Блог Андрія Савича

Найкраще, що ти можеш сказати – це промовчати

Не знаю, як ви, а я готовий думати про щось інше окрім політики, читати про щось інше окрім політики та жити чимось іншим, а не політикою.
Перш ніж я рухатимуся далі, я повинен повторити: політика має значення. Як пастор, я дуже хочу, щоб християни були проінформовані та залучені в політику. Я не проти того, щоб ви читали, писали, думали та розмовляли про політику.
І все ж я не можу не поставити під сумнів мудрість багатьох християн, зокрема, їхніх лідерів, чиє служіння ніби не стосується політики, але які іноді пристрасно висловлюють конкретні думки про кожного політика чи політичну подію. Я розумію, що деякі християни заробляють на життя, займаючись експертною оцінкою, адвокатською діяльністю та публіцистикою. Я не здивований, коли вони коментують політичні питання або аналізують події дня. Те, чим вони займаються (а деякі це роблять дуже добре), допомагає християнам аналізувати по-християнськи те, що вони чують і читають у новинах.
Тому знову ж таки, я не проти християн, які пропонують культурний та політичний аналіз. Я не проти виховування у християн вміння бачити життя крізь призму Писання. Але я проти того, чому піддається занадто багато віруючих, а особливо пасторів – “якщо всі говорять про це, то, мабуть, я теж повинен щось сказати”.
Я переживаю, що люди, коли почують про наші церкви та служіння, спершу подумають не про євангельські переконання чи духовні цінності, а про наші політичні погляди. Мене хвилює те, що межі нашого християнського спілкування будуть проводитися не відповідно до реформаційних принципів еклезіології, прославлення та теології, а відповідно до сучасних виразів культурної антипатії та політики самоідентифікації. Мене турбує те, що  публічні коментарі абсолютно про все не переконає наших ворогів, проте значно віддалить наших друзів. Мене найбільше лякає те, що ми дозволяємо пріоритетам світу диктувати найбільші пріоритети церкви.
Читайте також:

Говорити щось про політичні проблеми чи політичних кандидатів не є публічним осудом. Я робив це до і, ймовірно, буду продовжувати. Але, можливо, є запитання, які ми повинні поставити наступного разу перед тим, як приєднатися до онлайн-какофонії.

  1. ЧИ НЕ ВІДВОДЯТЬ МОЇ ПОСТИ ЛЮДЕЙ ВІД РОЗУМІННЯ БІЛЬШ ВАЖЛИВИХ РЕЧЕЙ, ЯКІ Я НАСПРАВДІ ПОВИНЕН СКАЗАТИ?

Подумайте: більшість з нас дратується, коли спортсмени та кінозірки відчувають потребу просвітити нас своїми політичними думками. У кращому випадку ми закочуємо очі, але продовжуємо дивитися їх фільми чи ігри. У гіршому – ми вимикаємо їх назавжди. Люди будуть робити те саме з нами. Це мудро подумати двічі, перш ніж ми оплатимо свої фішки доброї волі і подвоїмо ставку за або проти певного кандидата.

  1. ЧИ НЕ ЗАВАЖАЄ МОЄ ОНЛАЙН-ЖИТТЯ МОЇМ РЕАЛЬНИМ ДРУЗЯМ БУТИ ПОРУЧ ЗІ МНОЮ?

Вам може здатися, що ви щодня публікуєте лише кілька речей у соціальних мережах і у вашому житті є набагато більше всього. Це правда, але те, що ви публікуєте в соціальних мережах – це єдина частина вашого життя, яку знає і бачить більшість світу. Люди не бачать вашої цілісно сформованої особистості та особистого життя. Вони бачать п’ятнадцять постів, які ви опублікували минулого тижня, десять з яких пов’язані з політикою, сім з яких звели з розуму половину ваших друзів. Принаймні, нам слід подумати чи справді варто створювати цей стрес для родини та друзів.

  1. ЧИ ОБГОВОРЮЮ Я ПИТАННЯ, ПРО ЯКІ НЕ МАЮ КОНКРЕТНИХ ЗНАНЬ І ДЕ НІХТО НЕ ПОТРЕБУЄ МОЄЇ ДУМКИ?

Якщо мої знання про щось обмежені трьома хвилинами мого гніву, або навіть 30 хвилинами пошуків в Інтернеті, то мені, мабуть, не варто публікувати ці думки.

  1. ЩО ЦІКАВИТЬ МЕНЕ БІЛЬШЕ: ТЕ, ЩО Я ЧИТАЮ В СВЯТОМУ ПИСЬМІ ЧИ ТЕ, ЩО Я БАЧУ В НОВИНАХ ТА В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ?

Я переконаний, що найуспішніший спосіб як світ змінює церкву – це просто створити список церковних переживань та проблем. Ми можемо думати, що ми змінюємо світ, надаючи цілодобові політичні коментарі, але якщо все, про що ми говоримо, є продуктом ЗМІ, то хто на кого впливає?
Ви можете посперечатися у відповідь: «Я розумію, але ці питання надто важливі. Християни не можуть стояти осторонь, коли світ сперечається про важливі проблеми нашого часу.» Цілком справедливо. Але подумайте: чи публікація своїх коротких думок на тему щоденного циклу новин – найкращий спосіб створити довгострокову різницю? Чому б не спинитися і не прочитати кілька книг і написати відгук? Або запостити щось в Інтернеті, що перегукується з першочерговими принципами? Або написати книгу при можливості? Або інвестувати в гуманітарну освіту, яка спирається на найкраще із наших традицій? Або просто навчати молодих віруючих досліджувати Біблію, приносити плід Духа і бути відданими своїй місцевій церкві?
Наша культура неймовірно різноманітна. Не всі дивляться однакові фільми чи телевізійні шоу. Не всі ходять до церкви. Не всі читають одне і те ж та слухають одну і ту ж музику. Єдине, у чому ми всі сходимося – це політика, що не є правильним. Політика стала національним хобі, яке об’єднує всіх нас лише для того, щоб потім роз’єднати. Завдання церкви в цьому поділеному суспільстві полягає в тому, щоб сповільнити темп, налаштувати наш погляд на вищі речі і дотримуватися Писання. Звичайно, нам не завжди слід мовчати. Але ми також не повинні бути найгучнішими людьми в просторі, особливо коли цей ж простір диктує, про що саме говорити.
Брати і сестри, це нормально мати невисловлені думки. Це нормально жити в спокійному поклонінні та послуху. Це нормально робити домашнє завдання, читати Біблію, виховувати ваших дітей та робити свої особисті думки молитвами замість постів в соцмережах.
Можливо слова однієї відомої пісні будуть тут досить доречними: «Найкраще, що ти можеш сказати – це промовчати.»
КЕВІН ДЕЯНГ
Перекладено з
https://www.thegospelcoalition.org/…/when-you-say…/

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андрій Савич

Пастор церкви «Голгофа» м. Луцьк. Одружений, батько трьох дітей Магістрант програми «Біблійна душеопіка» КБС.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!