Чи мріяли ви про щастя у своїй сім’ї? Закохатися, та так, щоб на все життя, щоб один раз і «в крапку», і «назавжди», і «не шкодувати», і «не шукати більше», «і жити довго та щасливо»?
Мене звуть Олег Олійник. Я навчаю того, як будувати щасливі стосунки у парі. Також я готую тренерів та вчителів, які навчають молодих людей та подружжя того, як побудувати щасливі сім’ї. А ще я навчаю сімейних консультантів консультувати сім’ї з будь-яких питань так, щоб у сім’ях не залишалося питань та відбувалися видимі зміни.
Авторський курс «Школа подружнього життя» за 8 років пройшли понад 23 000 осіб у 7 країнах. Понад 2300 стали тренерами та вчителями курсу. Кількість тих, чий шлюб зруйнувався, попри те, що вони пройшли курс, становить лише 1%. Але і з цього 1% майже всі згодом змогли створити щасливі сім’ї.
ДИТИНСТВО ТА ПЕРША ЗАКОХАНІСТЬ
Про що мріють усі дівчата? Про це ж мріє більшість хлопців, хоч і не багато хто в цьому зізнається. Вони мріють про те, з чого я почав своє оповідання: закохатися і в «точку», і «назавжди»…
Я також мріяв про це. Але мої перші стосунки з дівчиною тривали трохи більше 2-х років і закінчилися розривом, де ми обоє пережили багато болю.
Ми не розуміли, що відбувається з нами й з нашими почуттями, чому наші стосунки руйнуються. Мені було нестерпно думати, що наші стосунки можуть припинитися. Але біль, який ми стали завдавати один одному, перебуваючи поруч, став більшим від того болю, який ми зазнали, коли розсталися.
Моє дитинство пройшло без батька. У мене не було перед очима прикладу того, як чоловік повинен ставитись до дружини, а батько – до своєї дитини. Тому, починаючи зі старших класів школи, я почав шукати «розумні» книги, де розповідалося б про психологію сімейних стосунків.
Чи існують щасливі сім’ї не лише у різдвяних фільмах, а в реальному житті? Якщо так, то як збудувати щасливу родину?
Тоді у свої 20 років я не отримав відповіді на мої запитання, але мій перший негативний досвід не вбив мою мрію. Я не перестав мріяти про щасливу сім’ю і вірити, що в мене буде така сім’я, де ми будемо щасливі з моєю коханою.
ПОЧАТОК СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ
Коли сьогодні мені запитують про можливу формулу щасливої сім’ї, я відповідаю, що щаслива сім’я – це дві важливі складові: правильний вибір партнера та вміння будувати з ним стосунки.
З Божою допомогою мені вдалося зробити правильний вибір, коли я вирішив одружитися з прекрасною дівчиною, на ім’я Оля.
Це був 1996 рік, мені 26 років, я закохався і почуваюся, як у 18, коли закохався вперше. Серце готове вистрибнути з грудей при одній думці про неї, час зупиняється, коли ми поряд, і я не можу ні про що і ні про кого думати, окрім неї, коли ми не поряд.
Але навіть із «правильним вибором» нам було дуже непросто будувати відносини спочатку. Ми були закохані, але багато чого не знали з того, з чим ми зустрінемось у наших відносинах, і не знали, що нам з цим робити.
Ми намагалися розмовляти один з одним. Але не завжди могли одне одного зрозуміти. Ми читали «розумні» книги, але далеко не на всі наші запитання ми отримували відповіді. Іноді ми відчували розпач через нерозуміння.
За родом нашої діяльності нам доводилося працювати з людьми, у тому числі із сімейними парами, а також з молоддю та з батьками. Коли ми чули, з якими проблемами зустрічаються інші люди у своїх сім’ях, тоді нам іноді здавалося, що у нас взагалі ідеальні стосунки.
Ми навчилися бути щасливою сім’єю, по-справжньому щасливою. До цього був шлях, який ми пройшли. Сьогодні ми можемо щиро й чесно говорити, що ми є щасливою сім’єю, і кожен, хто нас знає особисто, може це підтвердити.
Читайте також:
Однак сьогодні десятки тисяч сімей переживають кризи у відносинах. Різні кризи, різні глухі кути у відносинах. В них різні питання, на які вони, як і ми колись, не знають відповіді. Вони мріють про мир у їхній родині, але при цьому продовжують воювати один з одним.
ПОЧАТОК БОЙОВИХ ДІЙ В УКРАЇНІ
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СТВОРЕННЯ КУРСУ
Напередодні початку бойових дій у 2014-му мене запросили на семінар, де мали готувати фахівців, які потім могли б проводити зустрічі з молоддю та подружжям. 300 людей з усієї Донецької області приїхали, щоб отримати знання про те, як допомагати іншим зберегти свою сім’ю та зробити її щасливою.
Сказати, що такі курси були потрібні, − нічого не сказати. Вони були життєво неоюхідні. По-перше, тому що за статистикою молоді люди найбільше хотіли мати щасливу родину. По-друге, тому що за статистикою кількість розлучень зашкалювала, у 2-3 рази перевищуючи кількість утворених шлюбів.
Я був одним із 300 осіб, яких запросили стати фахівцями з питань консультування молодих людей та молодих сімей з питань шлюбу та сім’ї у нашій області. Там на навчанні зібралися небайдужі люди, які були професійно пов’язані роботою з сім’ями.
На жаль, ця чудова ініціатива тоді не набула свого подальшого розвитку. З одного боку почалася війна, з іншого – новоспечені фахівці не знали, що робити далі, як «виходити на сім’ї», як зацікавити їх прийти на курси тощо. – Не було стратегії.
Нарешті, пропонований курс був спрямований на обмежену «цільову аудиторію» і не сприймався іншими «цільовими аудиторіями». Він не був універсальним, таким, який був би зрозумілим та прийнятним для різних категорій людей та сімей.
Наскільки я знаю, мені одному з 300 тоді вдалося зібрати групу та провести курс. Це була, так би мовити, «різношерста аудиторія».
У моїй групі були й молоді подружжя, й подружжя з досвідом, а також ті, які вже жили разом, але ще тільки йшли до шлюбу. Були також ті, хто ще не мав жодного досвіду сімейного життя. Нарешті були ті, хто вже розлучився.
З одного боку, я бачив величезний інтерес з їхнього боку. З іншого, я розумів, що для того, щоб вони отримали відповіді на більшість своїх питань, потрібен новий курс, який був би універсальним:
Знання, які б давалися на цьому курсі, повинні бути актуальними для всіх перерахованих категорій. Ці знання мають бути простими та практичними. Вони також мають бути підтверджені досвідом: пари, використовуючи ці знання, бачили позитивні результати.
Мені було чим поділитися, бо позаду був не лише майже 20-річний особистий досвід сімейного життя, позитивний досвід. У мене на той момент вже був приблизно такий самий за тривалістю досвід консультування сімей, позитивний досвід.
На додаток до всього, мої дипломи сімейного психолога та магістра педагогіки також виявилися незайвими для створення курсу, який через час стане визнаним Міністерствами освіти і молоді в Україні та популярний на всіх рівнях: від школярів до досвідченого подружжя та фахівців з питань сімейного консультування
Так розпочалася робота над створенням універсального курсу «Школа подружнього життя».
Далі буде…
