Блог Михайла Назаренка

 Учительні Євангелія

Було б непростимо проминути вельми важливу віху в донесенні Слова Божого до українського народу, не сказавши кілька слів про Учительні Євангелія, що також зіграли свою роль у наближенні біблійно-євангельських істин в українській мові. Численні рукописні тексти Учительних Євангелій з різними відтінками та ступенями течії живої мови це перші спроби перекладу Святого Письма на живу мову в XVI століття, на основі яких здійснювалися переклади Святого Письма на чисту літературну мову у XIX столітті,  З ними зараз ми й ознайомимось.
Що ж це таке Учительні Євангелія. За великим рахунком – це не той традиційний переклад Святого Письма, який ми знаємо і про який ми ведемо мову. Чому небайдужій духовно людині ліпше  знати про цей тип духовної літератури? Звісно, я міг би пропустити цей розділ, але ми б тоді не цілком осягнули духовні пошуки української богословської думки як книжних людей, так і простих. На відміну від сучасних українців, тодішні руси були доволі релігійними людьми. Не піти до церкви у неділю, вважалося непростимим гріхом. Це зараз люди у неділю йдуть хто на город, а хто до шинку, або ще куди очі дивляться. Тоді ж і простий смертний і гоноровитий гостро відчували потребу в Божій прихильності, незважаючи на те, що люди грішили, сварилися, воювали і чинили інші непотребства. Ось саме тому духовні провідники тодішнього українського  православ’я намагалися змінити ситуацію на ліпше. Для цього і були створені Учительні Євангелія, які своїм першим словом у назві ставили за мету навчити простих людей Божим істинам, як їх розуміла православна церква. Через те й учительні, що саме Євангелія мусила навчати простих українців. Це були проповіді, що готувалися в лоні церкви на підставі Божого Слова  для читання в храмах на Богослужінні. В них часто наводилися цілі уривки з Євангелій та Писання, які автори перекладали на доволі просту як на той час, а подекуди й нині прочитувану й зрозумілу мову українців.

Як з’явилися Учительні Євангелія?  «Найдавніше «Учительне Євангеліє» було укладене учнем святого Мефодія Костянтином ще у 898 році, що містило 51 бесіду на недільні дні, починаючи з Пасхи. Це був дослівний переклад з грецької скорочених тлумачень отців церкви. Популярним також було Євангеліє константинопольського патріарха Філофея, яке відоме на території України як «Учительне Євангеліє» Каліста. Збірник об’єднував казання (проповіді – М.Н.), перекладені церковнослов’янською мовою з грецької ще в 1343 році, а за іншою версією – в 1407, і називався „Поученіа, избранна отъ святого Євангеліа и отъ многихъ божественныхъ писаній…”. Проте одностайної думки стосовно авторства книги все ж немає: збірник, за грецькими рукописами, був укладений Константинопольським патріархом Філофеєм, а українські видання 1606, 1616, 1637 років приписують патріарху Калісту Ксанфопулу, попереднику Філофея. Іноді у заголовку рукописів та в друкованих виданнях з’являється ім’я Івана Золотоустого. За книгою, за усталеною роками традицією, прикріпилось авторство Каліста».[1] Про популярність цієї пам’ятки свідчить той факт, що з 1569 по 1637 р. її було видано щонайменше п’ять разів.
У другій половині XVI століття з тією ж назвою – Учительні Євангелія – в репертуарі української рукописної книги з’явився цілий корпус нових творів, які можна окреслити як учительні Євангелія нового типу, або українські учительні Євангелія. Написані за зразком відомої перекладної пам’ятки, вони, крім плану, не мали з нею нічого спільного. Під старою назвою та за усталеною структурою українські автори “сховали” власні ориґінальні, хоча й анонімні, твори. Вони мали свої особливості, перша з них та, що це були проповіді для простих людей, а друга, що були вони написані простою руською мовою. Їхні творці так і зазначали у своїх книгах мету написання. Це була давня українська традиція, нині це називається вступним словом або передмовою. Вони мали доволі високий авторитет і були широко вживані в церковному житті. На сьогодні за підрахунками українських науковців  збереглося понад сто рукописних копій Учительних Євангелій. Вони настільки були почитні не тільки наприкінці  XVI століття , але й зберегли свою притягальність протягом XVII століття, а також були в активному вжитку  вздовж усього XVIII, а подекуди й до початку ХІХ століття. Про це засвідчують записи на берегах пам’яток.[2] Українські „Учительні Євангелія” складаються із різної кількості повчань, але в середньому – із 76-77 проповідей.[3]
Зразками, а часто й джерелами текстів для укладачів учительних Євангелій були твори протестантських авторів –домашні постилли  (“Hauspostille”)[4] численні видання яких почали з’являтися друком зі середини XVI ст. в різних протестантських осередках на території Речі Посполитої. Щоб запобігти поширенню протестантських ідей серед українців православне духівництво вжило рішучих заходів. Щоб «відрізати протестантські впливи на православну проповідницьку творчість, вибити з рук вірних (православних) протестантські постилли – лютеранські і кальвіністські, – представити ортодоксальні основи віри, врешті, допомогти священикам у створенні власних проповідей – у другій половині XVI століття виникають українські Учительні Євангелія.[5] Оскільки тексти Учительних Євангелій не були канонічними, переписувачі поводилися з ними вільніше, ніж із канонічними текстами, вносили свою коректуру, додаткові статті, фрагменти з інших книжок релігійного змісту. Автором Учительних Єванге- лій могла бути не одна людина, а група осіб, що представляла якийсь один з тодішніх просвітніх центрів. Нині українські вчені виявили понад сотню таких релігійних культурно-мовних пам’яток. Вчені-мовознавці поділяють їх за типами редакцій текстів і місцем їхнього поширення. Так, наприклад, існує чотири типи редакції текстів Учительних Євангелій: Перемишльський, Сяноцький, Жидачівський та Середньоподільський. Їх можна побачити в книжкових зібраннях Києва, Львова, Варшави та у приватних колекціях  заможних людей. Певна частина Учительних Євангелій перебуває у московських книжкових зібраннях, вивчення яких поки що залишається проблематичним. [6]
На сьогодні відомі такі Учительні Євангелія як от: Тростянецьке (близько 1560 року); священика Андрія з Ярослава (Львів, 1585); зі Скотарського на Закарпатті (1588, проти євангеликів); Почаївського монастиря (16 ст.); Березнянське (16 ст., Закарпаття); Катеринославське (1592); Язловецьке (кінця 16 ст.); Тригірське (початку XVII ст.); Кирила Транквіліона-Ставровецького (друк. 1619, 1696, 1697); отця Івана Капишовського з Ортутова (1640);  Ладомирівське (XVII ст.), обидва останні з Пряшівщини і зі спільного оригіналу; Якова Флюки (середини XVII ст.); Данилівське (не пізніше 1646, проти протестантів і католиків); отця Яворського і Степана Рихвальського, (Рихвальт, 1666); отця Симіона Тимофієвича з Решетилівки на Полтавщині (1670); Федора Дулишковича (1673); Нягівське (XVII ст., з впливами протестантизму); Углянське («Ключ»; кінця XVII ст.); Канівське (кінця XVII ст.); П. Колочавського (1737);  священника Івана Прислопського з Камінної на Грибівщині (XVIII ст.) та ін. На жаль, далеко не весь корпус Учительних Євангелій досліджений. Українські науковці відзначають спільні для них риси: оригінальність, несхожість, використання двох мов в залежности від призначення  – церковнослов’янська та староукраїнська, наближена до простої.
У XVIII столітті на підмосковській Україні учительні євангелія зникли у зв’язку з обмосковщенням;  дещо пізніше під Польщею — через полонізацію і занепад Православної Церкви. Але від 1789 року греко-католицькі Василіяни в Почаєві почали видавати збірки проповідей на весь рік (за новими польськими зразками), які своєю «простою мовою» нагадували давні Учительні Євангелія.[7]
[1] Любов Олійник, викладач,Хмельницький національний університет Збірники «Учительне Євангеліє» як взірці української проповідницької прози могилянської доби. // 34 (2012). Теорія літератури і гуманітарні студії. Збірник наукових праць з нагоди сімдесятип’ятиріччя доктора філологічних наук, професора, академіка Академії вищої школи України Романа Гром’яка
[2] Галина Чуба Текстологічне дослідження українських учительних Євангелій другої половини XVI – початку XVII ст.: Перемишльський тип Вісник  Львівського університету. Серія книгознавство… ,  2007. Вип. 2. С. 5 – 38
[3] Любов Олійник, Хмельницький національний університет Збірники «Учительне Євангеліє» як взірці української проповідницької прози могилянської доби. // 34 (2012). Теорія літератури і гуманітарні студії. Збірник наукових праць з нагоди сімдесятип’ятиріччя доктора філологічних наук, професора, академіка Академії вищої школи України Романа Гром’яка з посиланням на Чапіга І. П. Учительні Євангелія як жанр ораторсько-проповідницького письменства / Чапіга І. П. // Мовознавство. – 1995. – № 6. – С. 39-46.
[4] Від латинських слів: post й illa; тобто, post illa verba Scripturae sacrae – після цих слів Святого  Писання. Так називали в середні віки на Заході церковні проповіді, що виголошували безпосередньо  після прочитання на літургії місць  із Святого Писання, і що містили  пояснення цих місць. Це найпростіша форма проповіді,  що складається з пояснення щойно прочитаних слів Євангелія чи Апостола, вірш за віршем, слова за словом. В стародавній церкві вона була відома під назвою гомілій (ώμιλία, homilia), а в православній її називають бесідою. В стародавніх латинських  рукописах під постиллами мали також на увазі  стислі коментарі на біблійний текст, що не був проповідю.// Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона (переклад на українську – М.Н.)
[5] Галина Чуба Текстологічне дослідження українських учительних Євангелій другої половини XVI – початку XVII ст.: Перемишльський тип Вісник  Львівського університету. Серія книгознавство… ,  2007. Вип. 2. С. 5 – 38 з посиланням на працю:  Кучинська M. Проповідь Слова Божого. Зі студій над православною гомілетикою в Речі Посполитій // Мова, література та культура давніх та нинішніх слов’ян / під ред. Б.Целінського  – Познань, 2001., стор. 94.
193 Чуба Г. В. Текстологическая классификация украинских учительных Евангелий второй половины XVI века // Славяноведение. – 2002. – № 2. – С. 82–96.

[7] Українська версія «Вікіпедія», стаття  Уительні Євангелія
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!