Блог Сергія Головіна

Яка заповідь головніша?

Характерною особливістю внутрішньополітичного життя Ізраїлю епохи Другого Храму була стала конкурентна політична боротьба між прихильниками двох уявлень про заснування юдейської державності. Одна сторона стояла на позиціях конституціоналізму і проголошувала, що основою національної самосвідомості має бути Закон Мойсеїв. Їхні опоненти були інституціоналістами й вважали, що наріжним каменем єврейської держави має бути Єрусалимський Храм.

З одного боку, за період Вавилонського полону Ізраїль привчився жити без Храму та без жертви, знаходячи свою національну ідентичність у вивченні та дотриманні Закону. Сформувався соціальний інститут громади (грецькою – синагога, «збори»), де євреї розсіяння могли спільно молитися та вивчати Тору. Після повернення з Полону та відновлення Храму євреї зберегли общинний устрій релігійного життя. Вчителі Закону ухвалили, що на Шабат і у свята молитися слід, сходячись у «будинку зборів» (бейт-кнесет по-єврейськи). Саме на основі синагоги виник рух фарисеїв – прихильників досягнення праведності через суворе та постійне дотримання Закону у повсякденному житті. Найбільш завзяті з них стверджували навіть, що знання і дотримання Закону необхідне для спасіння, і той, хто «невіглас в законі, проклятий він» (Іван 7:49).

З іншого боку, дотримання побутових розпоряджень Тори ставало безглуздим без храмової жертви. Жертва – основа встановленого Богом церемоніального закону. І якщо немає Храму, то немає жертви. У цьому випадку дотримання всіх інших ритуалів перетворюється на лише видимість благочестя. Тому радикали від інституціоналізму стверджували, що умовою спасіння є неухильне дотримання приписів про регулярні жертвопринесення та відвідування Храму на свята.

З таким розкидом думок доводиться зустрічатися і сьогодні. Теоретично всі християнські деномінації згодні, що спасіння дається Богом виключно через благодать через віру в Ісуса Христа, Його Сина. Однак одні наполягають на пріоритетності регулярної участі в літургії та церковних обрядах, інші – на важливості постійного вивчення Писання.

Але на той час проблема аж ніяк не зводилася до абстрактних сфер кабінетного богослов’я. Все впиралося в конкретне питання – питання влади: хто є політичною елітою і має найвищий авторитет у суспільстві?Якщо підставою державності Ізраїлю вважати Храм, елітою будуть священники та Левіти. Якщо ж Тору – то книжники та вчителі Закону.

Саме в цьому – підґрунтя питання, яке звучало в ті дні: яка перша з усіх заповідей? Що важливіше: Храм чи Тора? І у світлі цього з дуже цікавого боку відкривається бесіда Ісуса з народом і учнями в Храмі на другий день Страсного тижня, описана в Євангелії від Марка 11:27-12:13:2.

Схожі статті

Справа відбувається на території, підконтрольній храмовій еліті. Днем раніше народ вітав Ісуса як царя-визволителя, кричав Йому «Осанна» (по-арамейському – «Врятуй же», Псалми 117:25,26). Увійшовши до міста, Спаситель одразу попрямував до Храму й очистив його від міняйл та торговців жертовними тваринами. Тому розмова з самого початку набула політичного відтінку, торкаючись питання влади. До Ісуса підійшли представники обох еліт, первосвященники та книжники разом з арбітрами-старійшинами, «І казали Йому: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав владу робити це?» (11:27,28). Але Той ухиляється від відповіді, не дозволяючи їм зайняти позицію обвинувачів. Навпаки, Він висуває їм зустрічне звинувачення, розповідаючи притчу про невірних виноградарів (12:1-11).

Вони, «залишивши Його, відійшли й посилають до Нього деяких фарисеїв та іродіан, щоб уловити Його в слові» черговим явно політичним питанням – «Чи дозволяється давати податок кесареві?» (12:12-14).

Відповідь Вчителя знову виявилася не тією, яку очікували. Тоді садукеї (прихильники храмової еліти), натхненні тим, як Ісус збентежив їхніх опонентів, перехоплюють ініціативу і намагаються показати Ісусу абсурдність ідеї воскресіння мертвих, щоб остаточно схилити Його на свій бік. Але Він демонструє неспроможність і їхніх аргументів, причому – на підставі шанованої самими садукеями Тори (12:18-27).

І ось, вирішивши, що Ісус все-таки з ними, «один із книжників, чуючи їхні дебати й бачачи, що Ісус добре їм відповідав, підійшов і запитав Його: яка перша з усіх заповідей?» (12:28). Але Ісус знову не приймає ні того, ні іншого боку (а розмова, як ми пам’ятаємо, йде про владу). Він проголошує безперечний факт: головна заповідь – «Шма, Ісраель» (Повторення Закону 6:4-5). І тут же додає, що друга, подібна до неї – Левіт 19:18. «Іншої більшої заповіді немає» (12:31).

Відповідно до правил, здавна прийнятих у єврейських книжників, той, хто поставив питання, повинен був повторити відповідь вчителя, показуючи, що він все зрозумів правильно і взяв належний урок. Марк приділяє цьому аспекту особливу увагу: «Книжник сказав Йому: добре, Вчителю! Істину сказав Ти, що один є Бог і немає іншого, крім Нього; і любити Його всім серцем і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за цілопалення та жертви» (12:32-33). Тобто книжник цей зрозумів, що помиляються і його однодумці та його опоненти. Вивчення Тори – не найголовніше, але не головне і храмове служіння. Це все лише засоби досягнення мети, але не сама мета. «Ісус, бачачи, що він розумно відповідав, сказав йому: недалеко ти від Царства Божого» (12:34).

З усім тим, серед тих євреїв, що не прийняли Добру Звістку, протиставлення Храму і Закону тривало аж до 70-го р. н. е. З руйнуванням Храму інституційний підхід втрачає своє значення, і Тора стає єдиною основою національної ідентичності ізраїльтян.

Читайте також:

Проте, задля справедливості варто зазначити, що ні Храм, ні Тора підставами державності сучасної нам світської парламентської республіки Ізраїль не є. І тому було б помилково ототожнювати нинішню державу Ізраїль з Ізраїлем античним.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button