Блог Миколи Романюка

Роздуми про пасторське покликання

З одного боку, у тілі Христовому всі рівні, як служителі, так і священники — це факт євангельський. З другого боку, критерії для відповідальних служителів очевидно вищі, вимогливіші й прискіпливіші. А ще вищі очікування у відповідальності вчити, направляти, вирішувати, захищати, корегувати. 
З одного боку, в нашому суспільстві пасторство не є професією, з другого боку, до пастора звертаються найчастіше коли щось іде криво з совістю, сусідом, членом родини, співбратом чи з життєвою дорогою. 
З одного боку, ми чекаємо, що пастор буде бездоганним, щедрим, розумним, духовним, ближчим до Бога, не відірваним від людей, з другого боку, нам часто не важливо знати ближче, що він собою являє і чим живе, що його формує і де тисне. 

З одного боку, ми свідомі, що пастори повинні любити усіх, поважати і знаходити для кожного потрібне слово, з другого боку, не завжди пам’ятаємо повеління апостола любити і поважати пасторів.
З одного боку, чимало вірян схильні підносити пасторів, шукаючи за ними глибшої духовності, з другої сторони, забувають, що врятованим Христом силою Духа доступна уся духовність. 
З одного боку, пастори невпинно пильнують за духовним здоров’ям церкви, з другого боку, якнайретельніше потребують пильнувати за собою, зберігаючи підзвітність та відкритість до корегування самих себе. 
З одного боку, ключові євангельські критерії для особи пастора пов’язані з його характером, з другого боку, коло відповідальності навчати і керувати вимагає якнайсерйознішого і невпинного навчання. 
З одного боку, пасторське покликання і підтвердження стосується його одного, а з другого боку, вся сім’я — і дружина і навіть діти мимоволі співпричетні до його відповідальності уможливлюючи або ускладнюючи його служіння. 
З одного боку, пасторське покликання підтверджується рукопокладанням, з другого боку, ніяке визнання неспроможне зробити з людини пастуха людей. 
З одного боку, у церквах вистачає людей готових проповідувати, навчати, керувати, з другого боку, дуже не вистачає цілісних служителів з підкореним серцем слуги. 
Думаю, парадоксальність пасторського служіння очевидна. Тим більше вдячний пасторам, яких у минулому Бог послав у моє життя — десятеро з них зовсім особливо вплинули на моє зрілішання і формування. І не менше вдячний вам, співпасторам, з ким маю привілей служити дотепер. Благослови вас Господь Триєдиний найщедрішим чином різноманіттям Своєї ласки. 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Микола Романюк

Микола Романюк, 45 років, одружений, троє дітей. Вивчав німецьку в Дрогобичі, богослов’я в Одесі. Викладаю у семінаріях та на семінарах, старший пастор в Ірпінській біблійній церкві. Відчуваю своє покликання у тому, щоб пізнаючи Бога і служіння Його людям, допомагати в цьому іншим.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button