Домашня » Блог Сергія Головіна » Влада Христа і політика

Влада Христа і політика

1
Поширень
Pinterest WhatsApp

Христос – «Цар над царями, і Господь над панами» (Об’явлення 19:16). Хто скаже, що цей титул не має відношення до політики? І царство, і влада – політичні поняття. Зрештою, навіть до смерті Ісус був засуджений за політичним звинуваченням. І при цьому Він не заперечував Своєї царської гідності – не намагався прояснити, що це, як би, непорозуміння і Його, мовляв, невірно зрозуміли.

Проблема Церкви не в тому, що вона часом не готова дати відповідь кожному, хто запитає, на чому заснована її надія. І навіть не в тому, що вона не завжди готова давати цю відповідь належним чином – лагідно і шанобливо (1 Петра 3: 15-17). Справжня проблема в тому, що ніхто не питає! Тільки коли завдяки змінам в Церкві суспільство побачить, що серед християнських кандидатів на виборні посади більше тих, хто відповідає біблійним критеріям виборних правителів, – людей здатних, богобоязливих, порядних і непідкупних, – у суспільства виникне запитання: в чому криється причина цієї різниці? І ось тоді потрібно бути готовим дати відповідь. Тільки так буде рости реальний вплив Церкви в суспільстві. А вплив і є влада.

Однак влада ця – зовсім іншого ґатунку. Вона з Божого виміру, не з «кесаревого». Проте, влада ця реальна! Уже сам факт втілення Бога в Ісусі перевертає політичні підвалини в світі з голови на ноги: цим Він «Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих» (Від Луки 1: 51,52).

Христос – «Цар над царями, і Господь над панами» (Об’явлення 19:16). Хто скаже, що цей титул не має відношення до політики? І царство, і панування – політичні поняття. Зрештою, навіть до смерті Ісус був засуджений за політичним звинуваченням. І при цьому Він не заперечував Своєї царської гідності – не намагався прояснити, що це, як би, непорозуміння і Його, мовляв, невірно зрозуміли. Та й учні Його небезпідставно «А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити» (Від Луки 24:21). Але «під сонцем» влада Ісуса проявляється зовсім не так, як влада земних царів і панів. «А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Мт 20: 25-28).

Антична політологія була проста. Для успішного правління потрібні були три складові:

1) хліб,
2) видовища,
3) батіг.

Хто міг дати народу хліб, той і контролював ситуацію. Римські правителі використовували роздачу хліба як ефективний засіб домогтися народної любові. Правда, і любов ця тривала, поки запаси дармового або,  принаймні, дешевого хліба не бракувало. Тому Єгипет, «хлібний кошик» середземномор’я, часто міг диктувати Риму свої умови, «перекриваючи краник» хлібних поставок і викликаючи тим самим цивільні невдоволення.

Коли народ був ситий, його слід було належним чином розважати. В іншому випадку народ, сам шукаючи собі розваг, міг вийти з-під контролю. Якщо ж перше чи друге не вдавалося, потрібна була міцна рука, здатна приборкати натовп.

У цьому контексті дуже знаменна спокуса Христа дияволом (Мф 4: 1-11). По-перше, лукавий пропонує Ісусові невичерпне джерело хлібних поставок. Перетворення каменів в хліб дозволили б не тільки задовольнити власний голод, а й здобути славу у народу. Ефектне шоу катання на ангелах теж напевно не залишилося б непоміченим для натовпів, які збираються у дворі Храму. Нарешті, володіння всіма царствами світу давало б необмежений контроль «під сонцем».

Всі три складові спокуси Ісуса в пустелі мають політичний підтекст! Тільки мова у всіх випадках йде про встановлення земного царства просунутого рабина з Назарета, а не небесного Царства Божого. Одна фраза в цій історії часто залишається непоміченою тлумачами: «скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу» (Від Луки 4:13). До якого якого часу відійшов лукавий від Спасителя? Вони знову опиняться один на один на Голгофі, де знову буде звучати це «Коли Ти Син Божий …»! Диявол піддасть Ісуса найвищій спокусі, кричачи устами перехожих які проклинали Христа: «Коли Ти Син Божий, зійди з хреста» (Від Матвія 27:40)!

У промовах лукавого фраза «Коли Ти Син Божий» має подвійний сенс. З одного боку, це спроба «взяти на             «слабо»»: Чи Ти – той, за Кого Себе видаєш? А ну доведи! Але не менш важливе й інше значення слова «якщо» – «якщо вже». Раз вже Ти дійсно Син Божий – не будь дурнем, скористайся цим! Використовуй будь-яку можливість на благо Собі, коханому! Перетвори каміння в хліб, покатайся на ангелах, візьми владу над усіма царствами землі, та зійди з хреста!

Ісус не уподібнюється земним пастирям народів, що пасуть самих себе (Єзекіїля 34: 2). Бо Його Царство – не від світу цього (Від Івана 18:36). Послання Павла Филип’ян містить цікавий текст, в оригіналі – віршований. Схоже, апостол цитує гімн, який співали на богослужіннях ранньої церкви:

«Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
Але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба,
Ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти,
Іто смерти хресної… 
Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я,
Що вище над кожне ім’я, 
Щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно
Небесних, і земних, і підземних, 
І щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то
Господь, на славу Бога Отця!» (Филип’ян 2: 6-11)

Зневаживши Себе, Ісус відмовляється від прав і привілеїв Сина Божого заради тих, кого прийшов спасти. Він не перетворює камені в хліб, щоб насититися Самому. Коли ж необхідно, Він примножує хліб, щоб нагодувати в пустелі зголоднілий народ (Від Іоанна 6: 5-14). І тут же, «Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.» (Від Івана 6:15). А тих, хто пішов за Ним заради хліба, Христос викриває: «Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда [буквально -«зрозуміли суть знамень»], а що їли з хлібів і наситились. Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець» (Від Івана 6: 26-27).

Тільки задумайтеся: що б ви зробили в першу чергу, якби отримали нічим не обмежену владу? І що б ви зробили, якби при цьому знали, що найближчі друзі, які сидять з вами за одним столом, через кілька годин кинуть вас в біді – всі до єдиного? Навіть відрікатися будуть, що ніколи не знали вас. А один з них вже і гроші отримав, щоб видати вас беззаконникам. Що би ви з ними зробили? Але «Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний» (Від Івана 13: 3-5).

Все, що робить Ісус, несе політичний підтекст. Навіть широко відоме Велике Доручення, по суті, – політична програма. Воно проголошує передачу владних повноважень: «А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт 28: 18-20). Що б не творили земні правителі, нам заповідано навчати всі народи про те, Кому дана всяка влада на небі й на землі! І самі ми теж реально володіємо цією вищою владою, тому що Він – завжди з нами!

Ісус – верховний Правитель. Влада Його безмежна. Тому Він – постійна загроза політикам, положення яких швидкоплинне, умовно, обмежене і ефемерне. І тому апостол підбадьорює нас: «І яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому. І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!» (Ефесян 1: 19-23).

Більше про владу:

Як і було передбачено пророком, «І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване» (Даниїла 7:14). Псалмоспівець правий: «краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на вельможних!» (Псалом 118: 9).

Політики лише тимчасово виконують свої обов’язки.
Христос править навіки!

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

Купити книгу "Біблія і політика"

Християни є громадянами не тільки Небесного Царства, але й громадянами тієї країни, в якій вони перебувають у земному житті. Тому побудова суспільства, в підвалинах якого були б закладені права і гідність його громадян у відповідності до принципів, що Творець відкриває нам у Своєму слові, є невід’ємною частиною Божого задуму, відкритого в Писанні. Книга Сергія Головіна присвячена правовій апологетиці й буде корисна тим, хто цікавиться питаннями християнського світогляду.

Купити книгу

Попередня Стаття

Онлайн безпека для дітей - відбувся Форум управління Інтернетом

Наступна Стаття

Блокування статевого розвитку може призвести до тисячі смертей

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *