Актуальне

Преображення Господнє

Коли апостол Петро побачив переображеного Ісуса, першим його пориванням було збудувати для Христа, Іллі та Мойсея три намети й залишатись з ними разом завжди. «Господи, добре бути нам тут!» – були його слова (Мт. 17:1-9).

Біблія говорить, що Петро не усвідомлював глибинного змісту своєї пропозиції. Білий одяг Христа, Його сяюче обличчя, присутність Іллі та Мойсея настільки вплинули на апостола, який щойно прокинувся, що він негайно вирішив діяти.

Апостол Петро не до кінця збагнув, що він запропонував. У Євангелії від Луки читаємо, що «Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому» (Лк. 9:32). Прокинувшись, учні побачили переображеного Христа. Можна зрозуміти їхні почуття подиву і захоплення. І під впливом таких почуттів Петро забажав залишитися на тому місці назавжди.

Чимало людей йдуть за Христом під впливом почуттів – їм сподобався чи то прекрасний хор, чи заклик до покаяння, чи усміхнені, доброзичливі обличчя навколо. І дехто вирішує: «А чому б і не залишитися мені з вами у зібранні! Так прекрасно тут проповідують! Так гарно у вас співають!».

Але потрібно пам’ятати: почуття швидко минають, і настає реальність, яка іноді буває гіркою. З часом ми починаємо помічати, що обличчя навколо нас уже не усміхаються, а натомість починають докоряти нас. Ми розуміємо, що у святому храмі, який називається церквою, насправді не все так свято. Зрештою, ми усвідомлюємо, що християнство – це не лише святкові зібрання, хор, проповідник, дитячі табори й веселі спілкування. Власне кажучи, християнство – це насамперед щоденна боротьба з ворогом душ людських і з самим собою, адже недарма апостол говорив про те, що він щодня умирає. Бути християнином означає нести свій хрест, іноді навіть терпіти наругу з боку оточення і нерозуміння близьких.

Християнство – це також і страждання, які вимагають зовсім іншого погляду на Христа. Невдовзі після Переображення Петро відрікся від Христа. Не дивно з людської точки зору, адже на Ісусові вже не було сяючого одягу, та й Ілля з Мойсеєм теж зникли. Лише терновий вінок на голові, багряниця та злі римські солдати поруч. Чи пішли б ми за таким Христом? Чи готові ми служити приниженому і розп’ятому Христу? Христу, який залишився сам?

Схожі статті

Чи розуміємо ми сутність християнського життя? Чи свідомі ми, що того дня, коли ми пішли за Христом, для нас почалося інше життя, відділене від світу?

Служіння Христу не повинно звершуватись в емоційному пориванні. Христос є для нас реальністю, яку ми мусимо або прийняти, або відкинути. Що виберете ви?

Петро побажав служити Христу, тому що йому було дуже добре у Його присутності. Христос був у славі, у білому одязі, а поруч з ними були Мойсей та Ілля. Чому за таких умов було б не служити Христу? Петро і раніше запитував у Христа про нагороду, на яку він міг сподіватися за те, що залишив усе і пішов за Спасителем.

На превеликий жаль, і сьогодні багато людей служать Христу лише тоді, коли їм добре. Коли у них все гаразд в особистому житті, коли вони матеріально забезпечені, коли мають здоров’я. Але ось трапляється нещастя, приходить скрута, долає хвороба. Що ми тоді говоримо Христу? Нарікаємо: «Господи, де Ти? Господи, чому це лихо спіткало саме мене? Господи, чому саме я хворію? Господи, мені недобре!».

А втім, Господь нас попередив, що у християн не все завжди буде гладесенько-рівнесенько. Господь сказав: «Страждання зазнаєте у світі — але будьте відважні: Я світ переміг» (Ів. 16:33). Господь залишається поруч, як колись на горі Фавор та серед бурхливого Галілейського моря, коли Петрові здавалося, що він тоне. Він поруч і тоді, коли на серці камінь. Друже, а чи готовий ти служити Христу і тоді, коли у тебе не все гаразд?

Читайте також:

Апостол Петро побажав збудувати шатра, щоб назавжди залишитись зі Христом. Утім, Христос наказав учням йти до загиблих овечок дому Ізраїлевого й проповідувати їм, що наблизилось Царство Небесне. На мить Петро забув про це чудове покликання і забажав звести намет, щоб залишитись зі Христом на горі назавжди. Часто і ми, християни, забуваючи покликання Христа, надаємо перевагу другорядним питанням: будівництву церкви, облаштуванню приміщення, заробіткам. Петро забув, що Ізраїль гине, і був готовий сам насолоджуватися спілкуванням із сяючим Христом, Мойсеєм та Іллею. Коли ми теж маємо втіху від спілкування з Христом та вивчення Біблії, пригадаймо, що поруч гинуть люди. Навіть якщо ми збудували пишні доми молитви, які тішать око, навколо тисячі людей ще не чули Доброї Новини. Чи готові ми піти за голосом Христа?

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Олександр Чмут

Керівник Транс Світового Радіо в Україні. Здобув ступені бакалавра пасторського служіння від Ірпінської біблійної семінарії, магістра біблійного консультування від Київської богословської семінарії, а також доктора служіння від Київської та Одеської богословських семінарій.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button