В цьому світі невдячних істин,
Де й понині – гріхів ярмо,
Є чотири євангелісти,
Їх нетлінне Святе Письмо.
В кожнім слові – то правда суща,
Гімн любові і доброти,
Слава Господу невмируща,
З Ним знайшов своє щастя ти.
Та, на жаль, ще буває часто –
Хто збагнути Письма не зміг,
Той свойого шукає щастя
Там, де й досі панує гріх.
Пам’ятай тоді, сестро, брате,
Доки дух в тобі не згаса,
Є Євангеліє ще й п’яте –
Ним повинен ти бути сам.
Ти повинен, як вчив Спаситель,
Добру вістку нести в народ,
Спраглу душу чиюсь зросити,
Щоб вагомим був обмолот,
Щоб від слова твого і діла,
Як би там не прийшлось тобі,
Засвітились людські надії,
Що погасли в гіркій журбі…
Хай не зрадить тебе сумління
В час останній, що вже настав,
Хочу вірити – неодмінно
Ти нестимеш ім’я Христа:
І відкриється Царство Боже
Ще для многих, хто жив з гріхом…
Сестро, брате, з вас мусить кожний
Стати справжнім Святим Письмом.
Більше поезії Сергія Рачинця:
Сергій Рачинець
