Гнів являє собою зворотний бік любові. Любов налаштовує людину позитивно щодо оточуючих, а гнів викликає в ній ворожнечу і відновлює проти інших людей. Проте і в гніві є позитивні сторони, якщо його спрямувати на досягнення позитивних результатів.
Писання не тільки дає нам дидактичний матеріал на тему про гнів, а й постачає нас повчальними прикладами, що показують, куди гнів заводить людину: як у негативному, так і в позитивному плані. Але ще важливіше подивитися, що розповідає нам про гнів Божий і його зв’язок із Божою люблячою і святою природою Писання.
Чому люди сердяться?
Одного спекотного літнього дня до мого кабінету увійшов Білл. Він був добре одягнений, але я відразу помітив, що його права ступня забинтована. Він поспішив пояснити, у чому справа.
“Докторе Чепмен, мені потрібна допомога, – сказав Білл. – Я давно знаю, що я себе не контролюю, але минулого тижня сталося щось жахливе. Цілих п’ятнадцять хвилин я так і сяк намагався завести газонокосарку. Я перевірив бензин, масло, замінив елемент запалювання, але вона ніяк не хотіла заводитися. І тоді, зневірившись, я штовхнув ногою цю мучительку. У результаті два пальці зламані і ще один я порізав. Сидячи на ґанку і ледь не плачучи від болю, я сказав собі: “Це, врешті-решт, повна дурість”. У той момент я ще не знав, що зламав пальці, але пізніше, у кабінеті лікаря, я сказав собі: “Ось уже точно дурість”. Тож я прийшов до вас із перев’язаною ногою. Мені страшенно соромно. Я навіть не можу нікому зізнатися, що сталося насправді. Мені вже траплялося втрачати контроль над собою, – зізнався Білл, – раніше я говорив неприємні, образливі речі дружині та дітям. До рукоприкладства справа не доходила, але, боюся, я близький і до цього”.
Розмовляючи з Біллом, я з’ясував, що він здобув престижну освіту. У нього була хороша робота, двоє дітей і чудовий будинок у передмісті. Білл був активним членом своєї церкви, і в громаді його поважали. Проте, “вибухати” увійшло в нього у звичку.
Тисячі людей можуть сказати про себе те саме. На жаль, не всі наважуються чесно в цьому зізнатися, як це зробив Білл, і ще менше знайдеться тих, хто готовий попросити про допомогу.
Що таке гнів?
З’ясуймо, що ми маємо на увазі під гнівом. У тлумачному словнику Вебстера гнів визначається як “сильне почуття або переживання, пов’язане з відчуттям незадоволення і, зазвичай, ворожості та спричинене образою або болем”. Зазвичай ми сприймаємо гнів як прояв емоцій, проте це щось більше. У гніві задіяні не лише емоції, а й тіло, розум та воля і провокують на якусь конкретну подію в житті конкретної людини.
Гнів завжди виникає внаслідок якоїсь події. Ми не можемо взяти і сказати: “Через хвилину хочу відчути гнів”. Гнів – це реакція на подію, яка викликає роздратування, відчай, біль тощо.
Чоловік пізно повернувся додому; дружина не стримала свого невдоволення; син не виніс сміття. Ви домовилися зустрітися о 6.30, зараз уже 7.30, а його/її все немає. Тисячі причин можуть спровокувати гнів. Будь-яка подія обов’язково викличе якусь відповідну реакцію.
Зазвичай під гнівом ми маємо на увазі цілий комплекс емоцій, куди входять розчарування, біль, почуття знедоленості, збентеження тощо. Усю цю палітру почуттів ми називаємо гнівом. Гнів, як правило, викликає в нас почуття неприязні до людини, місця або речей, що його викликали. Гнів протистоїть любові. Любов приваблює вас до людини, гнів відштовхує від неї.
Але тут активний і розум, причому від самого початку. Наприклад, коли чоловік повертається додому пізно, дружина починає міркувати приблизно так: “Він міг зателефонувати й попередити, що затримується. Він знає, що я намагаюся приготувати обід до його повернення. Він зовсім про мене не думає. Його цікавить тільки робота. Абсолютно ясно, що він байдужий до мене. Навіщо я вийшла заміж за такого егоїста?” Чоловік тим часом думає наступне: “Я постійно кошу траву, мию машину, сиджу з дитиною, поки вона ходить по магазинах із матір’ю, але жодного разу не почув від неї навіть “дякую”! Так починає накопичуватися роздратування.
Або інший випадок: Мері сидить у кабінеті начальника, який вимовляє їй за незадовільні результати роботи і погрожує звільнити її, якщо вона не підвищить продуктивність праці. Це тому; що я самотня жінка, – думає Мері. – Я працюю більше, ніж будь-який чоловік у нашому відділі, але він усе одно чіпляється до мене. Він із самого початку не злюбив мене. І Мері починають охоплювати сильні негативні емоції.
Тіло теж задіяне в прояві гніву. Автономна нервова система організму починає виробляти адреналін. Залежно від рівня збудження в будь-якому з нас у повному або частковому обсязі може статися таке. Надниркові залози виробляють два види гормонів, один з яких є власне адреналіном. Судячи з усього, саме ці хімічні елементи дають змогу людям відчути емоційний підйом, напругу, збудження і напад гніву. Ці гормони, своєю чергою, стимулюють прискорене серцебиття, підвищують кров’яний тиск, активізують функцію легень і роботу травного тракту, що надалі призводить до загального стану збудження, який охоплює людей, що впадають у гнів. Саме ці фізичні зміни в організмі спричиняють таке відчуття, ніби гнів настільки опановує людину, що та не в змозі впоратися з ним.
Зверніть увагу, що емоції, думки та фізичні зміни в організмі людини тісно взаємопов’язані. Разом вони утворюють те, що ми називаємо гнівом. Далі гнів, як правило, позначається на поведінці людини, тобто на тому, що вона говорить і робить.
Як зробити гнів корисним?
Різні люди можуть сердитися з різних причин. Однак у наведених нижче прикладах люди і причини різні, а об’єкт їхнього гніву один і той самий. Чи можете ви визначити, що це за об’єкт?
Брент пропрацював у своїй компанії чотирнадцять років. Він працював добре і, на його думку, приніс своїй компанії користі більше, ніж будь-який інший працівник. Минулого тижня він дізнався, що його вдруге обійшли в конкурсі на заміщення вакантної посади начальника відділу. Він вважає, що керівництво вчинило з ним нечесно. Він відчуває гнів і образу.
Роберт обіцяв зустрітися з Анною у величезному універмазі, щоб купити валізи для майбутньої поїздки. О 6.30, у призначений час, Роберта все ще не було. Анна чекає двадцять хвилин, а потім вирішує сама вибрати те, що їм потрібно. Без особливого інтересу вона розглядає валізи, але всім серцем обурюється через поведінку Роберта, який так і не з’явився в універмазі.
Шейла сердита на свого шістнадцятирічного сина, Джоша. Його кімната виглядає так, ніби в ній сталася авіакатастрофа, а за три години до них має приїхати бабуся. Вона сердита ще й тому, що він пішов, не сказавши, куди. Вона не уявляє, коли він повернеться, і в неї немає часу навести лад у кімнаті, бо потрібно готуватися до прийому гості. Її гнів розгорається дедалі більше, варто їй подумати про його безвідповідальність.
Ренді дуже сердиться на дружину, бо, кажучи його словами, “у неї ніколи на мене немає часу. У неї є час пообідати з друзями в кафе. Вона переглянула більше фільмів із подругами, ніж зі мною. Мені набридло повертатися в порожній будинок. Хотілося б, щоб хоч хто-небудь нагадав їй, що вона заміжня”…
Усі ці люди відчувають гнів щодо одного й того самого об’єкта, тобто – щодо іншої людини. У цій статті ми розглянемо саме цей вид гніву: обурення, яке відчувається до людини, з якою ви перебуваєте в певних стосунках. Це може бути член сім’ї, товариш по кімнаті в гуртожитку, друг, колега по роботі, сусід і хто завгодно інший, з ким вас пов’язують довгострокові взаємини.
Ми не говоримо про обурення, викликане тим, що ви почули або побачили по телевізору, або про гнів щодо неживих предметів, наприклад, шин автомобілів, гайкових ключів або комп’ютерів. Ми також не будемо торкатися вашої злоби на тварин: котів, які поцупили у вас сосиски, кроликів, які поїли ваш салат, щурів, які тягають відходи зі сміттєвих бачків перед будинком.
Два головні запитання
Для того, щоб розібратися з гнівом, який ви відчуваєте до людей, з якими вас пов’язують певні стосунки, потрібно відповісти на два запитання:
Чи правильно я чиню, тобто чи має моя реакція потенціал для виправлення вчиненого зла і зцілення взаємин?
Чи засновані мої дії на любові, тобто чи спрямовані вони на благо тих, на кого я гніваюся?Оскільки наш гнів має переслідувати саме ці цілі, нам слід завжди перевіряти, чи відповідає їм наша реакція на обставини, що дратують нас. Запитайте себе, чи позитивні ваші дії і чи засновані вони на любові?
Обґрунтований гнів, тобто обурення, викликане явно поганими або злочинними діями з боку інших людей, потрібно вирішувати, прагнучи до позитивних наслідків.
П’ять етапів реакції на обґрунтований гнів
- Зізнайтеся самому собі, що ви розгнівані.
- Не реагуйте зопалу.
- Виявіть причину гніву.
- Проаналізуйте варіанти своєї реакції.
- Зробіть конструктивні кроки.
По-перше, зізнайтеся самому собі, що ви розгнівані. “Це природно, – можете сказати ви, – будь-кому ясно, що я серджуся”. Можливо, але вся справа в тому, чи розумієте ви самі, що відчуваєте гнів. Оскільки гнів спалахує миттєво, ми часто реагуємо негайно – або словом, або дією, не встигаючи усвідомити, що ж відбувається в нас усередині. Наша реакція була б більш позитивною, якби ми спершу зізналися собі, що сердимося.
Я пропоную вам голосно і виразно вимовити такі слова: “Я неймовірно розлютився на це! І що мені тепер робити?” Такого роду думки все розставляють по місцях. Тепер ви не тільки визнаєте, що обурені, а й бачите різницю між вашим обуренням і діями, які ви збираєтеся зробити. Ви забезпечили необхідні умови для того, щоб розумно використовувати емоції, не даючи їм узяти владу над вами. Цей перший крок дуже важливий, тому що саме з нього починається позитивне оволодіння своїми емоціями.
Гнів – це невід’ємна властивість нашої гріховної натури. Павло ясно сказав наступне: “Гніваючись, не грішіть” (Еф. 4:26). Тут не сказано, щоб ми взагалі не гнівалися, але нас закликають не грішити тоді, коли нас охопить почуття обурення і обурення. “Як же можна гніватися і при цьому не згрішити?” Або інакше: “Як мені конструктивно відреагувати на своє обурення?” Я вірю, що висловлене й усвідомлене визнання свого гніву і буде першим кроком у досягненні цієї мети.
По-друге, не реагуйте зопалу. Якщо, коли ми розсерджені, просто піддаємося першому пориву, ми, найімовірніше, відреагуємо в негативний і деструктивний спосіб. Далеко не всі дорослі люди вміють володіти собою і спрямовувати свої емоції в правильне русло. Здебільшого ми просто повторюємо модель поведінки, до якої звикли з дитинства і яку спостерігали у своїх батьків або інших дорослих. Тут, як правило, трапляються дві крайнощі: або людина діє агресивно – словесно або фізично, або вона замикається в собі й замовкає. Обидва варіанти руйнівні.
Мудрий Соломон сказав таке: “Дурний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його” (Пр. 29:11). І ще: “Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї – бути поблажливою до проступків” (Пр. 19:11). Або задумайтеся над розсудливістю такого висловлювання Соломона: “Запальний може зробити дурницю” (Пр. 14:17). Хтось сказав: “Відкрий рота в гніві, і ти завжди будеш шкодувати про свої слова”. Багатьом із нас під час спалахів гніву вже траплялося говорити або робити речі, про які потім доводилося шкодувати, але виправити вже неможливо. Краще навчитися більшої стриманості.
Напевно, мама коли-небудь давала вам таку пораду: “Коли починаєш гніватися, порахуй до десяти, перш ніж вирішиш сказати або зробити що-небудь”, правда? Це гарна порада, але багатьом із нас доведеться рахувати і до ста, і навіть до тисячі. Іноді тільки пауза може загасити полум’я, що вирує всередині. І, дійсно, багато хто знаходить цей засіб цілком ефективним, оскільки він допомагає їм утриматися від необачних кроків.
Пропоную вам рахувати вголос. Якщо людина, на яку ви розсердилися, перебуває поруч із вами, вам краще куди-небудь відійти. Прогуляйтеся, а заодно й порахуйте. Десь за півкварталу від місця події, коли ви дорахуєте, скажімо, до п’ятисот дев’яноста семи, ви, можливо, відчуєте таке душевне полегшення, що зможете зупинитися і сказати: “Я сильно розсердився. Але що ж мені тепер робити?” Якщо ви християнин, це найкращий час для молитви: “Господи, Ти знаєш, як я обурений. Я думаю, що все, що сталося, вкрай несправедливо і є злом у Твоїх очах. Будь ласка, допоможи мені прийняти мудре рішення і гідно відреагувати на цю ситуацію”. Потім разом із Богом почніть розглядати різні варіанти вашої можливої реакції на подію.
Крок третій стає можливим, після того як ви зуміли стриматися і ваш гнів не вилився в обурені слова або агресивні дії. Якщо ви оголосили перерву або рахуєте до ста і навіть до тисячі, виявите причину гніву. Якщо ви сердиті на чоловіка, поставте собі такі запитання: “Чому я розсердилася? Що є причиною обурення: його слова чи дії? Чи те, як він висловлює свої думки? Чи його погляд і вираз очей? Можливо, поведінка чоловіка нагадує мені поведінку матері або батька? Чим викликаний мій гнів на чоловіка: тим, що сталося сьогодні на роботі, чи тим, що було зі мною колись у дитинстві?”
Головне під час виявлення причини гніву – зрозуміти, у чому, власне, завинила людина, на яку ви гніваєтеся. У чому ця людина згрішила? Можливо, її слова зачепили вас за живе? Ренді, який вважав, що в його дружини “ніколи немає на нього часу”, і який бажав би, щоб хтось нагадав їй, що вона заміжня, був дуже сердитий на свою дружину. Але тільки поки він не зрозумів, що саме викликає його обурення. Коли він проаналізував власний гнів, то зрозумів, що річ не в тому, що його дружина обідає і ходить у кіно з друзями. Він обурювався тому, що його потреба в любові та турботі не була задоволена. Саме це було для нього головним. Природно, що дружина має виявляти свою любов до чоловіка. Він же не відчував себе коханим. Навпаки, він почувався покинутим. Насправді його гнів викликала нездатність Керол задовольнити його емоційну потребу в любові. Розуміння цього допомогло йому спрямувати свій гнів у більш конструктивне русло.
Тому потрібно правильно оцінити серйозність завданої вам образи. Для цього можна використовувати шкалу від 1 до 10, де 10 – найсерйозніша провина вашого кривдника, а 1 – найнезначніша. Визначивши ступінь завданої вам образи, ви зможете не тільки правильно оцінити ваші можливі кроки, а й поділитися своїми міркуваннями з винуватцем, щоб він разом із вами приготувався – почуттями і розумом – подолати ваші гнів і обурення. Якщо ви скажете мені, що я змусив вас розсердитися на “двійку”, я приготуюся до недовгого пояснення; і якщо я вас уважно вислухаю і намагатимуся зрозуміти, ми без зусиль зуміємо розв’язати проблему, що виникла. З іншого боку, якщо ви оціните мій проступок у цілих десять балів, я знатиму, що на розгляд, найімовірніше, піде весь вечір, а тому книжку, яку я зібрався почитати, мені краще відкласти до завтра.
Виявлення причини вашого обурення й оцінка ступеня завданої вам образи підготує вас до наступного, четвертого кроку: аналізу варіантів вашої реакції, спровокованої гнівом. Настав час запитати себе, які позитивні дії я повинен зробити? Можете записати думки, які спали вам на думку у зв’язку з цим питанням, або голосно і вголос проговорити ці варіанти.
Варіантів багато. Ви маєте можливість піти до людини, яка провинилася, і насварити її за несправедливий, неправильний, бездумний або егоїстичний вчинок. Можете також згадати всі минулі помилки і гріхи, які зробила ця людина. Ви можете навіть використовувати лайливі та образливі слова, щоб показати, як сильно вас зачепило те, що сталося. Можете застосувати фізичну силу і вдарити кривдника портфелем по голові, дати йому ляпаса, або схопити його за грудки і потрясти як слід, або ж жбурнути в нього порожньою пляшкою з-під пепсі. Можете на словах пояснити йому, що він являє собою насправді, а саме, що він безмозкий, тупий і неосвічений чоловік. Можете пояснити йому, що не збираєтеся витрачати на розмови з ним свій дорогоцінний час, тому що марно розмовляти з таким, як він. Оголосіть йому, що ви йдете до себе в кімнату і більше з ним розмовляти не будете. Можна також спробувати помститися йому, відмовившись спілкуватися з ним. Скажіть йому, що більше ніколи не матимете з ним жодних справ, до того ж ніяк не пояснюйте, у чому справа. Нехай помучиться, нехай подумає. Такі та інші подібні думки нескінченним потоком приходять вам у голову, тож вибір воістину багатий.
Однак який із цих варіантів можна назвати розсудливим? Для того щоб відповісти на це запитання, згадайте дві головні умови позитивного розв’язання проблеми гніву: по-перше, чи позитивні мої вчинки, і, по-друге, чи засновані вони на любові? Чи може моя реакція на конфліктну ситуацію загладити заподіяне зло і відновити зіпсовані взаємини? Чи принесе вона користь людині, яка розсердила мене? Я вважаю, що вищевказані варіанти жодною мірою не відповідають цим двом умовам. Теоретично, вони теж можливі як варіанти реакції на ситуацію, проте конструктивними і перспективними їх не назвеш. Так я, наприклад, чинив у минулому, але в майбутньому я хочу уникати подібної поведінки.
Але тоді які ж варіанти прийнятні для християн? Наскільки я розумію, їх усього два. Перший із них полягає в прямому і відкритому протистоянні кривднику. Другий передбачає усвідомлене рішення залишити все, як є.
Давайте спочатку розглянемо другий варіант. Трапляються випадки, коли для християнина краще залишитися скривдженим, аніж переконатися в тому, що конфронтація з винуватцем проступку не призвела ні до чого доброго. Тому я краще залишу все, як є, і віддам цю людину в руки Бога. Однак це не означає, що можна затамувати гнів у собі, зробивши вигляд, що насправді все минуло. Свій гнів теж слід віддати Богові. Ви маєте відмовитися від бажання помститися кривднику, що відповідно до Писання завжди є Божою прерогативою (див. Рим. 12:19). Також не дозволяйте події, що сталася, мучити вас аж до втрати миру і спокою. Ви просто приймаєте усвідомлене рішення забути завдану вам образу.
Таке ставлення в Біблії називається довготерпінням. У цих випадках ми віддаємо питання про відновлення справедливості в руки Божі, визнаючи, що вся ситуація перебуває під Його повним і абсолютним контролем. Таким чином, Бог зробить у цих обставинах те, що вважатиме за потрібне. Ви ж повинні відмовитися від усяких емоційних переживань з приводу того, що було скоєно проти вас.
Іноді саме такий варіант є найкращим виходом із ситуації, що склалася. Наприклад, ваші батьки багато років ставилися до вас несправедливо і навіть два або три рази заподіяли вам сильний біль. Усі ці роки ваше серце не могло заспокоїтися і забути обурення й образу. Ви підтримуєте з ними стосунки, але образа не покидає ваше серце. Тепер ви християнин і ростете духовно, а тому не хочете й далі миритися з цим негативним почуттям у собі. Тепер вашим батькам за вісімдесят. У серці своєму ви знаєте, що вони не зможуть зрозуміти і хоч якось відгукнутися на той біль, який колись заподіяли вам. Ви пам’ятаєте, як кілька років тому спробували розібратися з цим, але у вас нічого не вийшло. Тому ви вирішили, що час усе забути.
Ви можете сказати: “Я ніколи не матиму близьких і довірчих стосунків із батьками, але я не хочу і вступати з ними в конфронтацію. Тому весь мій гнів і образу я віддаю Богові, знаючи, що Він любить мене безкорисливою любов’ю. Бог справедливий і милостивий і зробить у цій ситуації те, що буде найправильнішим”. Потім ви можете сказати наступне: “Я віддаю своїх батьків турботам Бога і віддаю Йому весь мій гнів і образу. Я також прошу Бога Духа Святого наповнити мене Собою й очистити мене від усякої гіркоти й обурення”. Таким чином, ви усвідомлено можете стати на шлях довготерпіння і прощення.
“Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї – бути поблажливою до проступків” (Пр. 19:11). Свій гнів ми віддаємо Богові. Ми віддаємо всю ситуацію в Його руки і продовжуємо жити так, немов нічого не сталося.
Однак набагато частіше потрібно з любов’ю протистояти кривднику і спробувати знайти вирішення конфлікту, що виник. “Спостерігайте за собою. Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, виговори йому, і якщо покається, пробач йому; і якщо… згрішить проти тебе…, і скаже: “каюся”, – прости йому” (Лк. 17:3-4). Зверніть увагу, Ісус говорить про людей, з якими ви пов’язані якимись взаємовідносинами. Він каже: “Якщо ж згрішить проти тебе брат твій”. Ба більше, слово виговори буквально означає: “підкреслити щось або привернути до цього увагу”. Тобто, “виговорити” означає викласти це питання перед ким-небудь для того, щоб вирішити його. У Новому Заповіті є багато тому прикладів.
Одного разу Ісус почав пояснювати Своїм учням, що Йому доведеться постраждати і бути знехтуваним старійшинами і первосвящениками, які віддадуть Його в руки язичників, після чого Йому належить воскреснути. У Писанні ми читаємо про реакцію одного з Його учнів: “А Петро, відкликавши Його, почав докоряти Йому” (Мк. 8:32). Чому Петро переколов Ісуса? Тому що слова Ісуса здалися йому неправильними. Не так потрібно встановлювати царство. І, крім того, нашого Господа не можуть убити. Можливо, Петро вирішив, що Ісус занепав духом, але, як би там не було, він не міг погодитися з Його словами і в результаті почав підкорятися.
Далі ми читаємо: “А Він, обернувшись і глянувши на Своїх учнів, заборонив Петру”. І далі Ісус сказав: “Відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське” (Мк. 8:33). Ісус знав, що Петро неправильно сприймає те, що відбувається, і що насправді він повторював слова, які нашіптував йому сатана. Петро помилявся, і Ісус відкрито протистояв його перекослів’ю. Іншим разом Ісус дорікнув Якову та Іоанну за вороже ставлення до невіруючих самарян. Вони запропонували: “Господи! чи хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і винищив їх, як і Ілля зробив? Але Він, звернувшись до них, заборонив їм… і пішли в інше селище” (Лк. 9:54-56). Цілком очевидно, що їхня позиція була неправильною, і Ісус дав їм це зрозуміти.
Не можна плутати докір зі словесними образами. У подібних випадках найрозумніше – викласти суть проблеми перед братом, який, на вашу думку, припустився щодо вас несправедливості. Під час такого роду з’ясування слід триматися твердо, але доброзичливо, пам’ятаючи, що ми цілком могли неправильно витлумачити слова або поведінку брата, як і Петро, який не зрозумів попередження Ісуса про Його майбутнє розп’яття. Я часто пропоную потерпілій стороні спочатку записати всі свої претензії на листку паперу, а вже потім розбиратися з кривдниками. Виглядати це може приблизно так: “Мене дещо турбує. Ба більше, я навіть злий на тебе. Можливо, я неправильно зрозумів ситуацію, тому, якщо ти не проти, я хотів би поговорити з тобою про це”.
Такого роду короткі тези все розставляють по своїх місцях і визначають вашу позицію з цього питання: ви відкрито визнаєте, що невдоволення має місце, і пропонуєте в усьому розібратися спільними зусиллями. Ви визнали, що, можливо, неправильно все сприйняли, але в будь-якому разі хочете розставити всі крапки над і. За такого підходу з вашого боку далеко не всі відмовляться від вашої пропозиції поговорити і вирішити конфлікт. Під час розмови ви зможете з’ясувати, чи правильно ви витлумачили слова і поведінку свого кривдника. Ваш співрозмовник також отримає можливість посвятити вас у подробиці, яких ви могли не знати, і або пояснити свої мотиви, тим самим виправдавши свої дії, або визнати свою провину і попросити вибачення.
У відкритій і щирій бесіді кожен із вас спробує зрозуміти позицію іншого, і конфлікт буде вирішено. Роз’яснення того, що сталося, або прохання пробачити образу дадуть вам змогу досягти взаємного примирення. Якщо людина визнає, що висловилася або вчинила неправильно і продемонструє каяття, ми, як вчив Ісус, зобов’язані будемо пробачити її.
У вісімнадцятому розділі Євангелія від Матвія Ісус формулює цей принцип у контексті помісної церкви: “А коли ж згрішить проти тебе брат твій, піди й викрий його між тобою та ним одним, і, коли послухається тебе, то здобув ти брата твого, а коли не послухається, то візьми з собою ще одного чи двох, аби вустами двох чи трьох свідків підтвердилось усяке слово. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; а якщо й церкві не послухає, то нехай буде він тобі, як язичник і митар” (Мф. 18:15-17). А як слід ставитися до язичників і збирачів податків? Потрібно молитися за їхнє спасіння і відновлення взаємин із ними. До будь-якої людини слід ставитися з повагою та пошаною, бо Христос помер і за неї теж.
Отже, потрібно докласти всіх зусиль, щоб знайти мир з другом або членом сім’ї в церкві або поза нею. Але якщо доведеться піти на з’ясування стосунків, то робіть це не заради звинувачень і осуду людини, яка провинилася, а заради відновлення з нею доброго і щирого спілкування, заснованого на любові. Якщо між вами виникло непорозуміння, то під час відвертої розмови все з’ясується, і ваші дружні й тісні стосунки відновляться. Якщо брат, що згрішив, покається, слід пробачити його, і тоді між вами знову запанує мир. Нам обов’язково потрібно навчитися прощати, тому що, як попереджає апостол Павло, наступного разу ми теж можемо стати кривдниками (див. Гал. 6:1). Ми всі недосконалі, і коли нам трапиться вчинити неправильно, ми, напевно, викличемо обурення в тих, кому заподіяли шкоду.
Усе вищевикладене підводить нас до п’ятого кроку: “зробіть конструктивні кроки”. Після того як ми розглянули всі можливі варіанти розв’язання проблеми, настає час діяти. Якщо я вирішу забути про те, що сталося, я поділюся цим рішенням тільки з Богом. Ви можете зробити це приблизно так: “Господь, Ти знаєш, що сталося. Ти знаєш, як мені боляче і як сильно я обурений тим, що сталося. Але я думаю, що найкраще в такій ситуації залишити все, як є, і віддати цю людину в Твої руки. Тобі відомі не тільки її вчинки, а й мотиви, що спонукали її до них. Ти – праведний Бог, і я все довіряю Тобі, бо знаю – Ти вчиниш справедливо з цією людиною. Тобі, Господи, віддаю я і весь свій гнів. Цей гнів змусив мене обміркувати все, що сталося, і я вибрав те, що мені здається найкращим варіантом у цьому випадку. Мій гнів виконав своє призначення, і тепер я віддаю його Тобі. Допоможи мені перестати думати про це і відчувати все те, що я вже віддав Тобі. Я маю намір жити правильним життям і не хочу, щоб те, що трапилося, завадило мені радіти життю. Дякую Тобі за те, що я – Твоє дитя і що Ти дбаєш про мене”.
Якщо протягом наступних днів до вас повертатимуться думки й емоції, які завдавали болю і викликали гнів, віддайте все це знову Богові і скажіть: “Господи, Ти знаєш, про що я думаю і що я відчуваю зараз. Але я дякую Тобі за розв’язання цієї проблеми, тому що всі мої думки і почуття вже віддані Тобі. Допоможи мені в наступні години цього дня зосередитися на здійсненні правильних і мудрих дій”. Потім продовжуйте виконувати заплановані вами справи.
Читайте також:
З іншого боку, якщо ви вирішите піти на розмову з людиною, яка образила вас, пам’ятайте про попередження Павла: “Брати, коли людина впаде в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте її в дусі покірності, стежачи кожен за собою, щоб не бути спокушеним” (Гал. 6:1). Свою розмову з ним ви можете почати приблизно так: “Мене турбують деякі речі, і мені потрібна твоя допомога. Можна поговорити з тобою?”
Якщо ця людина погодиться, скажіть приблизно таке: “Мені боляче і неприємно від того, що сталося між нами. Можливо, я щось неправильно зрозумів. Тому я хочу поговорити з тобою. Учора, коли ти…, на мій погляд, ти вчинив неправильно. По-моєму, ти зовсім не подумав про мої почуття. Можливо, я не так тебе зрозумів. Тому нам потрібно в усьому разом розібратися”. Може, ваш кривдник захоче порозумітися і проллє світло на те, що сталося, ви на все подивитеся інакше і зрозумієте його мотиви. Або він може визнати свою провину, усвідомивши, що дійсно не подумав про наслідки. Він може попросити у вас вибачення, і тоді вам потрібно буде пробачити його.
Таке з’ясування стосунків з любов’ю і доброзичливістю призводить у результаті або до щирого каяття винуватця у скоєному, або до появи нових подробиць. Ви дізнаєтеся, що не так витлумачили сказане або зроблене цією людиною, і зрозумієте, що ви неправильно сприйняли її мотиви. У будь-якому разі все прояснилося. Вам вдалося вирішити проблему, і ваші взаємини знову налагодилися. Гнів зіграв свою роль усім на благо. Він змусив вас зробити певні кроки для вирішення проблеми, що виникла.
Автор: Гері Чепмен
Джерело: xristianin.org
