З давнину великі філософи і розумні люди шукали відповідь на два питання:
1. У чому сутність сущого?
2. У чому сенс життя?
Людський розум досить допитливий, щоб обійти наріжні питання життя. Мудреці Єгипту, волхви Вавилона, античні мудреці Греції і наступні покоління вважали, що при розвитку науки і знань у людей не залишиться питання. Але Еммануїл Лаплас, французький астрофізик 14 століття писав: «наші знання – коло, а зовнішнє коло не знання, і чим більше збільшується коло пізнань, тим більше збільшується окружність питань нашого незнання».
Коли астрономи нарахували понад 200 тис. галактик, фізика винайшла квантові технології, а генетики проникли в таємницю ДНК, суспільство прийшло до висновку наймудрішого Сократа: «я знаю те, що я нічого не знаю».
Відповідь на головні питання можна знайти, якщо звернутися до одкровення Бога через Біблію:
У чому сутність сущого?
Багато вчених приходять до висновку, що гармонійно влаштований світ з його законами, життям і різноманітністю не міг виникнути випадково, тому можна бачити премудрість Творця.
У когось можливо виникне питання: якщо все суще є наслідком створення, то Бог знаючи все від початку і до кінця, бачив повстання херувима, якого Він створив, щоб той висвітлював Його престол, що він повстане проти свого Творця в бажанні бути рівним Йому.
«Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!» (Ісая 14:13, 14).
Син зорі – Люцифер, настільки був прекрасно створений, що захопив 1/3 частину духів з царства неба, – і Бог скинув їх (Єзекіїль 28:13-17).
«І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня» (Юда 1:6).
Знаючи про це все від вічності, Бог тоді ж вирішує створити і людину за образом і подобою Своєю бути вічним.
«І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою…» (Буття 1:26а).
З першої сторінки Біблії Бог говорить про Себе у множині. Протягом всієї історії людства Він відкрився як Єдиний Бог, в Сутності, і в трьох Особистостях: Отець, Син і Дух Святий.
Щоб зрозуміти це, потрібно подивитися на людину, яка створена за образом Творця свого. Людина складається з тіла, душі і духу, а склад становить один індивідуум – особистість.
А тепер головне питання: навіщо Бог творив духів і людей, якщо від початку знав, що вони відпадуть, зробивши зло? Сутність Всевишнього в Його любові. А любов таємницею не буває. Вона прагне виразити себе. Тому перш ніж творити, Бог вирішив і записав у вічній книзі, що Син Його втілиться в людину, щоб взяти на Себе прокляття людей і позбавити їх від вічної погибелі.
«Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!» (До Євреїв 10: 7).
Тому сутність всього сущого в любові Бога Творця
«А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (До Римлян 5:8).
У чому сенс життя?
Відповідь на це питання пов’язана з попереднім – в любові.
Студент поставив таке запитання професору, на що він відповів: «молода людина, … на нього існує безліч різних думок, причому в кожному віковому періоді і культурі свої. Але сучасний світ так і не прийшов до єдиного знаменника і потрібно для цього ще час. Втім, якщо вам вдасться знайти об’єктивну відповідь, поділіться зі мною».
Через те, що відповідь на це глобально-глибоке питання не знайшовся в думках людей, то варто звернутися до первинних джерел, описаних в Біблії.
Якщо сутність сущого в прояві божественної любові, то і сенс розумного творіння повинен полягати у відповіді на цю сутність.
«Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2 До Коринтян 5:14-15).
Всі життєві потреби душі і тіла кінцеві, і наскільки б вони не були б різноманітними і геніальними, колись кожна людина усвідомлює їх марність і безглуздість в контексті вічності.
І тільки один сенс залишиться з нами назавжди: в яких я відносин з Богом? У відповіді на це питання і полягає сенс життя, і чим раніше і правильно відповісти на нього, тим менше розчарувань і горя ми переживемо.
Ось як радить вирішити його Біблія:
«Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений» (До Римлян 10:9-13).
Кожна людина, яка не вірить в Ісуса Христа робить інший добровільний вибір – пізнавати зло і бути приреченим на смерть і вічне пекло – і це все усунення від Бога.
Господь, Який має вічну любов передбачив долю і здійснив спокутування всіх розумних і вчених людей ціною замісної жертви. І Він очікує, що всякий хто почує благу звістку не залишиться байдужим і вірою в воскреслого, живого Ісуса Христа попросить прощення і визнає Його Господом свого життя. Рішення відповісти на любов Всевишнього кожен вибирає особисто перед Богом. Це і визначає тимчасовий і вічний сенс життя кожної людини.
Видатний вчений-фізик, математик і релігійний філософ Б. Паскаль, який за гнучкість і проникливість розуму визнаний одним з трьох найвидатніших математиків за всю історію людства, говорив: «Є три розряди людей: одні здобули Бога і служать Йому, – вони розумні і щасливі. Інші не знайшли і не шукають Його, – вони божевільні і нещасні. Треті не знайшли, але шукають Його, – вони люди розумні, але ще нещасні … Змирися, немічний розум, замовкни, безумна природа; пізнай, що людина – істота нескінченно незрозуміла, і запитай у твого Творця Владики про невідомий тобі істинний твій стан. Послухай Бога ».
Джерело:
https://maranafa.net/2020/09/16/dva-glavnyx-voprosa-v-istorii-chelovechestva/?fbclid=IwAR3Ud-4fiTVS6ZZBQ8UwjMziu7L71rTQZbf7LRitqQjzBH36Iur1xwMVN7E
