Бог надав людині можливість відчути, що таке справжнє «недобре» – відчути безвихідь повної самотності. Важко не погодитися, що самотність – найжахливіше, що може статися з людиною.
Всемогутній Бог міг створити весь світ за одну мить. Оріген і його прихильники алегоричного тлумачення Біблії вважали, що так воно і було, бо ніщо не може обмежити творчу силу Творця. Потім, мовляв, для нас Він виклав це в семи актах-днях, щоб нам зрозуміліше було. Дійсно, обмежити творчу силу Творця не може ніщо. Ніщо окірм Його самого. Той, Хто створив час, за Своєю волею в повчальних цілях розтягує у часі процес творення на сім днів, та згодом дає Своєму народу заповідь шаббата (Вихід 20: 8-11).
Якщо Сам «вічний Господь Бог, Який створив кінці землі», який «не втомлюється і не знемагає» (Ісая 40:28), і тому не потребує відпочинку, показав нам приклад шаббатного спокою, то хто ми такі, щоб цьму прикладу не слідувати ? Аналогічно, якщо безгрішний Христос на цілком резонне зауваження Предтечі «Це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене? Відповідаючи, Ісус сказав йому: Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду. Тоді Івандопустив Його» (Від Матвія 3: 14,15), чи нам не проявляти подібну покірність щодо заповіді хрещення?
Але не тільки хронологічна послідовність створення носить повчальний характер. У неї включена і Божа оцінка створеного Ним. Раз по раз Бог схвалює Своє творіння: «І побачив Бог, що це добре» (Буття 1: 4,10,12,18,21,25).
Шість днів все було добре. І раптом – стало недобре. Недобре стало з створенням людини (Буття 2:18). Бог навмисне на невеликий час недозавершує Своє творіння, щоб показати людині, що таке справжнє «недобре»; як це – бути зовсім одному.
Адже, здавалося б, – чого ще бажати? У людини було все. Все в цьому світі було до його послуг. Він володів всією землею. Він міг їсти плоди від всіх дерев в саду крім одного-єдиного. Він панував над усіма тваринами. Але людина не може бути задоволена одним лише володінням. Людині потрібно комусь належати. Йому конче потрібно бути комусь потрібним!
Людині не може бути добре, коли вона – нічия
Подібно до того, як Отець, Син і Дух перебувають в єдності інакшості і взаємоприналежності, людина, будучи образом Божим, потребує того, щоб належати комусь іншому – подібного до себе, і в той же час відмінного від себе. Бо в стосунках, непошкоджених гріхом, відмінності – джерело взаємної насолоди і взаємного збагачення. «Я» потребує «ти». Разом «я» і «ти» стаємо «ми» і даємо один одному те, на що кожен сам по собі не здатен.
Тільки через «ти» я пізнаю, хто такий «я». Більш того, сама сутність «я» в чималому ступені визначається приналежністю до «ми» (будь то людство, народ, родина, Бог) через «ти». Як висловив це великий вчитель Ізраїлю Гиллель (60 до н.е. – 7 н.е.), «Якщо не я за себе – то хто за мене? А якщо я тільки за себе – то хто я?».
Погано було те, що «для людини не знайшлося помічника, подібного до нього» (Буття 2:20). Бог надав людині можливість відчути, що таке справжнє «недобре» – відчути безвихідь повної самотності. Важко не погодитися, що самотність – найжахливіше, що може статися з людиною. Багатство, слава, насолоди, великі справи – все це не дає задоволення, якщо ти самотній. «І сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створімо для нього помічника — такого, як він. »(Буття 2:18). Загалом, «одному не впоратися, тут помічник потрібен – гомо сапієнс». І повинен помічник цей володіти двома характеристиками: бути йому відповідним (2:18) і подібним (2:20). Людина мала відчути що таке самотність, щоб розуміти ціну стосунків…
Більше про самотність:
Лише після створення жінки «І поглянув Бог на все те, що створив, — і ось воно дуже добре» (Буття 1:31).
Читайте головні новини “Слово про Слово” в соціальних мережах Facebook і Twitter
Ця книга являє собою нарис біблійної антропології в світлі християнської апологетики. Розглядаючи в світлі Святого Письма питання, пов’язані з походженням, сутністю і призначенням людини, автор критично оцінює різні підходи, виділяє сильні і слабкі з його боку, допомагає читачеві розібратися – хто ми такі, чому ми існуємо, наскільки ми в змозі виконувати своє призначення, і що ми для цього повинні робити. Книга адресована широкому колу читачів. Купити книгу[/infobox] 
