Блог Михайла Черенкова

Страсна п’ятниця. Де були ми?

Чистий четвер закінчується зрадою Юди і взяттям Ісуса під варту. Починаються страсті Христові. Хоча Він страждав і раніше – Він знав усе наперед і плакав через непостійність людей, які самі на себе накликають страшну біду.
У Чистий четвер ми були з Ним на вечері. Але хтось із нас міг стати Юдою.
А де ми в Страсну п’ятницю? Чи змогли залишитися осторонь від масового божевілля, не піддатися пропаганді, не кинути камінь в Ісуса, не вигукнути Йому якусь гидоту.
Адже тут були не тільки масовий інстинкт і страх виявитися не з тим, тут було й розчарування – ми ж вірили Йому, а Він виявився слабким, Він підставив нас під удар, Він – не цар.
І ось усі кричать – проста чернь, воїни, випадкові перехожі, книжники, старійшини, фарисеї.
Вояки намісника «Глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!» (Мт. 27:29). Інші теж насміхалися з Нього, злословлячи: «А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!» (Мт. 27: 39-40). Подібне повторювали й «духовні лідери нації»: «Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста – і повіримо в Нього» (Мт. 27:42). Зневажали навіть смертники: «Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього» (Мт. 27:44).
Євангеліст Лука втомлюється повторювати всі ці лихослів’я: «І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього» (Лк. 22:65).
Навіть коли Ісус у передсмертній агонії звертається до Отця, народ сміється: «Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати» (Мт. 27:49).
Безсилий Бог викликає розчарування і ненависть. Усім потрібен міцний Цар. Людям не потрібний був Бог. Всього лише Цар. Цей же посмів зруйнувати їхній «храм» політичної релігії і месіанських надій.
Вони були готові повірити навіть у Христа, якби Він показав Свою силу. Хіба не те саме пропонував Ісусові диявол на самому початку Його земного шляху, в пустелі? Покажи силу, «чудо, таємницю і авторитет».
Справді, коли після смерті Христа стався землетрус і воскресіння святих, тоді народ був вражений. «А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!» (Мт. 27:54).

Більше про страждання Христа:

Де ми серед страстей Христових? Вимагаємо, щоби Він завжди відгукувався на наші страждання. Але ось тепер страждає Він. І де у всьому цьому ми? Що ми говоримо? У кого, у що віримо?
 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Черенков

Міжнародний директор Mission Eurasia, доктор філософських наук, професор Українського католицького університету, автор кількох книжок про євангельський протестантизм, активний проповідник, батько 4 дівчат: Був ректором Донецького християнського університету. Експерт з питань релігійної свободи. Пастор церкви Revival, м. Ванкувер

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button
Підтримайте нас!

Цього року понад 4 мільйони людей отримали доступ до ресурсів газети Слово про Слово. Для того, щоб рухатися далі нам потрібна ваша підтримка і фінансова допомога. Пожертвуйте зараз!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!