Блог Андрія Мурзіна

Які маски не личать християнам, або як віра позбавляє від вірусу фанатизму

Деякі віруючі не одягають маски та інші заходи безпеки по тій же причині, по якій вони перевищують швидкість і порушують інші правила. Це суміш різних факторів: недисциплінованість, безвідповідальність, неповага і підозріле ставлення до держави та її законів, і найголовніше – помилки в богослов’ї.
За час карантину ми не раз чули новини, що в різних групах віруючих були спалахи коронавірусу. Причому – незалежно від деномінацій.
Сумнозвісна Києво-Печерська лавра та інші монастирі, де багато ченців заразилися, і деякі померли. Писалося про російськомовну протестантську церкву в Німеччині, де теж не дотримувалися карантину, і це призвело до спалаху захворювання. Знайомі християни в Німеччині підтвердили, що це повідомлення – достовірне.
Буквально на днях ми чули про одну відділену церкву, де вірус спалахнув після причастя з однієї чаші. У подібних випадках віруючі ігнорували карантинні заходи, тому що заявляли: нас Бог береже! Віруючим вірус не страшний!
Наведу один випадок, в якому сам був учасником. Коли карантин послабили й поновилися багато християнських зустрічей, я після довгої перерви з радістю пішов на молитовне зібрання. Прийшов з невеликим запізненням. Перед входом, як годиться, надів маску. Але, увійшовши в приміщення, на якийсь час застиг.
Німа сцена: брати сидять в досить тісному гуртку без ніякої дистанції, без масок, і тут заходжу я, причому деякі мене в масці ще й не відразу впізнали. Всі дивились на мене, а я – на них. Незручність швидко пройшла, привіталися, пожартували, і зустріч тривала.
Відчуваючи «тиск однолітків», тобто, турбуючись про те, як я виглядаю на тлі інших, я на якийсь час зняв маску. Загалом, щоб не відрізнятися. Але пізніше, під час спілкування я задав всім питання: чому тут не дотримуються карантинних заходів безпеки? У відповідь почув пояснення про свободу, що кожен може сам вибирати – одягати  маску чи ні і т.д. І згадка про сильних і слабких у вірі. Що сильні не повинні в питанні носіння масок засуджувати слабких, і навпаки. Природно, сильні у вірі – ті, хто ВІРИТЬ, що вірус їх не бере, і тому не обов’язково дотримуватися карантину.

Оскільки таких випадків багато, а тим більше – мені був побічно кинутий виклик в сенсі «сили» моєї віри, я не міг позбутися думок про те, чому ж багато віруючих (не всі!) так ставитися до карантину. Коротко проаналізуємо це ставлення і порівняємо його з Писанням.

Чому християни не дотримуються заходів безпеки?

Якщо коротко, то деякі віруючі не одягають маски та інші заходи безпеки по тій же причині, по якій вони перевищують швидкість і порушують інші правила. Це суміш різних факторів: недисциплінованість, безвідповідальність, неповага і підозріле ставлення до держави та її законів, і найголовніше – помилки в богослов’ї. З цього головного давайте і почнемо.

Помилки в богослов’ї

Чи помічали, як перед обличчям різних проблем і лих християни люблять відразу цитувати «не торкнеться тебе зло» і «під крильми Його заховаєшся ти»? Звичайно, це слово Боже, і Бог дійсно дарує Своїм дітям Свою турботу і захист. Але це не повна картина.
Цитуючи тексти про Божий захист, віруючі схильні представляти їх як гарантію того, що Бог обов’язково позбавить нас від страждань. Але життя в грішному світі складніше. ІНОДІ Бог дійсно позбавляє деяких Своїх дітей від лих, а іноді попускає страждати разом з усіма. А іноді навіть посилає страждання саме Своїм обраним (згадаємо Йова, Павла, багатьох праведників і Самого Христа).
Писання дуже багато говорить про те, що Отець проводить Своїх дітей через пустелі скорбот для випробування. Так було з народом Ізраїльським (Повт. З. 8: 2-5), і так було з Христом (Мф. 4: 1). «Багатьма утисками треба нам увійти в Царство Боже» (Дії. 14:22). Причому саме Бог, а не випадкові обставини або сатана керує всім: «Я, що світло формую та творю пітьму, чиню мир і лиха; Я, Господь, Який робить це все» (Іс. 45: 7).
На жаль, в колах нашої церковної традиції прийнято сильно перебільшувати обітниці, що «Бог позбавить віруючих від скорботи», і замовчувати або навіть заперечувати біблійну істину, що Бог навмисно проводить віруючих через страждання. Сьогодні часто «ми самі в собі стогнемо», але «все допомагає на добре» не завжди означає, що завтра Бог пошле нам ще більше багатства, як послав Йову. Це означає, що «страждання теперішнього часу» завжди сприяють нашому уподібненню до образу Сина Його (Рим. 8: 18-30).
Коли Бог посилав вавилонський полон, або інші всенародні скорботи, то страждали не тільки нечестиві, але і праведники разом з ними. А хіба ми не пам’ятаємо нашу недавню історію? Хіба віруючих не торкалися масові лиха часів війни або сталінських репресій? Стосувалися, і навіть більше, ніж невіруючих.
Можна ще поглянути просто з точки зору науки й здорового глузду. Чи діють на віруючих закони природи? Якщо віруючий буде ігнорувати закони фізики, хімії, образно кажучи – пхати пальчик в розетку, то хіба Бог обіцяв в такому випадку завжди рятувати нас від наслідків? Може, звичайно, зі Своєї ласки, іноді позбавити, але зазвичай дозволяє відчути наслідки своєї дурості, ліні й безвідповідальності.
Чому ж віруючі думають, що, порушуючи закони біології (ігноруючи карантин), вони будуть в безпеці?

Наслідки минулого

Інша причина зневаги карантином і взагалі нормами й правилами, встановленими державою – історична. У пострадянських країнах за довгі роки гонінь віруючі звикли сприймати державу як ворога, до якого потрібно ставитися з підозрою, закони якої часто розцінювати як несправедливі, і тому – необов’язкові до виконання.
До цієї причини можна ставитися з поблажливістю і співчуттям, але все-таки потрібно змінювати це мислення. У звичайних обставинах християни повинні сприймати владу як дану Богом і тому бути зразковими й відповідальними громадянами, щоб виконувати всі її закони (якщо вони не суперечать Слову Божому).
Правила карантину Біблії не суперечать, а спрямовані на досягнення загального блага – стримування поширення епідемії. Крім того, сам принцип карантину узятий з Біблії. Ще в Торі було сказано, що заразних людей необхідно ізолювати, а не спілкуватися з ними як ні в чому не бувало, заявляючи, що «Бог збереже віруючих».

Відсутність страху захворіти й померти

Ще християни можуть виправдовувати свою зневагу заходами безпеки тим, що ми не боїмося нічого і навіть смерті. З одного боку це так, але з іншого – карантинні заходи стосуються не мене чи тебе особисто, а суспільства в цілому.
Якщо я не дотримуюся масковий режим, то я не стільки себе піддаю ризику, скільки оточуючих, тому що можу опинитися джерелом зараження для когось. Та й ризикувати без необхідності власним здоров’ям і життям – теж швидше дурість, ніж сильна віра.

Схожі статті

Карантин і коронавірус підозрілий

Іноді супротивники масок аргументують, що мовляв «карантин цей і взагалі коронавірус якийсь підозрілий, тут багато нестиковок і т.д.». У мене теж є деякі питання, але ж сумніви в реальності й небезпеки самого вірусу – це зовсім інша тема. Про це можна говорити окремо, але ці аргументи ніяк не пов’язані з «силою віри» в те, що «Бог віруючих позбавить» (тобто якщо припускаємо, що епідемія все-таки реальна).

Маски малоефективні

Ще кажуть про те, що маски малоефективні. Але знову це не пов’язано з «силою віри». Поки не знайдені інші засоби проти вірусу, доводиться вдаватися до доступних заходів безпеки. Вони В ЯКИЙСЬ МІРІ знижують вірогідність і швидкість його поширення.
Отже, давайте не будемо виправдовувати свою безвідповідальність псевдодуховністю й уявною «силою віри». Віра завжди – в щось. У віри обов’язково є об’єкт, на який вона спрямована.
Християнська віра – це довіра Богу і Його слову. Не можна сильно вірити просто в бажане – наприклад, що не захворієш – якщо Бог не давав таких обіцянок. Це не віра, а фанатизм, заснований не на Писанні, а на власних вигадках.

Медичні маски – не зло, боягузливість і не маловір’я, а розумне дотримання правил безпеки й послух законам країни.
Боятися потрібно інших масок – масок лицемірства. Наприклад, є маска вихваляння, коли віруючі бажають здаватися «духовно крутими».
Ви помічали, що ігнорують карантин зазвичай чоловіки, а не жінки? Чоловіки взагалі люблять виглядати крутими, хвалитися своєю силою і сміливістю, ніби вони не бояться небезпеки і т.д. І віруючі чоловіки теж ще борються з цією спокусою. Перевищення швидкості і інша безвідповідальна необережність – приклади з тієї ж опери.
Не можна, наприклад, плювати на техніку безпеки при роботі з електроінструментом і називати це «сильною вірою». Давайте побоюватися масок уявної «духовної крутизни», бажання здатися «сміливими» перед людьми.
Істинно сильна віра заснована на правильному тлумаченні і застосуванні Божого слова, виходить з чистих серцевих мотивів і вільна від бажання показувати свою силу.
Нехай Господь дасть нам Бог мудрості в цей складний кризовий час, щоб зберігати баланс. Дійсно нічого не боятися, повністю довіряючи Богові, і при цьому виявляти розумну турботу, обережність і послух владі.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андрій Мурзін

Викладач Київської богословської семінарії, директор магістратури «Біблійна душеопіка», координатор місії ОІС в Україні. За освітою педагог та магістр богослів’я (Th.M.). Автор книги «Диалог с православием: говорите истину с любовью, наблюдая за собою».

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button