Інтерв'ю

Бог прославляється навіть у найтемніші для українців часи

Українська місіонерка Мар’яна Ласкава розповідає про її досвід від’їзду з Києва та продовження служіння біженцям. «Кожна можливість використовується для проповіді Євангелія».

Мар’яна Ласкава – українка. Вона служить місіонеркою в «Слові Життя», місії в Біблійному інституті біля Києва.

Їй довелося швидко втікати з Києва лише з маленькою валізою, через загрозу вибухів у столиці.

Після кількох місяців служіння українським біженцям, Мар’яна поїхала до Іспанії, де вона також брала участь у літніх таборах.

Вона сподівається, що у вересні повернеться до Києва для того, щоб служити в Біблійній школі, де вона супроводжує студентів у їхній подорожі зростання вірою, також вона працює перекладачем для декількох англо- та іспаномовних вчителів.

Іспанський журналіст з Protestante Digital взяв в неї інтерв’ю про те, як вона переживає цей конфлікт та поточну ситуацію у країні.

Яку роботу ви виконували та як проходив день у Біблійній школі до війни?

Я місіонерка у Слові Життя в Україні. Це місія, яка працює з молоддю, фокусуючись на євангелізації, також в нас є Біблійний інститут.

Щороку у вересні, група з 30-50 молодих людей приїжджають з різних країн, як з України, так і з сусідніх країн, щоб вивчати Біблію та проживати в Інституті рік або два.

Ми наставляємо їх у навчанні, допомагаємо їм розвивати їхнє служіння, заохочуємо до євангелізації, ми проводимо багато вуличних євангелізацій у Києві та допомагаємо їм зростати у християнському житті через навчання і через наслідування нашого прикладу.

Ми проводимо час з нашими студентами та будуємо з ними глибокі взаємовідносини.

Ви переважно працюєте з молоддю?

Студенти зазвичай вступають у Біблійний інститут після закінчення старшої школи, перед вступом до університету, зазвичай їм від 17 до 19 років.

Протягом двох років вони вивчають Біблію, щоб розвиватися у їхній майбутній роботі чи місії.

Вся ця робота була зупинена в лютому через російське вторгнення. Як ви це пережили?

У грудні, коли росія почала нарощувати сили на кордоні, ЗМІ вже говорили про можливе вторгнення. Ми, як місія, молилися, щоб цього не сталося. Але за два тижні до того, як почалась війна, ми попросили студентів, щоб вони поїхали. Канікули, які повинні були бути у березні, ми перенесли на початок лютого, оскільки ситуація ставала більш напруженою.

Керівництво місії у Сполучених Штатах попросили нас спакувати валізи на випадок, якщо доведеться евакуюватися.

За день до вторгнення вони закликали нас терміново виїжджати, ми мали 40 хвилин на підготовку до екстреної евакуації. Багато людей в команді не очікували, що це станеться.

Як ви виїхали?

Дуже болісно ми пережили той день та наступні.

Ми швидко поїхали, тому що нас попередили, що цієї ночі почнеться обстріл Києва, ми змогли взяти одну маленьку валізу.

Це складно, тому що ти не можеш спакувати своє життя в одну маленьку валізу, а ще лишаєш будинок через загрозу бомбардування. Ти залишаєш тут свою сім’ю, людей, яких ти любиш, які не виїжджають з країни, але віриш, що вони у Божих руках.

Це був шок, те, що перевірило нашу довіру.

Зараз ви в Іспанії, але де ви знаходились протягом цих місяців?

Зараз я в Іспанії, багато людей турбуються та піклуються про мене. Проте коли розпочалась війна, ми поїхали в Угорщину, в місце, яке належить місії. Тиждень потому частина команди поїхала до Румунії, де місія розпочала приймати біженців з України.

За два місяці ми прийняли близько сотні людей, служачи їм та допомагаючи.

Які плани у вас на майбутнє, ви плануєте  повертатися до України?

Більшість наших місіонерів вже повернулися до України. Чоловіки залишились тут та звершували служіння, надаючи їжу та допомогу, ризикуючи своїм життя.

Жінки та діти поїхали, деякі все ще знаходяться в різних частинах Європи. Я планую поїхати у табір до Чехії, потім можливо повернусь в Україну, щоб продовжити роботу у місії.

Чи залишилась в Україні ваша сім’я?

Так, моя мама та мій брат зі своєю дружиною не захотіли виїжджати. Вони залишались у Києві, але Бог потурбувався про них, я часто молюсь за них, ми постійному на зв’язку.

Коли ви стикаєтесь с такою неочікуваною та складною ситуацією, що ви дізнаєтесь про Бога та свої взаємовідносини з Ним?

Коли ти потрапляєш у шторм під назвою «війна» і маєш близькі стосунки з Богом, то проходиш через цей шторм, тримаючись за щось стабільне.

Ваші емоції можуть бути дуже руйнівними, але якщо ви покладаєтесь на Бога, справжню Міцну Скелю, ви пізнаєте Господа ще більше.

Я працюю в особистих консультаціях, тепер мені потрібно розуміти, як допомогти тим, хто страждає більше, тому що я зазнала багато страждань і тепер я можу зрозуміти ситуацію краще.

Бог відкриває двері, якщо ви маєте гарні взаємовідносини з Ним, ви стаєте сильнішими, але якщо ваші відносини не дуже добрі, ситуація може призвести вас до розчарування.

Чи відкрились нові можливості для служіння?

В цьому штормі ми повинні були нести Євангеліє людям. В місцях, де вони залишились без домівок, ресурсів. 90 % волонтерів, які працюють в Україні − християни. Дається велике свідчення. Ми, як місія, допомагаємо приносячи їжу, одяг, воду, хліб, евакуюючи людей… Кожна можливість була використана, щоб проповідувати Євангеліє. Ми залучені у щось неймовірно велике, бо близько 5000 осіб через це почули Євангеліє.

Як ви вважаєте, чи справляється країна з цим тягарем? Як на це реагують люди, які не знають Бога.

Від тих, хто служить тут, в церквах, надаючи їжу та допомогу, я дізналась, що церкви наповнені людьми, які ще не знають Христа.

Я знаю, що одна церква в Києві проводить зібрання на вулиці, бо будівля розрахована на 80 осіб, а служіння відвідують приблизно 300 осіб. Також проводяться табори для дітей та для жінок.

Я бачила церкви, де проводяться хрещення. Бог прославляється навіть у найтемніші для українців часи.

Чому важлива присутність Бога у вашому житті навіть у часи кризи?

Життя тече від Бога, а в Його присутності є повнота радості.

Якщо хтось хоче пережити випробування з силою та радістю в Господі, то потрібно довіряти Йому, тому що у випробуваннях Він працює з нашим серцем, задовольняючи потреби, навчаючи нас та наставляючи, як це потрібно.

Якщо ви довіряєте Богу, все це ви можете побачити, але якщо ви не маєте Бога, ви побачите лише погане. Якщо ви близькі з Богом, то зможете побачити Бога навіть у найскладніший період вашого життя.

Здається, що з часом ми втрачаємо чутливість до України. Як ми можемо допомогти вам та вашій країні?

Існує декілька способів. По-перше, дуже важливо молитися. Наші солдати свідчать, що Бог береже їх життя. Також потрібно молитися, щоб війна закінчилась, щоб бомби не падали там, де знаходяться люди та щоб Бог зберіг нашу країну.

Моліться за те, щоб Євангеліє продовжувало поширюватись та багато людей стали Божими дітьми.

По-друге, ви можете допомогти фінансами завдяки різним організаціям.

І третій спосіб: коли закінчиться війна, ви можете створювати робочі групи, які допоможуть у відбудові будинків та інфраструктури.

Джерело: evangelicalfocus.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button