Близкість VS Виконання
Трагедія старшого брата була в тому, що він не мав близькості з Отцем, а жив постійним виконанням справ:
“Розгнівався він і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє — твоє”. (Лк.15:28-31)
Справжня близькість завжди веде до радісного виконання, але виконання без близькості не знає радості. Для фарисеїв на першому місці було виконання, для Ісуса — близькість. Євангеліє навчає, що саме сердечна близькість з Богом є суттю віри та справжньої праведності. І мається на увазі не просто емоції, а щире прийняття Божого слова з дитячим довір’я та слухняністю. Саме про це говорить святий Павло в посланні до Римлян:
“Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити». А справедливість, що від віри так говорить: «Близько тебе слово: у твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння. Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.» Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо Той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто Його призиває; бо «Кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться». (Рм.10:8-13)
[sc name=”futerblock” ]