Про відомих

Граф Цінцендорф – пастор-аристократ

Граф Цінцендорф був надзвичайною людиною. Його життєва історія дивує. Він відмовився від високої придворної посади на користь християнського служіння. Він став першим в Європі пастором-аристократом і склав близько 2000 церковних гімнів.
Свій маєток використав на спорядження християнських місій по всьому світу. А його друзями були священники різних християнських церков  – і це в XVIII столітті, коли міжцерковні стіни здавалися непорушними!
Граф Ніколас Людвіг фон Цінцендорф подолав усі можливі бар’єри свого часу. Заради чого?

Коріння

Ніколас Людвіг фон Цінцендорф народився в 1700 році. Він походив з австрійського знатного роду, але через релігійні війни дід Цінцендорфа переселився в німецьку Франконію. Батько юного графа помер, коли синові було всього шість тижнів. Після смерті батька хлопчик виховувався у бабусі. А бабуся Генрієтта, баронеса фон Герсдорф, була одним з лідерів «руху Богошанування», що виник в лоні Лютеранської церкви. Ідея руху була в тому, що відчути Бога потрібно не тільки розумом, а й серцем, а значить, віра − це не тільки знання доктрин, а й любов до Бога. Пізніше Цінцендорф згадував: «У свої 4 роки я щиро шукав Бога і повністю утвердився в бажанні стати справжнім служителем Ісуса Христа».
Підлітком, навчаючись в школі в місті Галле, Ніколас заснував «Орден гірчичного насіння» – спільнота хлопців, охочих бути корисними Богові. Вони розмірковували: «Ісус пішов за нас на хрест, – а що ми зробимо для Нього?»
Коли Ніколасу виповнюється 16, його рідні відправляють його в Віттенберг вивчати право. Ніколасу Людвігу пророкують посаду держсекретаря при саксонському дворі. Після університету Ніколас відвідує Нідерланди, Францію, об’їжджає Німеччину – і робить цікаве відкриття: багато людей належать до різних гілок християнства… і відмінність конфесій не заважає їм вірити в одного Христа, жити за Його заповідями!
Повернувшись з подорожей, Ніколас незабаром одружився з сестрою графа Рейсса, Доротеї. Вона стала Цінцендорфу не тільки дружиною, але і однодумцем в майбутніх справах. А справ виявилося чимало. На своїй землі молодий граф вирішив влаштувати «штаб духовного пробудження». Щоб розповісти про Христа як можна більшій кількості людей, він обладнав типографію, де друкувалося багато Біблій, пісенників і трактатів, що пояснюють основи християнської віри. Цінцендорф і його друзі хотіли показати людям такого Ісуса, яким Він був в історії, без спотворень.
Незабаром Цінцендорф прихистив на своїй землі християн з Моравії і Богемії (нинішня Чехія), які бігли до Німеччини від гонінь. Розмірене сільське життя у володіннях графа було порушене припливом людей з іншими традиціями… і незабаром в маєтку Цінцендорфа назрів серйозний конфлікт. Перед ним постав вибір: продовжити придворну кар’єру або втихомирювати провінційні чвари? Він вибрав друге.

Теорія або життя?

Граф вірив: якщо християни різних традицій почнуть вивчати Божі принципи, викладені в Біблії, і молитися разом, – Бог приведе їх до єдності. І ось цей блискучий аристократ, родич імператорської фамілії, залишивши держслужбу, почав ходити по сільських будинках. Він розмовляв з людьми й молився разом з кожною родиною. У підсумку, коли граф покликав жителів села зібратися, щоб разом вивчати Боже слово, – вони прийшли. Жителі села на чолі з графом стали читати Євангеліє і побачили, як там описані відносини християн в громаді, – люди зрозуміли, як далекі вони від справжнього, біблійного християнства: їх роз’єднаність і конфлікти були неугодні Богу. Вони стали разом молитися про зміну ситуації, і Бог відповів: змінюватися стали не тільки їхні уми, але і серця.
На одному з таких зібрань, 13 серпня 1727 року як писав Цінцендорф, «на громаду зійшов Святий Дух». Ніхто не міг пояснити, що сталося, але людей наповнила реальна любов до Бога й один до одного: вони вже не хотіли з’ясовувати, чиї традиції правильніші, а хотіли бути в згоді з Христом і з братами.
З того дня вони відчували себе не просто сусідами, а саме братами – рідними людьми. Під ім’ям «моравських братів» вони відомі до цього дня. Традиції і погляди поділяли їх, але жива любов до Ісуса Христа – об’єднала.
Граф подав ідею: щоб не втратити те, що вони знайшли, людям потрібно утворити «молитовний ланцюжок», щоб протягом двох тижнів молитва до Бога в селі не припинялася. Спочатку молилися 48 осіб, потім їх стало 70, потім охочих стало більше… В результаті безперервна молитовний ланцюжок в селі діяв протягом 100 років.
Поселення отримало назву Гернгут (в перекладі – «страж Господній», або «град Господній»). Громада загорілася бажанням нести свою радість від пізнання Бога в інші народи. До того ж граф познайомився зі звільненим рабом Ентоні Ульріхом, який розповів про те, як утискають рабів у Вест-Індії. Цінцендорф зрозумів: Євангеліє може зупинити зло в суспільстві, принести людям світло… а ось нести Євангеліє Ісус закликав християн.

Граф-євангелист

Граф став спонсорувати місіонерів зі своєї громади. Вони вирушили до Гренландії, в Південну Африку, в Австралію, на Тибет, в Північну і Південну Америку… Коли в європейських церквах місіонером ставала 1 людина з 5000, з Гернгуті проповідувати їхав 1 з 60. Коли Цінцендорфа стали дорікати в тому, що він посилає місіонерів в дику Америку «на смерть», – він сам відправився туди проповідувати індіанцям і рабовласникам. Однак індіанці не прагнули його вбити, а наверталися до віри в Ісуса. Ще одним результатом служіння графа в Америці стало реальне поліпшення поводження з рабами: плантатори, які не бажають слухати безрідних місіонерів, прислухалися до слів графа. В результаті в Америці утворилися християнські громади, де раби могли призначатися на церковні посади нарівні з усіма.
Під впливом «громади Цінцендорфа» знаменитий проповідник Джон Уеслі приніс духовне пробудження в Англію (це сприяло скасуванню рабства в Англії і, на думку багатьох істориків, вберегло країну від кривавої революції, на зразок Французької). Інший відомий служитель, Джон Уайтфілд, під впливом моравських братів почав проповідувати в Америці (в результаті відвідуваність церков зросла вдвічі, а перша Конституція США була написала на основі християнських принципів).
Граф Цінцендорф вірив, що християнська єдність не залежить від конфесійних і національних відмінностей. Кардинал де Ноай, архієпископ Парижа – католик; Джон Поттер, архієпископ Кентерберійський – англіканин; Крістіан VI, король Данії; Генерал Джеймс Оглторп, губернатор штату Джорджія; індіанський вождь Томочічі, глава Національного руху корінних жителів Північної Америки; шотландський член британського парламенту Ерскін, – такі різні люди стали друзями Цінцендорфа і разом з ним вирішили вжити свій вплив і владу, щоб служити Христові на землі. «Орден гірчичного насіння», який колись заснував юний граф, розрісся до міжнародних розмірів. Як в притчі Ісуса маленьке гірчичне насіння стало великим зеленим деревом, – так віра, любов і єдність поширювалося по всій землі… багато в чому завдяки тому, що одного дня молодий чоловік сказав Богу “так”.
Автор Олена Козловська
Джерело: kolokol.net
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

2 Коментарів

  1. Я розумію, що ваш сайт – християнський, але ваші предки були дикунами які вбивали за віру і сприяли трагедії індіанців. За що треба вибачатися, так як зараз християнська діяльність відрізняється від тої, яка була століттями тому.

  2. Цікаво ви закрутили. Наші предки, а можливо то ваші були. Окрім того, є багато легенд, а не правди. І якщо це навіть правда, то вбивав хто саме? Баптисти? П’ятидесятники? Адвентисти? Меноніти? Пресвітеріани? Католики?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button