Актуальне

Пишу під виття сирени повітряної тривоги

Ніч буде «веселою». Але це неправда, я брешу, ніхто ніде нічого не обстрілює. Українці просто масово самознищуються (сарказм).

Декілька людей із Росії мені написали, що їм зараз дуже боляче, коли говорять так погано про росіян, адже не всі росіяни такі, не всі Путіна підтримують тощо. Що в Росії та в російській культурі багато хорошого і т. д. Так, я вдячний дуже тим російським друзям поіменно (вони знають, і їх лише кілька сотень, дуже і дуже мало), хто зараз не мовчить ні у своїй церкві, ні у своїй сім’ї, ні у своєму колі соціальних стосунків. Хто бачить в українцях образ і подобу Божу, а не націю, яка не має права існувати без Росії. Вони знають, що таке свобода проти смерті. Вони говорять не про абстрактне зло в пасивному стані (вбито, вибухнуло, зруйнувалося), але говорять про конкретних носіїв руйнівного зла.

Зло не існує поза людиною чи демона чи сатани. Воно має конкретний носій. Якщо зло бере владу вбивати та знищувати масово, воно бере владу над конкретними людьми, які мають імена та прізвища та адреси проживання. Не написано: Авель убився. Написано: Каїн убив Авеля. Не написано: Христос віддався. Написано: Юда, один із дванадцяти, зрадив Христа. І так у всьому Писанні. Конкретні імена царів Ізраїльської держави, які творили зло, називалися, а не абстрагувалися…

Думаю, тепер частина росіян зможе хоч трохи зрозуміти нас (уже багато чого не прошу і не чекаю), коли нас стільки років як країну, народ і мову дегуманізувала кремлівська пропаганда − щодня. Ми теж говорили російським християнам про свій біль, що ми не нацисти, що хочемо жити у своїй країні, говорити своєю мовою серед свого народу. Але у відповідь здебільшого було: не все так однозначно… не все так однозначно…

Так, українці, як ніхто зараз у слов’янському світі, розуміють, що це таке, коли не визнають твого права на існування та вибір: як країна, як народ, як мова. Коли ти бандерівець, нацист, фашист, бандерлог, хохляра і т. д. лише тому, що народився українцем.

Спочатку було «слово» − майже 20 років пропаганди та розлюднення українців на радіо, телебаченні, у фільмах, пропагандистських шоу.

І слово стало «тілом» − народилася ідеологія «русского мира» та «червоне християнство», яке оселилося в умах багатьох християн.

І «слово» почало жити серед нас − прийшло як вторгнення в нашу країну у 2014 та у 2022 рр. вбивати та руйнувати. «Слово» матеріалізувалося. У частини народу пробудили у душі війну, потребу воювати: «Можемо повторити», «На Берлін», «На Київ» тощо. Це те, що я бачив у Росії останні 9 років, і на машинах християн теж − радянську символіку, наліпки, але це все пояснювалося як потреба пограти в патріотизм, який нешкідливий. А ось «бендери»…

Ось так виглядає «слово» від сатани. Якщо ми, як діти Божі, не реагуємо на слово з дегуманізації іншого, − представника будь-якої раси, нації чи мови, глузуємо і дозволяємо глузувати, − коли знищується образ і подоба Божа в іншому, ми стаємо співучасниками. Ми бачимо, що відбувається словесне насильство над іншим і вважаємо за краще пройти повз побитого мандрівника, щоб не осквернилися вуха, бо ними ще Слово Боже в храмі слухати…

Співчуття, співчуття, співчуття − з цього починається примирення, а не з вимоги Рахівського та інших пасторів про примус українців до мовчання та миру з «безіменним злом»… І не українська армія ж напала на Україну, а російська. Або як пропонується її називати? Безіменні солдати та генерали? Безтілесне зло? Тому, так, ми за 20 років вас розуміємо, і сподіваємося, що і ви нарешті хоч трохи зрозумієте нас і згадайте наші прохання: не дегуманізуйте нас своєю пропагандою чи вірою в неї, бо саме це призвело до війни на Донбасі у 2014 році, та до повномасштабної війни у ​​2022 р. Не українці напали на Україну та Росію.

Слухаю виття сирени й думаю про те, що пишу я більше для себе, в щоденник. Тому що всі вже давно самовизначилися… І почуття, що ти стукаєш дитячим пластмасовим молотком по залізобетонній триметровій стіні світоглядного бункера… Як же дратує це виття сирени, ця невизначеність…

Наше завдання, як дітей Божих, стукати. Але вірю, що колись Святий Дух розіб’є і стіни. Колись закінчиться і ця війна… І так хочеться вірити, що в Росії вже не буде розлюднюючих програм Соловйових, лже-Дмитріїв, Захарових та ін… Шануймося…

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. “Наше завдання, як дітей Божих, стукати. Але вірю, що колись Святий Дух розіб’є і стіни. Колись закінчиться і ця війна… І так хочеться вірити, що в Росії вже не буде розлюднюючих програм Соловйових, лже-Дмитріїв, Захарових та ін… Шануймося…”
    Так, ця війна колись закінчиться. Сподіваюся, що вже дуже скоро: і саме нашою, а точніше – БОЖОЮ перемогою! Тобто новітній ПУРИМ неодмінно настане!
    Але ВОНИ – новітні злобно-розлючені, сатанинські Амани та іхні численні співучасники і спідручні мають, безумовно, понести заслужену ВІДПЛАТУ – сувору, але вповні ними заслужену і справедливу. Інакше ПУРИМ – по суті і змісту – просто не відбудеться…
    Поки писав ці рядки, зовсім стемніло. Себто, згідно старозавітнього календаря, настав цьогорічний ПУРИМ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button