Блог Андрія Савича

Неділя: Незабутня зустріч

Я пам’ятаю, що та Пасхальна субота минула дуже швидко і була зовсім не радісною для нас. Ми з друзями були настільки переляканими, що ховалися за зачиненими дверима у верхній кімнаті одного будинку.

Наступний день, неділя, розпочався дуже дивно – спочатку декілька жінок з самого ранечку намагалися переконати нас, що ходили до гробу і знайшли його порожнім. Вони сказали, що тіла Ісуса там немає, а натомість вони побачили ангела, який запевняв їх, що Ісус воскрес. Але це ж жінки… Хто буде вірити жінкам? В нашій культурі свідоцтву жінок не надають особливого значення. Вони надто емоційні і можуть нафантазувати багато чого. Однак мушу признати, що говорили вони дійсно переконливо.

Саме тому ми з Петром вирішили піти до гробу і перевірити правдивість їх слів. Ми не просто пішли, а побігли і, мушу зізнатися, Петро вже не той і бігає не надто швидко. Я прибіг перший, побачив відвалений камінь, але не наважився зайти в середину, а вирішив перевести подих. За якусь мить прибіг Петро і він відразу ж зайшов в гробницю. Такий він Петро, гарячий і все любить робити першим. Жінки мали рацію – могила була порожньою, а лляне полотно, в яке було замотане тіло, лежало непорушно, ніби тіло просто випарувалося. Я подумав: «Це що, якийсь жарт, чи дійсно правда? Ісус дійсно воскрес?».

Ми повернулися до учнів, які з нетерпінням чекали і підтвердили, що тіла дійсно немає. Я пам’ятаю, як хтось сказав: Тіло викрали! Але хто і навіщо? Все це здавалося дуже дивним. Незабаром прийшло ще двоє учнів, які запевняли, що дорогою до Емаусу вони зустріли Ісуса, Який розмовляв з ними про Писання і Месію. Вони не зрозуміли, що це Учитель доти, доки Він не переломив хліб у домі разом з ними. А тоді Він раптово зник…

Якраз в той момент, коли вони закінчили свою історію, я відчув, що за моєю спиною Хтось стоїть і почув таким знайомий і приємний голос:

– Мир вам! – це був Ісус.

Схожі статті

Цікаво, що двері були міцно зачиненими, я точно знаю, бо заходив останнім, але це не спинило Ісуса і Він якимось чином спокійно пройшов крізь стіну.

Що відбулося далі і досі викликає в мене посмішку. Хома з переляку заверещав: «Привид!!!», і позадкував до стіни. Решта учнів завмерли на своїх місцях з розкритими ротами. Бачили б ви їхні лиця…

– Їстоньки не знайдеться? – поцікавився Ісус.

Ми переглянулися між собою і, здається, Яків повільно протягнув шматок печеної риби. Якусь мить ми уважно спостерігали за тим, як Ісус ласував рибою і не могли повірити власним очам.

– Та не може цього бути, – прошепотів Хома за спиною. – Це відбувається не зі мною! Це просто сон!

Проте відбувалося саме те, що бачили наші очі – перед нами був живий Ісус, Який, доївши рибину, сказав:

– Смакота! – Ісус витер рукою рота і широко посміхнувся. – Хіба привиди можуть їсти? – Він підморгнув Хомі.

Ми ще раз переглянулися між собою і поступово, один за одним, почали сміятися. Я ніколи в житті так щиро не сміявся. Сльози радості переповнювали наші очі, а сміх ставав голоснішим і голоснішим. Ми більше не боялися і не перешіптувалися між собою.

– Я повернувся! – сказав Ісус радіючи разом з нами.

Моє серце неймовірно зраділо. Я підбіг до Ісуса, міцно Його обійняв, як робив це раніше, та поцілував по-братерськи. Інші учні також по черзі почали обіймати воскреслого Вчителя. Смуток та відчай перетворився на неймовірну радість. Вона була значно більшою за ту, коли ти зустрічаєш давнього друга після тривалої розлуки. Це була така радість…як би це вам пояснити?… ніби ти знову бачиш близьку людину після смерті. Саме так це і було. Навряд чи ви розумієте, що я маю на увазі.

Читайте також:

Ми всі голосно і радісно гомоніли. Час від часу плескали Ісуса по плечу аби переконатися, що це дійсно не сон. Ісус був реальним, як і раніше, але Його тіло було новим і набагато кращим.

– Я Спаситель і Визволитель світу, – сказав Ісус.

Ми перестали сумнівалися в цьому, адже Він переміг смерть і воскрес. Це було просто неймовірно. З тієї миті я знав: що б не трапилося в майбутньому, ми завжди перебуватимемо з Богом і Він завжди буде з нами. Для Нього немає нічого неможливого і Його любов здатна подолати будь-які перешкоди.

Хотів би написати вам більше про Його любов, можливо наступного разу, бо зараз маю йти. Ісус збирає нас сьогодні поблизу Єрусалиму, і мені здається, відбудеться щось особливе…

P.S. Христос воскрес!!! Я просто не можу перестати про це говорити.

З любов’ю, улюблений учень Ісуса.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андрій Савич

Пастор церкви «Голгофа» м. Луцьк. Одружений, батько трьох дітей Магістрант програми «Біблійна душеопіка» КБС.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button