Актуальне

Вознесіння Ісуса Христа, що відбулося і що означає?

Сьогодні більшість українців відзначає свято вознесіння. Назва свята відображає суть події — це Вознесіння на Небо Господа Ісуса Христа, завершення Його земного служіння.
Згідно з Євангелієм, Ісус Христос після свого воскресіння з мертвих понад місяць перебував на землі серед своїх учнів і пастви. А після закінчення цього терміну Спаситель зібрав апостолів у передмісті Єрусалима Віфанії на горі Елеон, благословив їх і у плоті вознісся на небо.
Тоді ж до присутніх з’явилися два ангели та проголосили, що Христос через час так само знову прийде на землю видимим чином, щоб судити живих і мертвих. А поки Господь і після свого Вознесіння не залишить своїх учнів — хоч він і перестане бути їм в образі людини, незримо він як і раніше буде перебувати поруч з ними.
Символізм свята у тому, що Христос вознісся від землі до неба. Тобто перейшов з однієї реальності в іншу. Звеличення Христа при вознесінні пов’язане з темою перемоги царя над силами зла і ворогами Бога.

Радість вознесіння

Кожний народ, суспільство чи навіть утрушування людей має певні норми поведінки, згідно яких вони будують своє життя. Так, приміром, перед тривалою розлукою з близькими і рідними людьми ми сумуємо і плачемо.
Сьогоднішнє свято суттєво відрізняється від усіх відомих нам християнських свят і загальноприйнятих традицій. Вознесіння я б назвав святом прощання та святом розлуки людини з Сином Божим Ісусом Христом, Який ходив по землі, був убитий, а потім воскрес і вознісся на небо.

Ісус Христос, який піклувався про життя учнів, годував їх безкоштовним хлібом і рибою, наділив їх владою виганяти демонів, уздоровлювати хворих і воскрешати мертвих. Ісус Христос, завдяки Якому вони зажили визнання серед ізраїльського народу, пішов на небо, а апостоли стали радіти і прославляти Бога.
«І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму7 з великою радістю. І постійно вони перебували в храмі прославляючи й хвалячи Бога» (Лк. 24:50, 51).
Реакція апостолів на розлуку із Христом геть не відповідала загальноприйнятим нормам і традиціям. Але Біблія пояснює нам причини радості апостолів. Ще напередодні смерті Христа Його учням довелося стати учасниками невеселих подій. Вони залишили Христа в Гефсиманії відречися від Нього у Преторії, сумнівалися в Його воскресінні. Але раптом усе змінилося: вони, сповнені радості, могли співати навіть у в’язниці; апостол Петро спокійно спав під наглядом двох вояків за день до страт; учні безстрашно свідчили про Месію Христа як перед юдеями, так і перед римлянами. Це були ті самі люди, але тепер сповнені сміливості, спокою і рішучості.
Щось відбулося під час останньої зустрічі учнів з Христом на землі, що перетворило переляканих учнів на безстрашних апостолів, які голови свої поклали за свідчення про Ісуса. Апостоли невимовно раділи з того, що переконались у божественності Ісуса Христа. Коли Спаситель був розп’ятий на хресті, а потім похований в могилі, Його учнів охопили страх і сумніви. Адже вони сподівалися, що Він був тим, Хто мав принести визволення народу ізраїльському. О, як часто людина своїм обмеженим розумом намагається осягнути Творця і змусити Його виконувати її волю! Здіймаючи руки до неба, ми нагадуємо Господеві про те, що ми сподіваємося на Його благословення, на добробут, щасливу долю, Божий захист та охорону. Не одержуючи всього цього, ми розлючено запитуємо: «О Боже, я нещасний, хворий, бідний. Де Ти, Боже? Тебе не існує…»
Людина, зіпсована своєю гріховною природою, бажає бачити Бога у себе на побігеньках, і сподівається, що Він, мов золота рибка, виконуватиме усі її примхи. А Бог все одно благословляє таку людину. Він посилає їй все необхідне, і людина тоді починає вихвалятися: «Ось чого я досяг, ось який я розумний!» Але якщо Бог не виконує її забаганок, грішна людина відразу ж із ненавистю підводить голову до неба і волає: «Де той Бог? Куди Він дивиться, чому на світі така несправедливість?»
Апостоли Христа теж були такими. Отримавши від Ісуса силу творити чудеса та уздровлювати хворих, вони прийшли до Нього похизуватися, що, мовляв, їм навіть демони підкоряються, таку вони мають непереможну силу.
Друже, можливо, ти в своєму житті покладав надії на різні речі: ти сподівався, що діти доглянуть тебе в старості, але вони роз’їхалися у різні міста і вже кілька років від них немає ні чутки ні звістки; надіявся, що після закінчення університету знайдеш добру роботу, здобудеш авторитет та збудуєш кар’єру, але сьогодні ти безробітний, за несплату послуг тобі відрізали газ, а вчора ти, либонь, витратив останню гривню; ти прагнув створити щасливу сім’ю, але життя не склалося, і ось — ти самотній. Твоє серце точить образа, і ти в душі волаєш до неба: «Ну що ж ти, Боже? » А річ у тім, що ти знаєш Бога, ти ще не зустрівся з воскреслим Христом, а тобі так необхідна ця зустріч з Ним. Він є Тим, Хто справдить твої сподіванки і поверне серцю втрачену радість. Він пояснить тобі сенс життя на землі. Він — твій Творець, Який бажає врятувати тебе, тож поквапся на зустріч із Ним. Для того, щоб ця зустріч відбулася, тобі просто необхідно сказати: «Господи, я грішник, моє життя понівечене; допоможи мені, Боже, врятуй мене, прости мої гріхи». І тоді Христос увійде в твоє серце і поверне втрачену радість. Усвідомивши реальність воскресіння Христа з мертвих, апостол Фома вигукнув: «Господь мій і Бог мій» (Ів. 20:28), переконавшись, що Ісус — це справжній Бог.
Ісус пообіцяв учням, що вони знову матимуть радість: «Та побачу вас знову, — і серце ваше радітиме, і ніхто радості вашої вам не відійме!» (Ів. 16:22). Спостерігаючи за вознесінням Христа на небо, апостоли знали, що Христос є Бог і Духом Своїм завжди перебуватиме з ними. Господь Ісус Христос і сьогодні Духом Святим перебуває на будь-якому місці тому. Через Своє Святе Слово Він звертається до твого серця і говорить: «Я люблю тебе, Я бажаю спасти тебе, тому, що Я твій Творець. Я хочу увійти в твоє життя і сповнити його змістом і радістю». Невже ти залишишся байдужим до Його слів, невже ти не бажаєш відчути такої безмежної радості, якої зазнали апостоли, які повернулися до Єрусалима, переконавшись у тому, що Ісус справді є Бог? Якщо у тебе на серці смуток, а на душі лежить тягар, — прийди до Христа і знайди спокій.
Читаючи Біблію, ми дізнаємося про Божу волю. Апостоли Христа, хоч і були побожними людьми, які шанували Мойсеїв Закон, до зустрічі з воскреслим Сином Божим не могли збагнути глибинного значення подій та пророцтв Святого Письма. Лише воскреслий Ісус відкрив учням розум і пояснив, що про Нього було сказано, починаючи від Мойсея і закінчуючи пророками. Христос відкрив апостолам шлях спасіння людства.
Вочевидь апостоли були ґрунтовно знайомі зі Святим Письмом і студіювали Слово Боже, але воно залишалося для них таємницею, аж поки вони не зустрілися особисто із воскреслим Спасителем.
Розповідають історію, як одного разу молода дівчина придбала у книгарні книгу, але, почавши читати її, вона не відчула ніякого задоволення. Власне кажучи, книга видалася їй нудною і незрозумілою. Але деякий час по тому вона познайомилася із юнаком, і вони покохали один одного. Згодом з’ясувалося, що її коханий був автором цієї книги, яка спершу викликала в неї огиду. Молоді люди почали читати книгу разом, і автор пояснив своїй подрузі зміст книги. Поступово дівчина змінила своє ставлення до книги. На її сторінках їй відкрилися важливі істини, які раніше залишалися прихованими. А відбулося це завдяки особистій зустрічі із автором книги та почуттю, що спалахнуло між дівчиною і юнаком.
На жаль, сьогодні Біблію читають неохоче. Її можна безкоштовно одержати на євангелізаційних служіннях, і часто невіруючі кладуть її під подушку, щоб зцілитися від якоїсь хвороби. Мені прикро, що люді готові сприймати Святу Книгу як валідол чи пеніцилін, а не як Звістку про спасіння. Сьогодні Біблію часто тримають вдома як своєрідний талісман, призначений для того, щоб захищати родину від нещастя, але не для того, щоб її читати та вивчати. Власників Біблії — сила-силенна, а от її читачів обмаль. Люди скаржаться, що Біблія заважка для розуміння; дехто навіть нарікає, що її взагалі неможливо читати і при цьому не з’їхати з глузду. Ми спроможні зрозуміти телесеріали, музику, новини; ми зугарні навіть проаналізувати політичну та економічну ситуацію у світі та розв’язати найскладніші крутиголовки, а от Біблія видається нам незрозумілою.

Одного разу я почув, як дві літні жінки емоційно щось обговорювали в тролейбусі. «Ти бачила, ти бачила, як він ударив її?» — допитувалася одна в другої. «Так, так, це він її вбив, — згодилася друга, — але уявляєш, усі підозрюють її друга». Я вже був рота розтулив, щоб запитати, де сталася трагедія і чому ще й досі вони не заявили про це в міліцію як свідки, коли з’ясувалося, що пані жваво просторікували про чергову серію якогось телесеріалу. Так пристрасно і детально, ніби події розвивалися у них прямо перед очима.
Молодь захоплюється піснями, слова і мелодія яких не є бездоганними. А Біблії вони не розуміють, не хочуть читати чи слухати. Причина полягає в тому, що більшість з тих, хто відмовляється серйозно сприймати Біблію, не бажають зустрітися з її автором — Господом Ісусом Христом.
Друже, а ти читаєш Біблію? Чи знаходиш ти час для того, щоб поміркувати над її святими істинами? Чи, може, ти вже багато чув про Біблію по радіо, телебаченню та з розмов із віруючими, але все одно вона залишається для тебе незбагненною? А все це тому, що ти не прийшов до Христа. Чи ти вирішив, що неодмінно станеш християнином, коли постарієш? Тож знай, що диявол не проти твого навернення, тільки йому вигідно, щоб це сталося не сьогодні, а завтра. Ми ж бо можемо розраховувати тільки на сьогодні.
Апостоли раділи також тому, що після зустрічі з воскреслим Христом вони усвідомили і зрозуміли своє призначення на землі. До Христових страждань учні мали викривлене розуміння про своє завдання. Так, приміром, апостоли Іван та Яків думали, що їхнє покликання полягає в тому, щоб посісти праворуч або ліворуч Ісуса в Його царстві, а Петро вважав, що Він потрапив до числа апостолів для того, щоб стати радником Христа. Через брак розуміння свого призначення на землі апостоли Ісуса Христа часто сперечалися, сварилися між собою і були нетерпимими до інших. Прикладом такої поведінки слугує історія, записана у Євангелії від Марка 9:38-40: «Обізвався до нього Іван: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім’ям Твоїм демонів, і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить». А Ісус відказав: «Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім’ям Моїм чудо зробив би, і зміг би незабаром лихословити Мене, хто бо не супроти нас, — той за нас!»
Апостоли заборонили чоловікові діяти ім’ям Христа лише тому, що він не ходив разом з ними і не належав до їхньої церкви. Учні Христа не раділи з того, що цей чоловік визволяв оточуючих із диявольських тенет. Вони просто боялися конкуренції. А чи не відбувається чогось подібного і в наш час, коли церковні лідери забороняють іншим християнам діяти тому, що вони не належать до їхньої церкви? Усій Україні відомі випадки, коли представники двох історичних христи¬янських церков вирішували між собою питання про побудову храму за допомогою кулаків. Звичайно, це ганьба для християнства. Ісус Христос так не вчив.
Апостол Павло свого часу сказав: «У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію і буду радіти» (Фил. 1:18). Так може сказати тіль¬ки людина, яка зрозуміла, для чого вона живе на землі.
Напередодні Вознесіння на небо Христос пояснив учням їхнє призначення на землі. Він сказав: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:19). Розуміння цієї важливої істини сповнює серця людей радості.
Декілька років тому у школах нас навчали, що людина виникла помилково. Інколи й справді здається, що сучасний світ, який загруз у гріху «по самі вуха» і занапастив землю катастрофами, подібними Чорно-бильській, є результатом випадку. Одного разу мо-гильника, який копав яму для чергового покійника, запитали: «Друже, навіщо ти копаєш яму?» «Для того, щоб заробити долар», — була відповідь. «Для чого ж тобі долар?» — «Щоб пообідати». — «Для чого ж тобі обідати?» — «Щоб знову копати яму». І ось у та¬ку чергову яму колись покладуть самого могильника. Невже у цьому полягає зміст існування людини на землі? Заробити долар, проїсти його і заробляти ще один. Життя людини має мету — вона створена для то¬го, щоб прославляти Свого Творця.
Господь бажає допомогти кожному із нас знову по-вернутися на місце, яке для кожного призначив. Але для того, щоб отримати Його допомогу, необхідно зустрітися з Ісусом. Мало знати про Бога, потрібно знати Бога. І тільки лише через покаяння та віру ми особисто пізнаємо Ісуса Христа.
Учні Ісуса Христа пересвідчилися, що Він — не просто людина «з великої літери», не тільки єврейський рабин, Наставник та Учитель. Він Спаситель і Господь! Він — Бог!
Життя без Бога призводить до смерті, ось чому нам потрібно навернутися до Бога і покаятися перед Ним. Для того, щоб бути грішником, достатньо допустити лише один гріх у своє серце. Одного разу позаздрити — і тоді ми на всю вічність будемо ізольовані від Бога. Ось наскільки серйозні наслідки гріха в очах Божих!
Сьогодні люди звикли до гріха і майже не звертають на нього уваги; втім, слід знати, що гріх, навіть у своєму найменшому прояві, привів Христа на Голгофу. Христос помер через гріхи людини, і сьогодні Він запрошує грішників навернутися до нього.
Якщо довго ходити босоніж по піску, то через деякий час ноги затвердіють і призвичаяться до гострих камінців. Якщо раз у раз відкидати заклик Христа, серце зачерствіє і стане жорстким. Тому, якщо спочатку скоєний гріх супроводжують докори сумління, то з часом наслідки гріха уже не тривожать людину.
Коли ми приходимо до Христа, Він не докоряє нам за минулі гріхи. Він не сварить за те, що ми відкидали Його. Він не буде нагадувати нам про наше минуле. Натомість, Він радітиме, що ми нарешті покаялися перед Ним.
Друже, не бійся Бога. Повір, що сьогодні Він бажає докорінним чином перемінити твоє життя. Христос називає знайденого грішника своєю дитиною. Сьогодні Він готовий стати Твоїм Небесним Батьком і позбавити тебе тягаря минулих гріхів — хай то буде зрада, аборти, наркоманія, алкоголізм. Даруючи спасіння грішникові, Господь дає людині надію і виправдання. Знімаючи з неї лахміття самоправедності, Бог надягає на неї ризу праведності Христа. Не відкладайте зустріч з Богом на завтра. Прийдіть до Христа сьогодні.
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button