Варто замислитись

В пошуках щастя…

Людині притаманно поспішати та намагатися отримати все і відразу. Зірвати заборонений плід, прискорити соціальні переміни, побудувати Царство Боже на землі. Можна назвати цей поспіх наслідком часу швидкісного Інтернету та поширеного мобільного зв’язку. Але, насправді, придивившись, ми бачимо, що увесь цей нездоровий поспіх походить від самої людини, від її природи. Ми постійно прагнемо досягнути більшого, ніж маємо зараз.

Хіба Бог не бажає нам кращого? Адже Він нас так любить! Він бажає нам лише добра! Чому б Йому не зробити нас неймовірно щасливими, подарувавши все відразу: хорошу родину, вірних друзів, престижну роботу, гарний будинок та чудове здоров’я?

В усіх цих запитаннях немає злого задуму, але є незрілість та наївність. Бог набагато мудріший і любов Його до нас не сліпа. Вона вміщає більше, ніж ми зараз розуміємо. Бог шанує нашу свободу, особистість. Він не може зробити щось супроти нашої волі, або якщо ми не є готовими до змін. Отже, з Божої точки зору, нам необхідно пройти важкий шлях, і важкість його в тому, що ми постійно маємо обирати між злом і добром, між хорошим та кращим… На те нам дана свобода вибору.

Звичайно, Бог робить нам дарунки, але, щиро кажучи, ми часто зловживаємо Його добротою і не цінуємо Його дарами. Рай – це не те, що Бог приготував нам як сюрприз, це те, що ми маємо ОБРАТИ. Це те, що нам відомо як перспектива, майбутнє. Наше справжнє відношення до раю (вічного життя з Богом) ми маємо вибудувати на протязі всього життя. Про рай та пекло кожного з нас попередили завчасно, чи не так? Це зобов’язує нас до відповідальності. І вже ми ніколи не зможемо сказати, що не знали…

Життя – це не просто очікування Небесного Царства і не легковажне «необхідно все спробувати», поки живий. Життя – це скоріше школа (в хорошому сенсі). Ми вивчаємо важливі уроки, постійно роблячи вибір.

Отже, вічне блаженство визначається не тим, що Бог зробить наперекір волі людини, а людською відповіддю на Божу пропозицію ВІЧНОГО ЖИТТЯ. На пізнання цього людині потрібне все життя і ніяк не менше… Ось чому важливим є кожен день, кожна дія, кожне рішення – з них складається наше «так» або «ні», яке ми говоримо Богу та вічному життю з Ним.

Схожі статті

Петро, один із перших учнів Ісуса, завжди поспішав, першим рвався в бій та першим відкликався на заклик Учителя:

«Куди, Господи, ідеш Ти?» Ісус відповів: «Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною».

«Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!»
Ісус відповідає: «За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене…» (Івана 13:36-38).

Більше про вічність:

Чи є життя після смерті?

Саме йому Ісус сказав про неможливість отримати все відразу. Все прийде у свій час, по мірі духовного зросту учнів.

Замість того, щоб обтяжуватись страхами перед майбутнім, перейматися термінами та датами, варто запитати себе: що маю робити сьогодні? В чому маю змінитися я, переживаючи зараз труднощі? Що очікує від мене Бог саме зараз? Як я готую своє серце до вічності? Життя, яке вибудоване з перспективою вічності, є світлим, багатим на любов та має сенс. Чи не є це передчуттям раю?

Михайло Черенков 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button