Хаїм багато працював. Сім’я в нього була велика, тому від його заробітків мало що залишалося. Але те, що залишалося, він складав у мішечок. Нарешті, через багато років накопичилася в Хаїма деяка сума, за яку він купив племінних курей, побудував їм курник і став чекати прибутку. Треба сказати, що Хаїм був глибоко віруючою людиною, читав Тору, відвідував синагогу і завжди за порадами звертався до ребе, якого дуже поважав.
Приходить він якось до ребе і каже:
– Ребе, я, сам знаєш, людина дуже небагата. Можна навіть сказати, бідна. Сім’я у мене велика, всі хочуть їсти. Я тут днями купив племінних курей із півнем, побудував для них курник.
– То що ти від мене хочеш? – запитує ребе.
– Таки стали у мене кури дохнути.
– Ну!.. І що я маю зробити?
– Порадь, як мені бути.
– Добре. У тебе курник у який колір пофарбований?
– У жодний.
– Купи жовту фарбу та пофарбуй.
Пішов Хаїм додому і зробив, як йому порадив ребе. І побачив він, що це справді добре. Але вночі здохли ще три курки. Приходить він уранці до ребе і розповідає про все, що трапилося. Я, каже, все зробив, як ти сказав, але в мене ще три курки здохли.
– Тоді купи червону фарбу та намалюй на дверях великий квадрат.
Зробив Хаїм, як сказав йому ребе. Вранці приходить до нього знову. У мене, каже, здохло ще п’ять курей.
– Тепер усередині квадрата намалюй синій трикутник.
Хаїм і цього разу виявив послух, але наступного ранку знову йде до ребе. Той уже по обличчю бачить, що щось трапилося, і питає:
– А зелену фарбу маєш?
– Ні, каже Хаїм, але в мене вже й курей не залишилося – цієї ночі всі здохли, включаючи півня.
– Шкода, – каже ребе, – а в мене ще стільки ідей було…
Читайте також:
Мораль цієї притчі на поверхні: потрібно знати, до кого звертатися за порадою, і не завжди навіть добрі люди можуть давати добрі поради. З іншого боку, не спіши зі своїми порадами, якщо ти не маєш поняття, як можна допомогти…
Джерело: facebook.com/peter.leder
