Як правильно українською називати місто і жителів стародавнього грецького міста Θεσσαλονίκη?
Як правильно українською називати місто і жителів стародавнього грецького міста Θεσσαλονίκη?
Нині ми прагнемо повернутись до чистих і незамулених джерел нашої мови, повертаючи до широкого вжитку питомо українські слова та вирази, що намагалися їх знищити недруги українського слова. Поряд з цим гостро виникла потреба в біблійному контексті правильно відтворювати й давньогрецькі біблійні назви. Наприклад, як правильно українською мовою називати місто та його жителів стародавнього грецького міста Θεσσαλονίκη – Солунь, солуняни чи солунці, Фессалоніки, фессалонікійці чи Тессалоніки й тессалонікійці?
В українській перекладацькій традиції вже давно защепилась слов’янська назва Солунь, а жителів її називати солунянами, солунцями. Також в нашій мовно-культурній та історичній спадщині живе назва – «солунські брати», якою найменували перших слов’янських просвітителів-місіонерів Кирила та Методія на стародавніх русько-українських землях. Саме звідти, з цього міста вони походили родом.
На мові оригіналу це місто має назву Θεσσαλονίκη. Але як же ж правильно її відтворювати, щоб бути вже точним і відчути мовно-біблійний дух стародавнього грецького міста?
При перекладі Біблії на українську мову здебільшого вживали слов’янську назву – Солунь. Але є думка, що це неправильно: «Проте таке вживання є анахронізмом (анахронізм – порушення хронологічної точності помилковим віднесенням подій однієї епохи до іншої). Називати новозавітну Фессалоніку Солунем – це все рівно, що називати сьогодні радянський Ленінград Санкт-Петербургом. І дійсно, як різало б слух «блокада Санкт-Петербурга» («СОЛУНЬ ЧИ ФЕССАЛОНІКА? СОЛУНЯНИ ЧИ ФЕССАЛОНІКІЙЦІ?» Юрій Попченко).
Наскільки це різатиме слух нині, не знаю, але самі жителі цього міста, яке, до речі, будували здебільшого українці, а саме, українські козаки наприкінці XVII – початку XVIIІ століть, вже нині вживають між іншим слово Петербург в контексті Другої світової війни: «Всего за 872 дня блокады гитлеровскими войсками на Петербург было сброшено около ста тысяч авиабомб, выпущено 150 тысяч снарядов» Джерело: v_sankt_peterburge_ otmechayut_76_letie_so_dnya_polnogo_snyatiya_blokady_leningrada https://www.1tv.ru/news/2020-01-27/379488.
Не вживали слово Ленінград і німці, які взяли його в облогу. Саме так і слід говорити українською мовою – «Облога Ленінграду (Петербургу)». Для них він був завжди «Пітерсбургом». Навіть у радянських фільмах німці говорять «Пітерсбург», як старі петербуржці називали його «Пітером». Але менше з тим. Обидва московські правителі нічого корисного не дали для нашої мови, культури й народу, а вели агресивні війни проти нашої землі − Руси-України.
Читайте також:
Однак це не знімає в наших пошуках проблему, як ліпше передати давньогрецьке Θεσσαλονίκη. На думку Юрія Попченка, як автора нового перекладу Нового Заповіту на українську мову, слід вимовляти це слово як Фессалоніки, а жителів називати фессалонікійцями. Та це також буде не зовсім точною передачею етнонімів як з мовного погляду, так й історизму. Адже на той час Новий Заповіт було написано на койне: «В епоху еллінізму із аттічного та елементів іонійського діалектів виник загальногрецький діалект койне… В койне розчинились усі грецькі діалекти (цей процес завершився приблизно до початку н. е.), і він став загальногрецькою мовою до кінця античної доби. За часів римського панування (з середини ІІ ст. до н. е.) койне функціонував у духовній сфері як греків, так і римлян, а на сході Римської імперії був поруч з латинською другою офіційною мовою… на койне написаний Новий Завіт та патристична література (Оріген, Іван Златоуст, Василь Великий, Григорій Богослов та інші церковні авторитети)» (Звонська Л.Л. Давньогрецька мова. 1997, с. 9). І на той час літера Θθ звучала не як «ф», а «тх» або «т». Як «ф», ця літера і звук почала називатися і звучати тільки у візантійський період з VІ ст. н. е., коли розпочалося формування середньовічної грецької мови (Звонська Л.) Саме з цього варіянту до нас і дійшли через церковнослов’янську мову Фессалоніки. Але звучали вони в епоху койне як Тессалоніки. Тому, якщо ми хочемо цілковито дотриматися «хронологічної точности», тоді маємо відтворити це і фонемо-літерно, а саме – Тессалоніки, тессалонікійці. Це ж стосується й біблійних імен, де трапляється літера Θθ. Наприклад, в імені Тимотей. Для українського вуха воно звучить досить незвично, бо ми більше призвичаєні до Тимофія. Але це питання часу і звички.
