Для життя

Прощення на війні

Перше, що я зрозумів, це те, що війна зовсім не така, як ми звикли бачити її по телевізору. Вона інша. Вона безглузда, вона брехлива, несправедлива, жорстока і підла. І немає слів для того, щоб описати всі гидотні риси її обличчя. Її неможливо описати. Її можна лише побачити. Намагатися розповісти про війну і розраховувати, що слухачі тебе зрозуміють, це те саме, що розповідати десятирічній дівчинці про те, що таке материнство. Що таке безсонні ночі. Що таке дитячі хвороби. Перші кроки. Перші падіння. Біль і сльози. Переживання і страхи. Десятилітня дівчинка вас послухає і буде з розумінням хитати головою, але чи зрозуміє вона? Щось схоже я відчуваю, намагаючись розповісти про війну читачеві, який її ніколи не бачив.

Спробуйте заплющити очі і уявити, що те, що я описую, не десь далеко, а дуже близько. Поруч з вами. Це стосується вашої сім’ї. Це поруч з вашим домом. Це у вашому місті: немає електроструму, немає газу, немає води, немає зв’язку… Уявіть, що це значить! Вмикаєш світло, але навколо пітьма. Неможливо зарядити телефон. Не працює насосна станція. Не працює система опалення! Неможливо вмитися, помити руки, прийняти душ, змити унітаз. Немає води навіть для того, щоб пити. Немає продуктів і медикаментів, і грошей теж немає… Так буває. Коли не працює жоден магазин. Коли люди днями чекають на шматок хліба, як на милість із неба. Коли в місті немає жодної аптеки, все розграбоване. Ви відчуваєте біль у серці, спазм у шлунку, простуджені нирки, від постійної вологості ваші бронхи, легені скриплять, як міхи дірявої гармошки, але ліків немає. І швидка не приїде. Уявіть, як це відчувати себе приреченим. Усвідомлюючи, що допомога не прийде.

А ще безперервні бомбування. Цегляні будинки здригаються від потужних вибухів. Осколками пошматовані бетонні стіни, і кожен із цих осколків несе в собі смерть. Пожежі, від яких плавиться метал. Удари ракет, від яких залізобетонні блоки розсипаються, мов скло. Ти ховаєшся за подвійними стінами, ти біжиш у підвал, але при цьому з жахом усвідомлюєш: у випадку прямого потрапляння, тебе не врятує нічого, ні стіни, ні підвали. А ще, через всю цю війну ти не можеш спати ні вдень, ні вночі. Ти провалюєшся в якийсь жах, з якого сподіваєшся вибратися вранці. Вночі схоплюєшся, як припадочний, від руйнівних вибухів. Настає ранок. Починається новий артобстріл, і твоя надія знову помирає. Зруйновані будинки, попелища, безокі будинки, трупи на безлюдних вулицях, на асфальті і стінах кров…

Мирні жителі. Люди, які живуть поруч з вами. Ці люди сотнями сидять в підвалах багатоповерхівок. В підвалах темно і сиро. Бруд і щурі. Сперте повітря. Вологість така, що ти відчуваєш неприємну мокроту свого одягу. Вибухи. У жінок істерика. Дитячий плач і крик. Стогін вагітних. Немічно зітхають старі… Ось така вона, війна.
Але це ще не все. Ваше місто кишить бойовиками… Вони скрізь. Обвішані автоматами і гранатометами. Ти дивишся на цих людей і розумієш, що це люди без совісті, без принципів, без моралі, без сорому. Вони безстрашно носяться по місту на відібраних у бізнесменів джипах. Вони гордо походжають із автоматами наперевіс. Вони тепер господарі. Їм тепер ніхто не указ. Вони вершать долі. У них влада вбивати і продовжувати життя. Їхня мета – грабіж і нажива. Насильство, безкарність, жорстокість і гріховні утіхи. Дивишся на них і розумієш – ця війна через них. В мене під вікном постійно чергує парочка. Біноклі, автомати, гранатомет і постійні мати. Пам’ятаю, коли їх виявив, ну просто вогонь всередині, – ненависть. Пекуча ненависть. Це ж вони в усьому винні! Це через них руйнують моє місто, мій будинок, наше життя. Це їхній командир обіцяв вбити мене і спалити церкву! Це вони вкрали наш мир! Пекуча ненависть і бажання помсти… Втрачаєш мир і спокій. Молишся і чуєш голос Божий в серці – «вони теж Мої заблукані сини». Не може бути! Як же, Господи?

Думаєш, борешся, звинувачуєш, але потім, у молитві і роздумах погоджуєшся з тим, що Бог по-іншому дивиться на людей. В Його очах всі люди грішники. Всі непридатні. Кожен мерзотний, і не дуже важливі варіації гріха. Блуд, вбивство, злість, неправда, аборт, п’янство, крадіж, заздрість і гордість. Всі согрішили! Всі позбавлені Божої слави! Всі мають потребу в покаянні! За всіх помер Христос! Всім пропонується прощення через віру! І я грішник. Такий, як і вони. Але Бог мне полюбив. Бог простив. Бог помилував. Я недостойний, але Бог не погидував і не відкинув. Розуміючи це, намагаєшся дивитися на людей очима Бога і бачиш їх не інакше, як жалюгідними грішниками, які відчайдушно потребують покаяння і прощення.

«Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити» (Єз.33:11).

І тоді в тебе з’являються сили забути про відчуття ненависті, про справедливу помсту. Забути про особисті образи і амбіції. Ти здобуваєш силу для того, щоб піднятися, підійти до них і сказати: «Хлопці, вам потрібно покаятися! Поки ви ще живі, поки не пізно…».

Більше про прощення:

Вислухавши мене, один із бойовиків простягнув руку і представився: «Андрій!».
«Я з автомата навіть жодного разу не стріляв, – поділився Андрій, – розумію, що якщо ми підемо, вас бомбити не будуть, але нам нікуди йти… Наказ. І просити у начальства нічого не можна…» – з жалем в голосі пояснив він. І мені його стало дійсно жаль. Жаль, за його сліпоту, за фанатичну віру в обман, за ціну, яку прийдеться заплатити.
Андрій і Микола просили молитися за них.

– Господи, відкрий їм очі! Щоб прийняли твоє прощення! Щоб пізнали Тебе! Щоб здобули мир!

Єлисей Пронін

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

15 Коментарів

  1. Як витончено проведена і підкреслена вага прощення.
    Де в центрі всього стоїть людська душа, її ціність перед Богом . І Божествене прощеня досягає кожного, багато ти зла зробив чи дуже багато, Христос звільняє від смертельного круговороту ненависті і помсти.
    Дякую що саме ця думка є кульмінаційною У ваші статі.
    Благослови Вас Бог.

  2. Да, война это жестоко и сташно. А проигравший в ней всегда один- простой народ, который терпит и от “чужих” и от “своих”. Сочувствую автору которому приходится жить в том ужасе и каждый день “настраивать” себя на прощение видя и слыша окружающее беззаконие. Зная свое звание и призвание.

  3. Сподобалась думка про те,що всі потребують покаяння незалежно від того, хто ти або, що ти робиш і зробив, навіть той хто посягнув на моє житя або приніс в моє життя біду, він теж потребує покаяння так само, як і той хто зробив багато добрих справ.

  4. Війна- це завжди жахливо, безглуздо, підло. Але у всьому цьому страхітті потрібно пам’ятати, що найцінніше – це людська душа. Автора переповнювали почуття ненависті, помсти та болю, але він зумів почути голос Бога і зрозумів, що всі люди грішні і всіх однаково любить Бог. Автор зумів простити і полюбити своїх ворогів і молитися за них.

  5. Читаючи цю статтю розумію весь відчай і печаль, яку автор хотів передати. Слово війна – несе завжди смуток, сльози. Найгірше те, що людське життя втрачає свою цінність, вбити людину – це виконати чийсь наказ? Ні це гріх! Бог любить людей, тому якщо вони покаяться в тому що зробили, їх обов’язково Бог простить. За це ми, як християни будемо молитися.

  6. Дякую автору за статтю, за статтю яка міняє погляд на війну і на людей. Коли я побачила у якому стані люди живуть і попробувала уявити себе в цьому, і тоді коли дочитала статтю подивилася навкруги іншими очами і серце переповнює вдячність Богові за те що я маю, за спокій і мир та за хороші умови. Автор пише що він знайшов в собі сили прощати цих людей і зрозумів що без Бога ми всі одинакові нещасні грішники. Після цієї статті розумієш що ті невеликі гріхи проти нас наших друзів ми маємо прощати не задумуючись, автоматично. Якщо є такі люди які прощають тих людей які руйнують їхнє щастя. Можна легко говорити що все на добро, пока живеш добре, але коли живеш у таких важких обставинах то потрібний тісний зв’язок із Богом щоб так щиро від душі говорити що все на добро. Дуже глибока і повчальна стаття.

  7. Дякую за розповідь, ви сильні в Бозі.
    Тільки Божі діти мають таку силу щоб при таких умовах простити і полюбити ворога.. Нехай Бог благославить тих хто знаходиться в таких скрутних ситуаціях. А нам допоможе оцінити цей мирний час у якому ми знаходимося, і молитися за людей яки у таких тяжких життєвих ситуаціях. Інформація піднесена дуже доступно, хоч і розуміємо, співчуваємо але водночас усвідомлюємо, що ми та дитина якій 10р. І про материнство вона не зрозуміє поки сама не стане мамою.

  8. У мене склалась певна асоціація зі словом війна. Війна-вирішення питань, тими хто помирає на полі бою. Невже неможливо вирішити ці питання іншим чинном?
    Ця статаття чітко показує страждання людей, але серед усього хаосу, автор зміг показати цінність людської дущі. Побачити цю цінність через призму війни, може допомогти лише Ісус Христос і саме Він дає силу для прощення. Уміння прощати рятує нас від гніву, ненависті і повної розтрати душевних сил. Уміння прощати – властивість сильних, а сильними ми можемо бути, коли Христос перебуває в нас. Те, що люди можуть прощаи на війні , говоритьпро те, що вони хочуть люби своїх ближніх, незалежно від нації. Таким чинном виконуючи заповідь Христа(Мт.22:37-39).

  9. Дивитись на людину через призму Божої любові. Саме це допомагає нам, християнам, переживати біль і страждання, які може завдати людина. І в цьому нам легше, нам є де взяти силу і любов для прощення. Людям в світі немає де взяти цю силу і ми маємо їм допомогти. Керуючись принципами любові ми стаємо дійсно миротворцями.

  10. Прощення на війні… Знаєте, можна ненавидіти людину, яка зіпсувала тобі дитинство, а можна ненавидіти того, хто прийшов в твоє місто з війною. Пам’ятаю коли в моєму житті було непрощення, то чим воно відрізнялось від непрощення на війні? Я була як на війні. Ця людина в моєму серці була, як на війні. Непрощення, воно, як кажуть і в Африці непрощення. І в серці таке, як ви описали про стан міста, людей, осель… І тільки рішення простити дає крила, свободу. Тому, прощення це велика перемога, це великий і глибокий крок, і радість, дане нам в Господі! Дякую!

  11. Автор статті настільки глибоко відкриває тему війни, що, здається, сама стаю очевидцем прочитаного.
    Читаючи, відчуваю емоції і переживання автора, але розумію, що не зможу повністю осягнути все це…
    Прощення і війна. Здається, ці поняття неможливо поєднати. Моментами так важко простити звичайну образу чи необачний вчинок, не говорячи про щось більше.
    Але де взяти силу для прощення? Дивлячись з людської точки зору – це просто неможливо. Але що каже нам Біблія? “Прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.”
    (Марка 11:25)
    Щоб мати прощення, нам і самим треба прощати, Ісус Христос – приклад цьому.
    Дуже корисна стаття, надихає цінувати свободою, яка дана і мотивує прощати.
    І хай підкріпить Господь тих, хто зараз відчуває те, що описує автор і дасть сили прощати так, як і Христос нам простив.

  12. Війна…це дійсно жахливо,коли кругом плач і стогін,смерть…,а куди йде душа?
    Стаття витончено виокремлює ціну людської душі і вагу прощення. Всі ми люди грішні і за всіх заплачена велика ціна.
    Прочитавши розповідь можна твердо сказати,що лише Бог дає силу, щоб при таких важких життєвих обставинах простити і полюбити ворога. Адже війна – це не тільки танки,гранати,бомби і розрушені дома, а війна й ворожнеча в сім’ях , де ворог краде мир, посилає гнів, заздрість, сварку і ненавість. Страждають батьки страждають діти. Як важливо зберегти свою душу в мирі і не піддатися впливу емоціям, щоб не впасти у владу ворога.

  13. Війна- це завжди біль, сльози, переживання, постійна думка «а що ж буде завтра…»
    Легко говорити про прощення, коли ти далеко від тих жахливих подій, і особисто тебе це не стосується, але все ж таки Боже слово нас закликає бути тими хто прощає: “Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!” (Рим.12:21)
    Бог любить кожну людину, але ненавидить гріх який вона робить. Нам також потрібно навчитись ненавидіти не людину а гріх, тоді лекше прощати, і є бажання допомогти…

  14. Людина створена за образом Божим.
    Дуже Важливо необіжати людину,
    І дуже важливо прощати людині.
    Але як діяти в тій ситуації коли тебе переслідують, ховаєшся,хочуть вбити, або просто виконують волю своїх наставників то незнаю як діяти в такій ситуації.

  15. Автор зробивши такий опис війни, ніби провів мене вулицями того міста, і показав в якому можуть бути безнадійному стані ті хто там знаходиться, хто мусить там бути, або ж не знає як вийти звідти. Але радію коли таким людям проповідується Євангеліє, тому що вони в таких обставинах які заставляють більше задуматися над життям та смертю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button