Домашня » Блог Олександра В'ялова » Вільям Гарвей – біографія

Вільям Гарвей – біографія

1578-1657

7
Поширень
Pinterest WhatsApp

Вільям Гарвей – англійський лікар, дослідник-анатом, один із засновників сучасної фізіології та ембріології. Маючи два університетських дипломи, він стає популярним лікарем не тільки в Лондоні. Завдяки дружбі з Френсісом Беконом в 1623 році він отримує місце придворного лікаря короля Якова I. Надалі, коли на троні сяде молодий Карл І, Гарвей залишиться на цій вигідної посади й навіть «піде на підвищення»: з 1625 року він призначається почесним доктором при королівському дворі.

Важко уявити, що знання зі звичайного підручника з біології, доступні сьогодні будь-якому школяреві, були колись «таємницею за сімома печатками». Зокрема, знання про будову кровоносної системи, велике і мале кола кровообігу, ролі серця в постачанні крові мозку і всім органам тіла людини, особливості артеріальної та венозної крові стали доступні людям лише в першій половині XVII століття завдяки англійському лікарю, досліднику-анатому, одному із засновників сучасних фізіології та ембріології Вільяму Гарві.

Вільям Гарвей народився 1 квітня 1578 року в англійському містечку Фолкстоун і був старшим сином Томаса Гарвея, члена місцевого муніципалітету і вельми заповзятливого купця. На відміну від молодших братів, Вільям практично не цікавиться торгівлею, товарами, продажами, ринками збуту. Зате його приваблюють природні науки, тому вже в 10 років він сідає за парту в Королівській школі в Кентербері, а в 15 надходить в Королівський коледж Кембриджського університету. Тут він з головою поринає у вивчення латини й давньогрецької, риторики, математики й філософії. Але найсильнішою пристрастю юного Гарвея стає медицина. Він студіює праці Гіппократа і Галена, присутній на анатомічних демонстраціях, де викладачі розбирають тіла страчених злочинців. За особливі успіхи в навчанні він навіть отримує стипендію з медицини (засновану свого часу архієпископом Кентерберійським). У підсумку, отримавши ступінь бакалавра, Вільям покидає Кембридж і відправляється, за звичаями того часу, в п’ятирічну подорож. Маршрут мандрів спочатку приводить його до Німеччини, потім — до Франції, а в підсумку — до Падуї, де при місцевому університеті працює найсильніша на той час медична школа. На майбутні відкриття Гарвея вплине Джироламо Фабріціо д’Аквапенденте, професор кафедри хірургії, а потім кафедри анатомії та ембріології. Саме від нього пілігрим з Кембриджа дізнається про венозні клапани, замислившись про їхнє призначення в тілі людини. Тут, в Падуанському університеті, 25 квітня 1602 року Вільям Гарвей отримає ступінь доктора медицини й повернеться в Лондон. Склавши іспити в Колегії лікарів, він обирається в 1604 році її членом, отримує ліцензію на лікарську практику, а п’ять років по тому стає лікарем в лікарні Святого Варфоломія, де працює (попри активну приватну практику і власні медичні експерименти) близько 20 років.

Може здатися, що Гарвей — кар’єрист. Його можна поставити в приклад тим, хто намагається зручніше влаштуватися в житті, заводячи вигідні знайомства і зв’язки в суспільстві. Маючи два університетських дипломи, він стає популярним лікарем не тільки в Лондоні. Завдяки дружбі з Френсісом Беконом в 1623 році він отримує місце придворного лікаря короля Якова I. Надалі, коли на троні сяде молодий Карл І, Гарвей залишиться на цій вигідної посади й навіть «піде на підвищення»: з 1625 року він призначається почесним доктором при королівському дворі. Але серу Вільяму кар’єра потрібна не як мета, а як засіб: його як і раніше найбільше приваблює наука. Подробиці не для гидливих: він розбирає кішок і собак, препарує трупи людей. Роблячи це, він досліджує артерії й вени, розрізає серце, щоб як слід розглянути шлуночки й передсердя. Пояснюючи мотиви, Гарвей говорить: «Мене завжди захоплювало вивчення будови тварин, і я сподівався таким чином не тільки заглянути в маленькі таємниці природи, а й вловити образ або відображення Самого всемогутнього Творця».

Згодом учений знаходить відповіді на питання про будову кровоносної системи, розуміючи, однак, що висловлювати їх прилюдно — небезпечно: відхилення від поглядів Аристотеля і Клавдія Галена (згідно з якими кров утворюється в печінці з їжі й рухається по венах, що закінчуються в органах) в той час не тільки не допускалися, а й суворо каралися. Проте, очоливши 1616 року кафедру анатомії і хірургії в колегії лікарів, Гарвей висловлює там свої погляди на безперервну циркуляцію крові в організмі завдяки серцю, яке відіграє роль своєрідного насоса. Рух крові в організмі, згідно Гарві, відбувається за двома колам — великим (від серця до голови і всім органам, а від них назад, до серця) і малому (від серця до легень і назад). Від серця кров рухається артеріями (спочатку великими, а потім меншими). А повертається кров назад до серця вже венами. Втім, як кров з артерій потрапляє в вени, вчений до кінця не розуміє. Здогадуючись, що відповідь потрібно шукати там, де знаходяться найдрібніші розгалуження вен і артерій, він так і не знайшов капіляри — мікроскопічні судини, що відповідають за цей процес. Лише в 1661 році (після смерті Гарвея), озброївшись 180-кратним мікроскопом, їх виявить італійський вчений Марчелло Мальпігі.

Підсумки своїх майже тридцятирічних пошуків Гарвей описує в невеликій книзі «Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин». Дотримуючись своєрідної «конспірації», він видає її в Німеччині, щоб уникнути неприємностей в рідній Англії. Однак варто було книзі потрапити в руки вчених і лікарів, сера Вільяма починають критикувати. Колеги називають його шарлатаном і строчать скарги самому королю (благо, у того вистачило розуму не реагувати на них). Хворі відмовляються від його послуг. Загалом, нове в науці вимагало жертви, а стати нею судилося Гарві. Лише під кінець його життя пристрасті, нарешті, вляглися, і прийшло довгоочікуване визнання правоти і цінності зроблених ним відкриттів.

Останні роки свого життя вчений присвячує ембріології. Підсумовуючи свій досвід в цій області, він видає 1651 року свою другу книгу — «Дослідження про народження тварин». Головна ідея цієї наукової праці — «Все живе з яйця!». Гарвей переконаний, що всі тварини, включаючи ссавців, розвиваються з яйця. До слова, в цій же книзі Гарвей заявляє: «Ми усвідомлюємо, що Бог, Вищий і Всемогутній Творець, бере участь у створенні всіх тварин, і все творіння — це перст Самого Бога, який вказує на Його існування. Воістину, все суще задумано й упорядковано єдиним Промислом, божественною мудрістю і чудовим, незбагненним умінням. І нікому іншому не можна приписати ці якості, як тільки Всемогутньому».

Більше про відомих християн:

Роки беруть своє і, відчуваючи їх тягар, Гарвей віддаляється від справ і живе усамітнено. Колегія лікарів бажає бачити його своїм президентом, але він відмовляється, посилаючись на вже немолодий вік. А 3 червня 1657 року прокинувшись, Гарвей виявляє, що у нього відняло мову. Розуміючи, що його земна подорож підійшла до кінця, він просто попрощався з близькими, вручив кожному з них по невеликому подарунку і спокійно помер.

Читайте головні новини “Слово про Слово” в соціальних мережах Facebook і Twitter

Телеграм Слово про Слово

Читайте нас в Телеграм

КУПИТИ КНИГУ "СПІВРОБІТНИКИ ТВОРЦЯ"

Соработники Творца“Співробітники Творця” – це біографічний збірник життєписів знаменитих людей: вчених, композиторів, художників, педагогів, лікарів, державних діячів. Кожен з них – захоплююче свідоцтво того, як віра в Бога-Творця впливає на спосіб життя людини, допомагає її власникові усвідомити своє покликання, розвинути дані Богом здібності, принести багатьом людям користь, допомогу, радість і натхнення. Книга доступна дорослим і дітям, адресована студентам, викладачам, батькам, священнослужителям, а також всім, хто шукає приклад для себе або відповіді на хвилюючі питання віри, життя, творчості.

Купити книгу

Попередня Стаття

Питання релігії, культури, ЗМІ, молоді, спорту і сім'ї хочуть об'єднати в одному Комітеті

Наступна Стаття

Новообраний парламент повністю ігнорує питання української сім’ї

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *