Топ

Але Христос воскрес із мертвих

Що було би, якби Христос не воскрес? Що було б, якби жінки, прийшовши вранці до гробу, виявили його недоторканим і запечатаним? Чи могло б сформуватися християнство у такому випадку? Чи був би шанс у християнства? Що було би, якби Христос не воскрес? Що було б, якби жінки, прийшовши вранці до гробу, виявили його недоторканим і запечатаним? Чи могло б сформуватися християнство у такому випадку? Чи був би шанс у християнства?
З історії відомо, що сама собою релігійна система не має потреби у воскресінні засновника, щоб існувати. Адже виник буддизм після смерті Будди, Даосизм, не дивлячись на смерть Лао-Цзи, Іслам після смерті Мохаммеда. Можна, звичайно, сказати, що без воскресіння Христа похитнулася б віра Його учнів. Однак чи так це?

В Євангелії від Марка є показовий епізод. Три найближчих учні Христа – Петро, Іван і Яків – спускаються з Ним із гори після чуда преображення. «А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих» (Мр.9:9-10).
Думка про те, що їхній Учитель буде вбитий, а потім воскресне, не вписувалася в їхню месіанську концепцію. Вони були б розчаровані загибеллю Христа, але вони не були б розчаровані відсутністю воскресіння. Читаючи євангельські розповіді, бачимо, що саме такими були їхні переживання між розп’яттям і явленням Воскреслого Господа. Ніхто не очікував, що Ісус воскресне.
З часом, відійшовши від потрясіння і смутку, вони змогли б організувати свою релігійну групу, яка обезсмертила б подвиг Вчителя. Адже так відбулося з Сократом…
Християнство без віри у воскресіння – у подібній вихолощеній, дивній формі – існує в наші дні. Дехто і сьогодні вважає, що Біблійна розповідь – не більше ніж міф. Деякі філософи вважають, що сучасній людині неможливо повірити у воскресіння. Але ця проблема не така вже й сучасна.
Павло, проповідуючи в Афінах, наштовхнувся на таке ж саме сприйняття воскресіння з мертвих: «Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом…» (Дiї 17:32). Можна було б усе списати на грецький розум, який був проникнутий різноманітною філософією.
Весь юдаїзм був пронизаний вченням про воскресіння. Але у воскресіння не вірили садукеї. Вони були найвпливовішими людьми у суспільстві. Саме вони були близькими з римською владою, саме вони мали священицьке походження і контролювали храмове служіння, вони ж складали значну частину синедріону. Садукеї – яскравий приклад того, як релігія може обходитися без віри у воскресіння. Тільки що це за релігія?

Що дала християнству віра у воскресіння? 

Апостол Павло пише віруючим у Коринті: «Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей» (1 Кор.15:13-19).
Новозавітні християни бачили у воскресінні реальний історичний факт. Але важливо також і те, як вони оцінювали цей факт. Для них це була перемога над адом і смертю.
Віра у воскресіння дає життю християнина абсолютно іншу перспективу. Смерть більше не страшна, попереду очікує Боже царство, і життя сприймається з точки зору вічності.
Ця перспектива не здобувається сама собою. Це плід своєрідної молитовної практики. Результат молитовного читання Біблії, взаємної утіхи, яку мають віруючі.
Що означає «надіються на Христа лише в цьому житті»? Це означає жити без очікування воскресіння з мертвих і життя майбутнього віку. Але якщо у житті християнина нема пасхальної радості, то що це за життя? Без цього християнство втрачає саму суть.
Як можна зрозуміти нагорну проповідь, якщо нема воскресіння? Вона звучить як нонсенс. Вона побудована на вірі у новий світ, на вірі у воскресіння. Ця напруга відчувається з перших рядків. Майже всі обіцянки у майбутньому часі: будуть утішені, успадкують, нагодовані будуть і так далі…
Якщо людина без віри у воскресіння (без усвідомлення переживання істини воскресіння) намагається слідувати «заповідям блаженства», вона стає найнещаснішою з усіх, жодного блаженства так і не здобувши.
У цьому світі діють зовсім інші «рецепти» здобуття щастя. Перемінивши «заповіді блаженства», можна навести ось такий список:
  • Блаженні самовпевнені і заможні у всіх відношеннях – вони побудували власне царство;
  • Блаженні ті, що розважаються і веселяться, бо їм не потрібна утіха;
  • Блаженні наглі і настирливі, бо вони доб’ються свого і завоюють землю;
  • Блаженні ті, хто не заморочує свою голову тим, як правильно поступати, бо вони завжди будуть ситими;
  • Блаженні ті, хто зміг помститися своїм ворогам, бо їм відомстити не зможуть;
  • Блаженні ті, хто не бояться забруднитися, бо вони завжди будуть при дворі і бачитимуть царя; Блаженні ті, хто вміє плести інтриги і стравлювати ворогів, бо їх назвуть далекоглядними політиками;
  • Блаженні ті, хто вміє піти на угоду зі сумлінням, щоб залишитися на своєму місці, бо вони навіть піднімуться по кар’єрній драбині.
За цими заповідями живе світ. Схоже, що швидке щастя таким способом здобувається набагато ефективніше.
Але все ж, щось у нас не сприймає ці «життєві істини», повстає проти них. Має бути інший світ! Світ, де будуть засоромленні зло і неправда, де потворність буття буде зцілена.
Звідки ці дивні мрії? Вони мають право на існування? Схоже, що вони дивні і не мають шансів тут, на нашій землі саме тому, що родом із інших місць. Вони приходять від Бога. Як ластівки є вісниками весни, так і ці мрії провіщають про неминучість настання весни світу.
Християнство – це віра романтиків, які полонені пристрастю майбутнього, які вірять у перемогу над смертю і тлінням. У цьому глибинна суть свята Пасхи. Воскресіння Христа винесло вирок цьому світу, де ще править смерть, зло і обман. І одночасно воскресіння Христа принесло у світ зцілення, адже Ісус переміг ад і смерть.
Андрій Суховський

 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button