Проза

Різдво для Меланії

На Різдво Меланія прокинулася рано. Надворі ще було темно, але білизна снігу відкидала світло в хату. Вона могла ще спати, але навіть на схилку своїх літ зберегла звичку вставати зранку. Ранок для неї був часом спілкування з Богом, молитви та Біблії. Їй не треба було, як у молодості зриватися зрання, порати господарство, бігти на роботу. «Все минулося, але Різдво приходить так само», − подумала жінка, розгортаючи Біблію. «Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою…».

Різдвяна історія оживала перед її очима, гріла теплом Вифлеємської зірки. О, якби хотіла Меланія принести разом з мудрецями подарунок Новонародженому… Мимоволі нитка різдвяної історії заплуталася в клубок спогадів. Сьогодні буде перше різдвяне служіння, яке вона пропустить. Минулого року племінниця гостювала на свята, то підвозила стареньку машиною на зібрання і додому. Цьогоріч не вдалося приїхати. А снігу намело, та й Меланія сама розуміє: нема вже в неї здоров’я того. Поспіває вдома, почитає Біблію, порадіє, а милостивий Бог прийме. Проте от чогось мулько так на душі й самотньо. Хоча їй до самотності не звикати, вона вже з нею подружилася, та й не самотня вона, бо має Бога, але… Меланія згорнула Біблію і важко човгаючи пошкандибала до кухні. А сумні думи й не думали залишати її цілий день. Навіть улюблена різдвяна пісня не співалася так весело, як колись. Колись же було все інакше, і йшла вона крізь сніги й морози, поспішала на служіння разом з сестрами, а сьогодні… «Сьогодні всі діти Божі зібралися, радіють у спільноті, святкують народження нашого Спаса. Про мене ніхто й не згадає, бо стара й немічна», − образа стала клубком в горлі й очі старенької затуманилися слізьми. Проте разом з тим в серці шугнула й інша думка: «Боже, що я придумую! Сьогодні такий великий день, а я грішна бідкаюся, що мене забули! Боже, прости мене, прости…».

Меланія витерла вологі очі й підійшла до вікна. Ранні зимові сутінки тихо спускалися на землю. Так біло й так тихо… Але що це? Рипіння снігу і чиїсь притишено-веселі голоси. Хтось акуратно, але впевнено постукав у двері.  «Бабусю, відчиніть, ми до вас з миром», − вигукнув чийсь сміливий молодечий голос, супроводжуваний перешіптуванням та тихим сміхом. Відчинила… «Христос народився!», − ввійшли до хати молоді й усміхнені, й простора кімната здалася надто вузькою і малою. Принесли вони з собою морозний подих зими, але чомусь від нього Меланії зовсім не було холодно. «Ой, діточки, вибачайте, де ж вас розсадити всіх, і пригостити…» − метушилася жінка. А молоді серйозно, хоча й зі смішинками в очах, відмовляли її від турбот. «Ми, бабусю, прийшли, щоби й ви відчули свято Його народження», − почав поважно говорити якийсь хлопець, але його перебили, навперебій розказуючи, яке гарне зібрання було сьогодні. Хтось почав читати про Добру Новину з Біблії, і всі затихли, слухаючи вкотре таку знайому, але дорогу серцю історію. Меланія, підперши голову руками, із радістю слухала, а коли заспівали її улюблену різдвяну пісню, заплакала. «Ви, бабусю, не плачте, а співайте разом з нами», — лагідно порадили, і вже не такий сильний, але щирий голос доєднався до співу молоді. «Ой, зійшла, зійшла Правда на землю Та й обітала там між людьми…».

Читайте також:

Навіть коли після благословення і прощання група молоді розчинилися в білому безгомінні, Меланія не відчула себе самотньою чи немічною. Смуток зник, і на душі було тепло й мирно. «Дякую, Боже, за Різдво», − схилилася вдячно в молитві.  На небі сходили зорі. «Христос є Правда, Христос є Світло, Христос є Хліб життя для нас».

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тетяна Дорош

Студентка 3 курсу спеціальності «Видавнича справа та редагування». Люблю писати історії, розуміюся на дизайні,деколи віршую. Веду християнський телеграм-канал.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button