Новини церкви

Польські християни свідчать про чудеса у служінні біженцям з України

Фото страчених мирних жителів, масових поховань та розбомблених лікарень переважали за кількістю новин відтоді, як Володимир Путін розпочав свою війну проти України. Однак з цієї війни виникає інша сюжетна лінія, і вона про те, що Бог робить через Своїх людей, коли ті виявляють біженцям милість та співчуття Христа.

Джерело: ieshua

За словами лідера польських п’ятдесятників Марека Камінскі, одні з найяскравіших свідчень божественного забезпечення розгортаються у Польщі, коли п’ятдесятники служать мільйонам біженців, які рятуються від російського вторгнення в Україну.

Хоча у Польщі проживає близько 38 мільйонів людей, євангельських християн налічується там менше ніж 60 000. У країні діє менше ніж 600 протестантських церков, більшість із них досить невеликі та мають обмежені фінансові ресурси. Серед цих груп найбільшою є П’ятдесятницька Церква Польщі, вона налічує близько 275 церков.

Попри свою невелику чисельність, ці віруючі надавали їжу, одяг, житло та транспорт тисячам біженців і ні від кого не відвернулися.

«Коли почалася війна, до нас одразу почали надходити запити від жителів України, які хотіли потрапити до Польщі, через те, що їхні будинки розбомбили», — повідомив Камінські.

«Стало здаватися, ніби зараз усі кинуться до кордону, бо люди тікали, і плюс до того, польський уряд дозволяв в’їзд будь-кому, хто міг показати паспорт зі своєю фотографією».

Але в перші дні війни, коли до Польщі почали прибувати біженці, на кордоні не було жодних служб, жодних організацій. Навіть державних представництв не було.

«Ми із церков кинулися до кордону, щоб допомогти українцям знайти притулок. Ми переформатували наші церковні святилища під гуртожитки», — продовжує Камінські.

«Вони прийшли до нас — виснажені, зневоднені та голодні. Їм була потрібна невідкладна допомога».

«Потрібен був транспорт, щоб дістатися до наших церков неподалік кордону, де вони змогли б знайти їжу, притулок, одяг та гігієнічне приладдя», — повідомляє Камінські.

«Ми приїжджали на наших легкових авто до прикордонних містечок та селищ, і заселяли в них сім’ї, в основному матерів з дітьми».

«Багато хто прибував ненадовго, а потім їхав кудись далі, до Польщі, Німеччини чи якоїсь іншої країни».

«Ми витратили багато грошей на паливо та їжу, і у нас не було матраців, простирадл, пральних машин і сушарок», − поділився Камінські.

Марек Камінскі не виглядає як герой. Він не виділяється у натовпі. В іншому місці та в інший час у цій тихій, худорлявій статурі чоловіка середнього зросту можна було побачити викладача коледжу. Його докторська дисертація присвячена історії п’ятдесятницького руху у Польщі. Але зовнішність Камінські суперечить його пристрасній вірі у здатність Бога забезпечити Свій народ. Легше уявити його біля дошки, ніж на чолі з координацією гуманітарної допомоги від тисяч віруючих п’ятдесятників.

«Ми не цікавилися питанням, скільки це буде коштувати, і не скликали засідання комітету з цього приводу. Не було часу. Ми просто віддавали те, що мали».

Отоді й почалися чудеса забезпечення.

«Треба було побудувати душові та кухні. У нас взагалі не було інструментів, лише добрі серця. Коли ми починали, то достатку ресурсів не було. Ми починали з браком ресурсів та відсутністю грошей».

«Але в нас ніколи не було нестачі. Ми ніколи нікому не відмовляли. У нас завжди була їжа», − свідчив Камінські.

Вони не тільки не мали браку, але й обсяг пожертвувань, що надходив з Польщі та з-за кордону, вимагав оренди великого складу для зберігання цих харчових продуктів та одягу.

«Спочатку допомоги із Заходу було небагато. Але ми не могли чекати. Довелося починати як є».

Через енергетичну політику Володимира Путіна ціна на газ зросла на 53 % за лічені тижні. Підвищення цін у звичайний час створило серйозні труднощі для невеликих п’ятдесятницьких церков Польщі; а з масовим напливом біженців пасторам доводилося топити церкви цілодобово 24/7.

«Ми не мали грошей. Але ніхто не казав: “У нас немає грошей”. Кожен пастор казав: “Ми маємо надати житло”».

«Звичайно, Господь подбав про все», − сказав Камінські з легкою усмішкою. − Як усе це вийшло, я так і не зрозумів».

«Для наших церков було великою справою купити старі фургони. Українцям потрібно було евакуювати людей із зони бойових дій. Ми купили старі фургони та передали їх віруючим українцям, які відвезли їх до себе в країну. Багато життів було врятовано», — згадує Камінські.

Поступово приходили гроші — спочатку від самої Польщі, потім, коли народ Божий уже пожертвував усе, що міг, кошти почали надходити з інших джерел. «Ми почали отримувати допомогу з Америки. Але не від уряду. Усі кошти були від помісних церков і це була вагома допомога».

Помісні церкви також отримували допомогу ресторанів. «Ця ситуація є прикладом не лише надання допомоги віруючими. Задіяна вся країна», − зазначив Камінські.

Коли хід війни змінився, і українська армія відтіснила росіян від Києва, «ми перемикнулися на відправку продовольства та медикаментів в Україну», − сказав Камінський.

Церкви також змінили свій підхід до допомоги біженцям у Польщі. «Тепер ми прагнемо довгострокової допомоги. Ми більше не розміщуємо кілька сімей у великих кімнатах. Їм потрібні окремі кімнати для сімей, де вони могли мати особистий простір».

Читайте також: 

Відгук польських віруючих-п’ятдесятників — це історія звичайних людей, які роблять незвичайні вчинки, історія про те, що відбувається, коли народ Божий наважується довіритись Йому в неможливому. Ця історія стара, як саме Писання, наочна, як маленький хлопчик із хлібом та рибою, і сучасна, як сьогоднішні новини.

Автор — Гері Келлнер

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Маргарита Стралківська

Журналістка стрічки новин. Студентка 2-го курсу журналістики в Українському гуманітарному інституті.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button