Актуальне

Знаходячи надію під час сильної туги

Часи тривалого страждання викликають сильну емоційну тугу, яка занадто важка, щоб ми могли нести її самотужки. Замість того, щоб ми зверталися до наших ідолів комфорту, схвалення, влади та контролю, Писання закликає нас прийти до Бога з плачем та скаргою.

Він розуміє глибину нашого болю, намагається дбати про наші крихкі серця і не засуджує нас за непривабливість або інтенсивність наших емоцій. Ніщо з цього не є для Нього несподіваним, але Він запрошує нас принести все це Йому.

Молитви з плачем і скаргою, які ми можемо знайти в Писанні, дають нам надійну модель того, як ми можемо приносити наші турботи перед Господом. Всі ці молитви з плачем і скаргою мають схожий ритм, коли автор молитви проходить кілька різних способів самовираження, відкриваючи свої тривоги Господу. Ці молитви дозволяють нам не тільки зазирнути в глибину страждань і відчаю, але одночасно з цим також приносять втіху, коли ми бачимо, як слова людини, що молиться, приносить плід у вигляді надії і радості.

З усіх молитов із плачем і скаргою для мене найсильніше виділяється молитва Давида в 12-му Псалмі. Вона служить чудовим прикладом трьох етапів такого плачу, того, що виглядає як прийняття болю та здобуття надії серед туги.

1. Розкажіть Йому

У Псалмі 12:2–3 Давид висловлює своє відчуття того, що він залишений Богом. Чотири рази він повторює «доки» або «як довго», показуючи своє розчарування тривалістю Божої відсутності. У своїх думках Давид переможений ворогами, а Бога ніде нема. Слова Давида відверті, прямолінійні та розмірені. Складається враження, ніби Давид перекладає свої турботи на Господа, шукаючи звільнення від важкості, яку його душа несла до того моменту.

Жалобний плач дозволяє нам залишатися з Богом такими, якими ми є, бути відвертими в тому, що сталося, і що ми відчуваємо в результаті. Розкажіть Богові про вашу безнадійність, смуток та втому. Поділіться з Ним вашими почуттями покинутості та розбитості у цій вашій ситуації. Пам’ятайте, що туга в наших серцях є різною, коли наша надія на якусь певну реальність померла.

Щоб прийняти біль, нам необхідно його визнати. Жалобний плач дозволяє нам відверто і чесно розповісти Богові про ті втрати, які ми відчуваємо. Незалежно від того, що це: біль від тривалої самотності або тягар турботи про старіючих батьків. Коли ми волаємо до Бога, це дозволяє нам розбиратися зі скорботою в такому місці, де нас знають і люблять.

2. Запитайте в Нього

Весь 12-й Псалом заснований на вірі Давида в Божий характер та Його природу. Давид закликає Бога, бо вірить, що Бог насправді здатний змінити його ситуацію. Давид також знає, що Бог піклується про нього, і це засноване на повторюваних обітницях Божих забезпечувати його благами. Тому у віршах 4 і 5 ми бачимо, що Давид підкріплений цими істинами, щоб без страху просити Бога про спасіння.

Наша сильна туга несе у собі ті ситуації в житті, зміни яких ми бажаємо — ситуації, які ми не здатні змінити нашими власними силами. Однак, у нашому жалобному плачі ми отримуємо нагадування, що все, що нам здається неможливим, можливо для нашого Бога. Наші стосунки з Богом ґрунтуються на обітницях завіту, завдяки яким ми з упевненістю можемо просити Його втручатися в наші життя. Ми просимо, розкривши наші долоні й вірячи, що Бог явить Себе у нашій ситуації, навіть якщо ми не знаємо у деталях, коли це станеться і як.

3. Довіряйте Йому

Давид закінчує 12-й Псалом проголошенням хвали. Але його хвала звучить не через те, що Бог робитиме. Він хвалить Бога за те, що Він уже зробив. У 6-му вірші Давид говорить про те, як він співатиме хвалу Господу, тому що Господь облагодіяв його в минулому. Давид довіряє Богові, бо до цього Бог уже рятував його. Попри біль, Давид обирає прославляти Бога за багато способів, якими Бог вже благословив Його.

Спираючись на вірність Бога, жалібний плач веде нас до того, щоб ми завершували наші молитви спогадом про те, що Бог робив у наших життях раніше. Коли ми згадуємо ті моменти, коли Бог приносив нам несподіване забезпечення в той самий момент, коли ми потребували цього, до нас приходить спокій. Згадки про благість Бога в минулому допомагають нам сподіватися, що ми будемо переживати Його благо в майбутньому. Ми служимо Богові, Який віддав за нас своє життя, щоб ми могли проводити вічність з Ним. Якщо ми можемо довіряти Йому в тому, що Він дбає про спасіння, тоді ми можемо довіряти, що Він подбає про всі наші потреби.

Читайте також: 

Друзі, такий жалобний плач допомагає нам довіряти тому, що минулі Божі благословення продовжаться, як у нашій справжній реальності, так і в майбутній. Жалобний плач допомагає нам довіряти тому, що одного разу наш Бог приведе все до ладу — навіть якщо цей момент настане у вічності. Але водночас жалібний плач підіймає щось усередині нас. Він народжує всередині нас невелике насіння, сяюче світло стійкості яке підштовхує нас до того, щоб ми продовжували йти, підживлювані вірою, що якимось чином ми «побачимо добро Господа на землі живих» (Псалом 26:13).

Куди веде нас жалібний плач у нашій тузі?

До надії.

Джерело: ieshua

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Маргарита Стралківська

Журналістка стрічки новин. Студентка 3-го курсу журналістики в Українському гуманітарному інституті.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!