Я дякую
За те, що небо – синє.
За те, що нива – золота.
Що в мене світла й гожа днина,
Що в серці – зоряна мета.

Я дякую
За те, що в грудях – пісня.
Що хліб – щоденно на столі.
Що над полями жайвір висне
Й гніздиться бусол на селі.

Я дякую
За сильну руку брата,
За слово в хвилю безнадій,
Що над колискою дитяти
Шепоче мати: «Сину мій!»

Я дякую
За те, що дощ – врожайний,
Що поле щедрістю зроста.
Що Боже Слово – життєдайне,
Що Богом повняться літа.

Я дякую
За те, що ранок – чистий,
Що вечір – свіжо-мовчазний.
Що очі в сина – променисті,
Що доня – втілення весни.

Я дякую
За пісню Віфлеєма,
Пробиті руки – два крила.
За ніжну провесінь Едему,
Що в воскресінні проросла.

Я дякую,
Що Бог – моя утіха
З малечих літ і до сивин.
Його любов –
як дотик неба тихий…
Я дякую, що я Твій, Боже, син!

Більше поезії Вавринюка:

• Агнець — Юрій Вавринюк
• Конспект життя — Юрій Вавринюк

Юрій Вавринюк

Читайте нас в Telegram

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

Пожертвувати