Болить – Юрій Вавринюк
За все болить…
За добре і не дуже,
За край, пропахлий димом лихоліть,
За мій народ, за голі, ниці душі,
за вимираюче село
болить.
Болить за птаху, спутану мазутом.
Чорнобиль в грудях здавлено хрипить.
Несу той біль, несу тяжку покуту.
Пече в душі… Пекельно так…
Болить коли…
І за людей, безбарвних та байдужих,
чиє сумління в закуточку спить,
що аж хропе. За сміття та калюжі
на вулиці, в житті, в думках
болить…
Коли брат з братом чубиться за межі,
аж мороком вкривається блакить,
за поцілунок Юди і ведмежі
«братерсько-дружні» послуги
болить…
Коли цинізм із підкупом на троні,
як брехуни до правди кажуть: «Цить!»
Коли закони служать беззаконню,
а крадії – в законі…
Як болить!..
Болить, коли безбожні служать Богу,
і як дитина батька жити вчить,
Коли сліпий веде в «кудись» сліпого,
Коли ніщо нікому
не болить.
Болить?
А може, Господи, так треба?
А може, це в мені кричить
Не мій, а біль самого неба,
Якому більш за всіх болить!
Більше поезії Юрія Вавринюка:
Юрій Вавринюк