війна

Кількість депортованих українських дітей ймовірно близько 700 тисяч

Те, що окупанти депортують українських дітей, ні для кого не секрет. Самі РосЗМІ про це говорять, називаючи такі дії «оздоровленням» дітей в таборах. Мовляв, вони бажають «щасливого дитинства» для таких дітей, і 21 день в такому таборі корисний.

Джерело: hromadske

Проте з часом, коли ЗСУ деокуповує свою територію, росіяни відмовляються відпускати цих дітей додому, посилаючись на те, що це небезпечно.

Вони організовують для них навчання в школах, і створюють картинку того, що дітям насправді там добре.

Історія Ольги

Ольга із чоловіком і чотирма їхніми дітьми проживали неподалік кордону у Харківській області. Під час окупації вони старалися щонайменше контактувати із загарбниками, не брали їхньої допомоги, і у райцентр виїжджали тільки при нагальній потребі, наприклад, в лікарню. Також кілька разів намагалися виїхати на підконтрольну територію, проте через часті обстріли таких колон все ж не наважилися.

У травні окупанти самі навідалися до них, зробили обшук, забрали чоловіка. На заводі, де вони катували місцевих, його допитували, хотіли, щоб здав тих, хто підтримує Україну. Нічого не дізнавшись, відпустили.

Згодом жінка все ж пішла по гуманітарну допомогу, де її переконали відправити 12-річну доньку в «оздоровчий табір».

Ольга спершу не наважувалась, але потім все ж таки відпустила дитину. До того ж з села таких батьків було декілька, і дітей супроводжувала вчителька з району.

Мама наказала донці, якщо її там ображатимуть, щоб та обов’язково їй сказала про це, і вона її забере додому.

Проте на початку осені ЗСУ звільнили їх населений пункт, і перед жінкою постало питання негайного повернення доньки. До того ж російська пропаганда активно впливала на дітей, мовляв, українські солдати розстрілюють мирних жителів.

Коли жінка зв’язалася з керівництвом табору, їй відмовили віддати дитину, спираючись на те, що в нинішніх умовах це небезпечно.

Після публічного розголосу, що росіяни депортують українських дітей, міжнародна благодійна організація «СОС Дитячі містечка Україна» почали займатися тим, щоб повернути цих дітей.
Вони вже мали певний досвід, бо займалися цим ще у 2014 році.

Дарʼя Касьянова, директорка організації, почала збирати інформацію про цих дітей для їх повернення. До цього долучилися волонтери, а також представники уряду.

В списках дітей була і донька Ольги. Мама спершу думала, щоб її забрали російські родичі, але їй сказали, що дітей віддають тільки батькам.

Тож для цього потрібно було їхати в росію, що в умовах війни майже неможливо. Таким чином окупанти хотіли більше дітей залишити в себе.

Ольга почала оформлювати всі потрібні документи, щоб поїхати за донькою. Крім цього, кожного дня розмовляла з нею, і переконувала, що скоро забере її додому.

Не без проблем, та з переживаннями Ольга все ж доїхала до Геленджику, де був табір. Мама нарешті побачила доньку, і змогла її повернути.

Того дня з табору було повернуто 37 дітей, за сприяння Міністерства реінтеграції, Державної міграційної служби, «СОС Дитячі Містечка Україна» і перевізників.

Жінка також розповідає, що тепер зіштовхнулася з негативною реакцією односельців, через те, що відправила доньку в росію. Каже, що кожен день шкодує про цей вчинок.

Ймовірно, понад 700 тисяч дітей депортували. Повернули − 96

Наразі точна кількість депортованих дітей невідома. За верифікованою інформацією, таких близько 10,5 тисяч. Проте існує ймовірність, що таких насправді понад 700 тисяч. Це діти з інтернатів, окупованих територій, знищеного Маріуполя.

Зазначається, що міжнародні організації, зокрема Міжнародного Комітету Червоного Хреста доволі пасивно реагують на цю ситуацію.

Від 24 лютого 2022 року Україна повернула лише 96 дітей. 69 з них були в Росії, 27 на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

«З цих 96 — 37 забрали батьки. А решта 59 — це окремі історії, над якими Україна працювала через складні перемовини. Переважно це діти, які були на території Маріуполя: двоє — з маріупольського коледжу, дві групи дітей з дитячих будинків сімейного типу, які опинилися без батьків-вихователів. І також кейси, коли росіяни депортували дітей, у яких батьки загинули. Кожен випадок повернення надзвичайно складний, бо щоразу росія виставляє різні умови», — розповідає Аксана Філіпішина, представниця Уповноваженого з дотримання прав дитини, та стверджує, що така депортація порушує міжнародні права, та має ознаки геноциду.

Відомо, що путін 30 травня спростив надання громадянства росії дітям з окупованих областей. У зв’язку з цим, їх набагато простіше тепер всиновити, а разом з цим змінити й дані дитини, щоб максимально її русифікувати. Такі дії підпадають під конвенцію про протидію геноциду.

Нещодавно, уповноважена з прав дитини при президенті росії Марія Львова-Бєлова всиновила хлопчика з Маріуполя, і сказала, що всиновлені вже 350 сиріт з України, і більше тисячі дітей в процесі усиновлення.

Читайте також:

Україна ж ще в березні спростила законодавство, для можливості призначити опікуна дитині, у якої загинули батьки і яка знаходиться на непідконтрольній території.

Окупанти депортують українських дітей  в Ростовську, Воронезьку, Курську області, до Підмосковʼя, Красноярського, Краснодарського країв, у Ямало-Ненецький округ та до окупованого Криму. Також ближче до зими їх можуть перевезти ще далі, вглиб рф.

Повернуті ж українські діти радіють разом з батьками, і тому, що вони нарешті вдома.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!