Актуальне

9 речей, які варто знати про голову КНР Сі Цзіньпіна

У неділю президент КНР Сі Цзіньпін посилив свій контроль над Китаєм, порушивши традицію і призначивши себе головою Комуністичної партії на рекордний третій термін. Цей крок закріплює за Сі статус «довічного правителя» і робить його наймогутнішим китайським лідером в сучасній історії.

Ось дев’ять речей, які варто знати про авторитарного лідера найчисельнішої нації світу.

1. Він перший президент Китаю, який народився після того, як країна стала комуністичною

Сі Цзіньпін, 69 років, народився в Пекіні в 1953 році, що робить його першим китайським президентом, який народився після заснування Китайської Народної Республіки в 1949 році. Батько Сі, Сі Чжунсюнь, був одним з батьків-засновників Комуністичної партії і віцепрем’єром. Коли Сі було 10 років, його батька звинуватили у підтримці роману, проти якого виступав Мао, і відправили працювати на фабрику, а його матір, Ци Сінь, призначили на важку працю на фермі.

2. Свого часу Сі працював у таборі примусової праці

Сі був одним з мільйонів китайських молодих людей, яких Мао Цзедун під час Культурної революції змусив їхати на роботу в сільську місцевість. Через кілька місяців Сі не витримав бліх, поганої їжі та сільськогосподарської роботи і втік до Пекіна. Його заарештували під час репресій проти дезертирів з сільської місцевості і відправили до трудового табору копати канави. Майже сім років Сі Цзіньпін прожив у печері неподалік від табору. «Тонка ковдра, розстелена на цеглинах, була його ліжком, відро − туалетом, − пишуть Барбара Демік і Девід Пірсон. − Вечерями була каша з пшона і сирого зерна».

3. Сі пробив собі шлях до політичної партії, яка його переслідувала

Попри жорстоке поводження з ним і його сім’єю з боку Комуністичної партії, Сі став палким членом партії. Він подавав заявку на вступ до молодіжної ліги партії і вісім разів отримував відмову. Лише після того, як Сі запросив місцевого партійного секретаря на яєчню і паровий хліб і виклав свою справу, він нарешті став членом партії в 1974 році.

4. Сі отримав ключ від Мускатіна, штат Айова

Поки Сі навчався в Університеті Цінхуа в Пекіні (з благословення партії) за спеціальністю «хімічна інженерія» (яка була обрана партією), його батько був «політично реабілітований» і призначений секретарем партії в провінції Гуандун. Батько Сі використав свої нові зв’язки, щоб влаштувати сина на роботу помічником впливового керівника в потужну Центральну військову комісію. Сі швидко піднявся по партійній драбині і служив у чотирьох провінціях з 1982 по 2007 рік. У 1985 році він поїхав до Мускатіна, штат Айова, щоб ознайомитися з практикою вирощування сільськогосподарських культур і тваринництва в невеликій фермерській громаді. Під час перебування в місті йому було вручено ключ від міста, і ця честь була надана йому знову, коли він повернувся з візитом у 2012 році.

5. Сі − «голова всього»

Сі був обраний президентом Китайської Народної Республіки в 2013 році. Він також є головою Центральної військової комісії (що робить його головнокомандувачем збройних сил Китаю) і генеральним секретарем Комуністичної партії Китаю. На додаток до своєї ролі президента та партійного лідера, Сі на даний час очолює низку дрібніших керівних органів:

  • генеральний секретар ЦК партії;
  • голова Центральної комісії з фінансово-економічних питань;
  • керівник Центральної керівної групи у справах Тайваню;
  • голова Центральної комісії у закордонних справах;
  • голова Центральної комісії національної безпеки;
  • голова Центральної комісії з питань всебічного поглиблення реформ.

Сі обіймає так багато посад, що його називають «головою всього».

6. Ім’я Сі є синонімом китайської комуністичної думки

У 2017 році Комуністична партія одноголосно проголосувала за включення «Думки Сі Цзіньпіна» до китайської конституції, що раніше було зарезервовано для Мао Цзедуна та його наступника Ден Сяопіна. Як зазначає ВВС, завдяки закріпленню принципів під його ім’ям у партійній конституції, суперники тепер не зможуть кинути виклик сильному світу цього лідера Китаю без загрози для правління Комуністичної партії.

7. Сі змінив обмеження терміну перебування на посаді в Китаї, а потім заборонив літеру «N»

Сі мав піти у відставку у 2023 році, але у 2018 році партія внесла зміни, які дозволили йому залишитися при владі на невизначений термін. Того ж року китайське державне інформаційне агентство оголосило: «Центральний комітет Комуністичної партії Китаю запропонував вилучити з Конституції країни вираз про те, що президент і віцепрезидент Китайської Народної Республіки “можуть обіймати посаду не більше двох термінів поспіль”». Після цієї заяви китайський уряд додав до своєї вже широкомасштабної цензури в інтернеті ще кілька нових обмежень. Заборонялися антитоталітарні романи Джорджа Орвелла «Колгосп тварин» і «1984», а також фразу «Сі Цзедун» (поєднання імен Сі і Мао Цзедуна). Також з невідомих причин тимчасово заборонено використання літери «N» в інтернеті.

8. Сі зневажає християнство і любить марксизм

Сі засудив китайських чиновників, які шукають «поради Бога для розв’язання своїх проблем». Він вважає за краще, щоб вони прийняли «основну політику партії щодо релігійної роботи», яка «сформульована нашою партією, що дотримується марксистського погляду на релігію» (тобто атеїзму). Сі побоюється, що релігія, особливо християнство, є спробою іноземних впливів підірвати його націю. «Ми повинні рішуче захищатися від закордонних інфільтрацій за допомогою релігійних засобів», − сказав Сі у своїй промові в 2016 році. Релігійні групи, додав він, повинні дотримуватися керівництва Комуністичної партії і підтримувати соціалістичну систему і соціалізм з китайською специфікою. Правозахисник Вільям Ні каже: «Замість розширення через активну євангелізацію, релігії-конкуренти, такі як християнство, змушені кооптуватись і повільно замінюватись офіційною вірою [Комуністичної партії Китаю], де Сі Цзіньпін є остаточним арбітром її специфічних цінностей, моралі, етики та суспільних цілей».

Читайте також:

9. Сі намагався змінити світову концепцію прав людини

Міжнародні права людини мають своє коріння в сучасному християнстві. Тому не дивно, що Сі намагався переконати світ прийняти його націоналістичний погляд на права людини. Як пояснює Таннер Ларкін, Китай «визнає універсальність прав людини − що зазвичай означає, що люди в усіх суспільствах мають однакові права − і водночас додає оксюморонне уточнення, що держави мають право обирати свою практику дотримання прав людини на основі власних політичних, економічних і культурних умов. Нарешті, замість індивідуальних прав, [Китайська Народна Республіка] наголошує на колективних правах, якими наділена держава, і зобов’язаннях, які люди мають перед суспільством”. Пріоритетними для Китаю є «права» на економічне процвітання і національну безпеку. Як зазначає Шеннон Тіцці, для Китаю Сі вони «варті будь-якої ціни, яку вони можуть нести в західному розумінні прав людини − наприклад свободи слова, віросповідання і об’єднань».

Автор: Джо Картер

Джерело: thegospelcoalition.org

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button