Блог Михайла Черенкова

Страсна п’ятниця. Де були ми?

Чистий четвер закінчується зрадою Юди і взяттям Ісуса під варту. Починаються страсті Христові. Хоча Він страждав і раніше – Він знав усе наперед і плакав через непостійність людей, які самі на себе накликають страшну біду.
У Чистий четвер ми були з Ним на вечері. Але хтось із нас міг стати Юдою.
А де ми в Страсну п’ятницю? Чи змогли залишитися осторонь від масового божевілля, не піддатися пропаганді, не кинути камінь в Ісуса, не вигукнути Йому якусь гидоту.
Адже тут були не тільки масовий інстинкт і страх виявитися не з тим, тут було й розчарування – ми ж вірили Йому, а Він виявився слабким, Він підставив нас під удар, Він – не цар.
І ось усі кричать – проста чернь, воїни, випадкові перехожі, книжники, старійшини, фарисеї.
Вояки намісника «Глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!» (Мт. 27:29). Інші теж насміхалися з Нього, злословлячи: «А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!» (Мт. 27: 39-40). Подібне повторювали й «духовні лідери нації»: «Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста – і повіримо в Нього» (Мт. 27:42). Зневажали навіть смертники: «Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього» (Мт. 27:44).
Євангеліст Лука втомлюється повторювати всі ці лихослів’я: «І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього» (Лк. 22:65).
Навіть коли Ісус у передсмертній агонії звертається до Отця, народ сміється: «Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати» (Мт. 27:49).
Безсилий Бог викликає розчарування і ненависть. Усім потрібен міцний Цар. Людям не потрібний був Бог. Всього лише Цар. Цей же посмів зруйнувати їхній «храм» політичної релігії і месіанських надій.
Вони були готові повірити навіть у Христа, якби Він показав Свою силу. Хіба не те саме пропонував Ісусові диявол на самому початку Його земного шляху, в пустелі? Покажи силу, «чудо, таємницю і авторитет».
Справді, коли після смерті Христа стався землетрус і воскресіння святих, тоді народ був вражений. «А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!» (Мт. 27:54).

Більше про страждання Христа:

Де ми серед страстей Христових? Вимагаємо, щоби Він завжди відгукувався на наші страждання. Але ось тепер страждає Він. І де у всьому цьому ми? Що ми говоримо? У кого, у що віримо?
 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Черенков

Пастор церкви Revival, м. Ванкувер. Міжнародний директор Mission Eurasia, доктор філософських наук, професор Українського католицького університету, автор кількох книжок про євангельський протестантизм, активний проповідник, батько 4 дівчат: Був ректором Донецького християнського університету. Експерт з питань релігійної свободи.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button