Для життя

Воскресіння і страждання

Мені здається, мало просто знати, що Бог із нами у всіх наших негараздах. Потрібна також надія, що наші страждання «недаремні». Ви коли-небудь помічали, з яким відчаєм говорять про це люди, котрі втратили близьких? Вони прагнуть змінити закони чи соціальні умови, що призвели до цієї смерті. Їм необхідно вірити, що смерть тих, хто їм дорогий, стала запорукою нового життя, а з несправедливості виросла справедливість.

На втіху страждаючим християнська віра пропонує не лише вчення про розп’яття, а й факт воскресіння. Біблія вчить, що майбутнє – це не безтілесний «рай», а нові небеса та нова земля. У розділі 21 Об’явлення Іоанна Богослова ми бачимо не те, як люди потрапляють на небеса, а швидше, як небеса спускаються та очищають, оновлюють та вдосконалюють тутешній матеріальний світ. Звичайно, з погляду секуляристів, у майбутньому немає відродження після смерті та завершення історії. Відповідно до вчень східних релігій, ми втрачаємо свою індивідуальність і повертаємося до великої світової душі, отже, наше матеріальне життя у цьому світі зникає безповоротно. Навіть релігії, які визнають існування раю на небесах, вважають його втіхою за всі втрати й муки земного життя і за всі радощі, які могли бути в ньому.

Біблійна думка – воскресіння; не майбутнє, яке служить лише втіхою за життя, якого в нас ніколи не було, а повернення до життя, якого ми завжди прагнули. Це означає, що всі страхи, які колись сталися, будуть не тільки виправлені та скасовані, але й у якомусь сенсі підкреслять вічну славу та радість.

Декілька років тому я бачив страшний сон, у якому загинули всі мої близькі. Прокинувшись, я відчув ні з чим не порівнянне полегшення, і не лише його. Кожна близька людина приносила мені невимовну радість. Я дивився на них і розумів, як дякую за те, що вони є, як міцно я люблю їх. Але чому? Мою радість значно посилив жах. Моє захоплення після пробудження увібрало в себе жах, так що в результаті моя любов до близьких тільки посилювалася тому, що я втрачав і знову знаходив їх. Та ж динаміка набуває чинності, коли ми втрачаємо те, що мали, приймаючи як належне. Знову знаходячи його (хоча вже думали, що втратили назавжди), ми цінуємо знайдений скарб, цінуємо його набагато вище.

У грецькій філософії, особливо у філософії стоїків, одне переконання свідчило, що історія – це цикл, що нескінченно повторюється. Іноді всесвіт перестає розвиватися і згоряє в гігантському спалаху палінгенезу, після чого історія починається наново, з чистого листа. Але в Мт 19:28 Ісус говорить про своє повернення на землю як про той самий палінгенез. «Істинно кажу вам, що ви, що пішли за Мною, – у пакибуті (грецьке палінгенезис), коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї…». Це радикально нова ідея. Ісус стверджував, що повернеться з такою владою, що сам матеріальний світ і всесвіт очистяться від псування та скверни. Все зцілиться, все, що могло статися, станеться.

Незабаром після кульмінації трилогії «Володар перснів» Сем виявляє, що його друг Гендальф не мертвий, як він думав, а живий. Сем Гемджі вигукує: «Я думав – ти мертвий! Я думав – я й сам мертвий. Отже, все сумне, що було – це неправда?». Відповідь християнства на це питання – «так». Все сумне виявляється неправдою і те, що колись було зруйновано і втрачено, якимось чином стає чимось більшим.

Прийняття християнських доктрин про втілення і хрест є глибокою розрадою в стражданнях. Вчення про воскресіння може дати нам незгасну надію. Нам обіцяють, що в нас буде життя, про яке ми мріємо, але це буде нескінченно прекрасніший світ, ніж якби ніколи не було потреби в хоробрості, стійкості, самопожертві та порятунку.

Схожі статті

Достоєвський знайшов ідеальні слова, коли писав про це:

«Я переконаний, як немовля, що страждання заживуть і згладяться, що весь образливий комізм людських протиріч зникне як жалюгідний міраж, як мерзенне вигадування малосильного і маленького, як атом людського евклідівського розуму, що, нарешті, у світовому фіналі, у момент вічної гармонії, трапиться і з’явиться щось таке дороге, що вистачить його на всі серця, на вгамування всіх обурень, на викуплення всіх лиходійств людей, всієї пролитої ними їхньої крові, вистачить, щоб не тільки було можливо пробачити, а й виправдати все, що сталося».

К. С. Льюїс висловив ті ж думки більш стисло:

«Про тимчасове страждання кажуть: “Цього не згладить жодне вічне блаженство”, − і не знають, що небеса, будучи досягнутими, чинитимуть зворотну дію і перетворять на славу навіть агонію».

Це остаточна поразка зла та страждань. Їм не тільки буде покладено край – вони виявляться викоріненими настільки радикально, що навіть усе, що трапилося, послужить на благо нескінченної величі нашого майбутнього життя і радості.

Автор: Тім Келлер, «Розум за Бога».

Джерело: reasonablefaith

 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button