Домашня » Топ » Найважливіше питання твого життя

Найважливіше питання твого життя

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Непросте питання

Кажуть, що потрібно встигнути посадити дерево, виростити сина та побудувати дім. Тоді можна сказати, що життя прожите не даремно. Чудово, коли ти залишаєш слід на землі. Наступне покоління згадує про тебе, бо їсть яблука з дерева, яке ти посадив, а в твоєму синові упізнають твої риси. Дім, який ти побудував, знадобиться нащадкам. Але, погодьтеся, що чогось тут не вистачає.

Як на мене, то прості питання мають далеко не прості відповіді. Так в чому ж сутність життя? Запитайте у ваших друзів, знайомих. Більшість висуне різні гіпотези, а переважна частина буде говорити з сумнівом, по-філософськи.

Чому так? А тому, що це не таке вже й просте питання, як здається на перший погляд. Адже визначення змісту життя залежить в першу чергу не від суб’єктивного розуміння людини, а від її призначення, даного ВИЩИМ РОЗУМОМ. Звісно, хтось і відмахнеться від цього твердження. Але не поспішайте, бо відповідь ми ще не знайшли.

Хто з вас планував своє народження у цей світ? Хто радився з вами про ваш прихід на Землю, питав, чи хочете ви бути тут? Напевне, відбулося це без вашої участі. Прийняття таких рішень не залежало від нас.

Йдемо далі. Чи усвідомлюєте ви, що з часом берете на себе відповідальність вирішувати за інших? І народження дитини у вашій сім’ї є результатом саме такого рішення. Але до чого все це? Подумайте: чому народжуються діти? Чому одружуються закохані? Чому турбуються батьки? Чому помирають люди? Чому більшість шукає і розчаровується? Чому люди прагнуть і рідко досягають? Чому я старію? У чому ж, врешті-решт, полягає зміст життя? Невже в тому, щоби промучитися і, покидаючи цей світ, прошептати: «Може, хоч онукам буде краще»?

Єдиний дороговказ

Жодна людина не проживе правильно, якщо не пережила момент покаяння – момент радикального повороту до Бога

Не думаю, що правильну відповідь знайдемо у такій примітивній філософії. Буденність має спонукати шукати її глибше видимого. Як християнам, нам варто звернутися до Слова Божого. Бо тільки тут знайдемо дороговказ для правильного руху. Саме Біблія містить відповіді на такі питання.

Отже, перш за все визнаймо, що кожна людина покликана вирішити кілька першочергових завдань. І найважливіше з них: покаятися перед Богом. «Та я ж нічого не вкрав», – скажете ви. «Не вбивав», – підхоплять інші. Можливо, це і так. Але зміст життя полягає не в тому, щоб перерахувати Богу свої вчинки. Нам потрібно визнати, що за своєю природою ми грішні, і нам украй необхідне Боже прощення.

«Усі згрішили і позбавлені слави Божої», – констатує Святе Писання. Отже, основна проблема нашого життя – це гріх, який панує у серці. Ми всі – грішники. Друже, можливо це тебе образило? Не ображайся, бо навіть якщо в тебе три червоних дипломи і захищена дисертація, ти все ж грішник, тільки більше освічений.

Чому про це потрібно говорити у вік технологій та прогресу? Бо це точка відліку для змісту життя. Жодна людина не проживе правильно, якщо не пережила момент покаяння – момент радикального повороту до Бога.

«Який викуп дасть людина за душу свою?» – задає питання Бог. Які потрібно мільйони, щоб очистити грішника? Хто відпустить твої «вольнії і не вольнії», якщо ти не покаєшся? Тому спіши сповідати Богу свої беззаконня. І не намагайся потішати себе тим, що ти не гірший за сусіда. Це не допоможе.

Даний Богом шанс

Життя – це даний Богом шанс для того, щоб покаятися. Бо на нас чекає вічність і життя не закінчиться звуками похоронного маршу та сльозами рідних. Смерть – тільки перехід від земного до потойбічного. Відомо те, що воно різне: пекло, або рай.

Тому, друже, обирай. Багатий чи бідний, розумний, чи не дуже, зрозумій – ти маєш шанс зробити правильний крок у вічність. Щире покаяння перед Богом стане тим важливим поворотом до Бога. Використовуй Богом дані дні, доки ноги носять. Це і є перше завдання кожного.

Якщо не вирішив питання номер один – щиро не визнав свої гріхи, – то нічого не встиг. Не говори: «Що усім, те й мені», або: «Я ще встигну, на пенсію потрібно заробити». Пам’ятаю, як один чоловік тільки на пенсію й працював, для цього жив. Але, бідолаха, так і не дочекався, помер за день до першої омріяної пенсії. Сьогодні чоловіки в Україні живуть в середньому 62 роки. Так що шанси у нас не такі й великі.

Повертаючись до Бога, ми розуміємо, що життя дане для того, щоб вирішити питання особистої участі у вічності, а потім сказати про це іншим. Біблія стверджує: «бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але жив життям вічним» (Ів. 3:16).

Для такого навернення не потрібно грошей. Воно можливе тільки через віру в Ісуса Христа. Можливість для покаяння в тебе, безперечно, є. Цей важливий крок ти можеш зробити де завгодно. У твоїй кімнаті, на нарах у в’язниці, чи за робочим столом офісу. На лікарняному ліжку, чи на розпеченому піску під час відпустки.

Голос Божий

Плануйте життя так, щоб у ньому знайшлося місце для вічного.

Тому сьогодні закликаю вас, дорогі друзі: прислухайтеся до свого сумління. Голос Божий кличе вас до себе. «Шукайте Господа, поки можна Його знайти, закликайте Його, коли Він близько». Не чекайте кращих часів, бо «сьогодні день спасіння». Не соромтеся ваших рідних та друзів. Знайдіть час для молитви. Прийміть рішення відвідувати церкву, де проповідують Слово Боже. Віддайте Богу частину вашого часу. Плануйте життя так, щоб у ньому знайшлося місце для вічного. Бо, на жаль, багато хто промахнувся – не встиг вирішити найважливішого.

64

В одному з величних храмів Берліна стоять дві величаві домовини. Тут похована імператриця Софія та її чоловік, імператор Німеччини – Карл. Золота окраса – витончена робота ювелірних майстрів, захоплює відвідувачів. На кришці кожної домовини – барельєф покійних.

Більше про зміст життя:

Мою увагу привернула домовина Софії. Спочила небога у віці 37 років наприкінці XVI століття. Розглядаючи цей холодний витвір мистецтва, внизу я помітив невеличку статуетку. Під довгим плащем, зігнувшись, причаїлася смерть. Вона щось писала. Придивившись, я помітив, що своєю кістлявою рукою вона старанно додавала нове ім’я у списки померлих: імператриця Софія, 37 років.

Таким був короткий штрих про життя тої, хто насправді вже втратив усі титули. І я подумав: чого варта людина, якщо вона не потурбувалася про вічність? Хто позаздрить тобі, якщо твоє життя згасло, а питання вічного життя залишилося невирішеним? Це примушує нас, живих, думати.

Тож вирішуй головне питання життя якомога швидше. Бо і твоє ім’я колись стане відоме гості з косою. Для того, щоб цей день не став суцільним страхом перед майбутнім – вирішуй сьогодні. Тоді і в останню хвилину життя ти відчуєш, що навіть сама смерть є тільки служанкою живого Бога.

Валерій Антонюк

 

Попередня Стаття

Україна масово долучилася до святкування Різдва 25 грудня (Відео)

Наступна Стаття

Топ-10 біблійних археологічних відкриттів 2016 року

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *