Народження науки
{:uk}Сучасна наука мала тривалий «ембріональний» період розвитку, історія якого сягає в найдавніші століття. Але справжнє її народження, революційний прорив у відкритті законів природи, описуваних точними математичними формулами; прорив, що породив революцію в технологіях, припадає на XVII століття.
У II столітті н. е. Клавдій Птолемей (100-170) провів колосальну роботу, узагальнивши астрономічні дані, накопичені в стародавній Греції та у Вавилоні. Але пройшло ще кілька століть, перш ніж християнство стало домінуючим світоглядом Європи, в результаті чого континент покрила мережа університетів та бібліотек, а дослідницька діяльність з ремесла перетворилася в особливий рід виконання людиною божественного веління преображати й оберігати творіння.
Тоді-то і стало підійматися питання, в принципі несумісне з язичницьким світоглядом: якщо Бог створив світ, але планети відхиляються від обчислюваних нами орбіт, то або світ був створений недосконалим, або наші уявлення про те, яким він створений, недосконалі. І для віруючих вчених відповідь була однозначна. Саме тому і Тихо Браге (1546-1601) і, слідом за ним, Йоганн Кеплер (1571-1630) витратили роки життя в пошуках причини цієї похибки.
Спочатку Кеплер отримав богословську освіту і мріяв стати протестантським пастором. Однак, будучи небагатим, після закінчення навчання він був змушений прийняти пропозицію попрацювати професором математики в університеті Граца.
Втім, вчений не вважав науку чимось принципово відмінним від богослов’я. Він був твердо переконаний, що, згідно з його ж власним твердженням, «головна мета всіх досліджень світу повинна полягати в тому, щоб виявляти той розумний порядок, який встановлений в ньому Богом, і відкривається нам мовою математики».
Згодом Бразі, оцінивши праці молодого вченого, запросив його приєднатися до власних досліджень, які той продовжив після смерті свого наставника. В результаті цілеспрямованих зусиль Кеплер відкрив закони обертання планет, названі його ім’ям і що нині стали частиною шкільної програми з фізики. Причиною систематичної похибки всіх попередніх астрономічних моделей (включаючи Коперникову) виявилося те, що ті припускали кругову форму планетарних траєкторій, в той час, як в реальності орбіти виявилися еліптичними.
Читайте також:
Відкриття законів Кеплера, точно описують рух небесних тіл, назавжди залишило в минулому Аристотелеве уявлення про «п’ятий елемент» світобудови і стало очевидним підтвердженням ефективності емпіричного підходу до вивчення Божого творіння.
Ось як сам учений підводить підсумок своєї роботи: «Дякую Тобі, Творець і Бог, що дав мені цю радість осягати Твоє творіння, радіти творами рук Твоїх. Ось я завершив працю, до якої покликаний. Я використовував всі таланти, ввірені моєму духу».