога, і тому віддалена від життя. Вона не здатна виявляти якісь ознаки життя. Великий шотландський коментатор Біблії Джон Іді назвав це явище «прикладом ходячої смерті». Без Бога людина – духовний труп, ходячий мрець, яка не усвідомлює свого мертвого стану. Вона проводить життя, функціонуючи в фізичному відношенні, але не володіє цим життям.
Читайте також:
Коли Ісус закликав одного чоловіка слідувати за Ним, то той попросив дозвіл спочатку поховати свого батька. Вказуючи на стан духовної смерті й поєднуючи духовну і фізичну смерть воєдино, Ісус відповів так: «Іди за Мною і зостав мертвим ховати своїх мерців» (Мт. 8: 21-22).
Джерело: Протестант
