Давня історія розповідає про господаря, який везе свого раба на ринок у Багдаді. Там раб бачить Смерть у людській подобі. Смерть суворо подивилася на нього, і раб жахнувся, переконаний, що смерть має намір забрати його того дня.
Раб переляканим голосом каже своєму господарю: «Допоможіть мені! Я бачив Смерть. Я мушу її уникнути. Будь ласка, дозвольте мені піти зараз і втекти на своєму верблюді до Самари, де смерть не зможе мене знайти».
Його господар погоджується, і раб відправляється в п’ятнадцятигодинну подорож до Самари. Через кілька годин сам господар бачить Смерть серед людей в Багдаді. Він сміливо підходить до Смерті і питає: «Чому ти так суворо подивилася на мого слугу?».
«Це був не суворий погляд, − відповідає Смерть, − це був подив. Я була здивована, коли побачила твого слугу в Багдаді, бо я мала зустріч з ним сьогодні в Самарі». (Адаптовано з роману “Зустріч в Самарі” Джона О’Хара).
Книга Еклезіяста 8:8 говорить про це: «Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти».
Хоча час нашої смерті невідомий, факт нашої смерті неминучий. Нинішній рівень смертності становить 100 відсотків. Помирають 3 людини щосекунди, 250 000 щодня, 11 000 на годину. Ми можемо втікати від неї або відкидати її, але це не завадить їй прийти у призначений час.
Читайте також:
Коли ви востаннє чули промову про смерть? Або говорили про це? Чому так? Коли я ріс, ми говорили про смерть, а тема сексу була табу. Тепер це навпаки.
Ці дві цитати допомагають мені усвідомлено дивитися на майбутнє: «Життя кожного чоловіка — це лише подих» (Псалом 39:5). Уявіть один подих, який виривається з рота у холодний день. Така короткочасність життя. Як іскри від вогню, а потім зникаємо.
Сьогодні мені виповнилося 72 роки. Повірте, ці роки пройшли так швидко, як зникає пара.
Ще одна цитата також змушує мене зупинитись. Метью Генрі сказав: «Підготовка до нашого останнього дня повинна бути справою кожного дня».
Найкращий інструмент для зображення часу − це пісочний годинник…не годинник, який іде по колу. Одного дня пісок закінчиться.
Якщо говорити про смерть і про те, щоб «прожити життя назад», це не наблизить нас до смерті ні на мить, але це дасть нам шанс підготуватися до неї, коли це станеться. І моє переконання таке: будь-яке життя, яке залишає нас непідготовленими до смерті − це нерозумне життя.
[sc name=”futerblock” ]
