Вавилонська вежа здулась, бо поява мов не дозволила збудувати імперію. Це був Божий суд над божевільними задумами людей. Так само й сьогодні Російська імперія не зможе існувати без єдиної мови. Тому, знайте, що переходячи на українську, ви протистоїте імперії.
День П’ятдесятниці не приносить у світ небесну уніфікацію, а освячує й узаконює розмаїття. Коли церкви в Україні переходять на українську, в цьому є щось небесне, правильне, добре. Боязнь же націоналізму − це наслідок імперської пропаганди, яка бачить для себе смертельну загрозу в інших мовах.
Проповідуючи в наших церквах російською, ми не спасаємо росіян, а русифікуємо самих себе, служачи тим самим утвердженню імперії. Хто бажає місіонерити росіян, може, як Павло, податися в місіонерську подорож на росію. Це навіть похвально. Але більш справедливо й мудро у своїй країні служити своєму народові його мовою. Це принцип втілення.
Нещодавно був у зібранні маленької громади. Керівник зібрання закликав усіх докладати зусиль і вчитись ділитися свідченнями й висловлюватись українською. Без тиску й примусу. З розумною мотивацією. Так церква стає місцем де виховуються люди, які змінюються, виходять із зони комфорту й жертовно контекстуалізуються. Чудовий приклад свідомої громади!
Дуже сподобалась дана стаття. Автор цікаво прослідкував історію мовного питання від самих її витоків. До речі, ще одним доволі цікавим місцем з Біблії є 13 розділ книги Неемії. В 24 вірші розкривається проблематика мовного питання, можна побачити, що Неемія дуже переймається про збереження культури та мови народу Божого. Звісно, це було зумовлено гріховним впливом сусідніх народів. Але чи не за ту саму чистоту ми боримось зараз?