У Всесвіті існує місце, яке умовно можна назвати Зупинкою. Усі люди мають там свій куточок, особистий простір, де належить очікувати Автобуса. Кожен «пасажир» здогадувався, що Зупинка – не кінцева станція, а лиш перехідний етап на шляху Додому, що існує десь там, за обрієм, куди найімовірніше курсує Автобус. Проте ніхто достеменно не відав, коли конкретно, в який день та час, за ним прибуде Автобус, та куди доправить. А час до свого «рейсу» треба ж якось скоротати: хто ділом займався, а хто дні коротав, кожен як звик…
А один чоловік, якому Зупинка видавалася надто примітивною, а очікування марудним, заходився її облаштовувати. Він перекопав довкола ґрунт, виклав плитку, обсадив екзотичними кущами-квітами… Однак йому цього здалось замало, і він зробив капітальний ремонт усередині самої зупинки: пошпаклював, пофарбував, встелив паркетом, покрив черепицею…
Тай на цім не спинився, надалі в хід пішли меблі: чоловік обставив обійстя якнайкраще. Згодом придбав найновішу техніку, провів газ, світло, Інтернет, кабельне тв, встановив камін, фонтан, навіть міні-озерце з лебедями розвів…
Але і тут його душа не заспокоїлась, відтак вирішив добудувати ще кілька поверхів із мансардою, балконом, вітражами, колонами, скляним дахом, щоб спостерігати за зоряним небом… Майже щодня у шикарному особняку влаштовувалися вечірки – дівчата гронами «вішалися» на молодого, привабливого багатія. Те, що на сусідніх Зупинках іноді хтось замерзав в холодних стінах чи скнів від голоду, чоловіка мало хвилювало – яке йому до цього діло!. Тут кожен сам за себе!
За всією цією феєрією вічного свята призабув молодик про все на світі. Забув він і про Автобус, який може заскочити зненацька, забув і про те, що ця Зупинка не є справжнім Домом, додому він може попасти лише на Автобусі… Раптом, в найбільш непідходящий момент, під’їхав Автобус, який забрав його у Невідомість – а шансу відмовитися не було. Всі нажиті чоловіком блага зосталися стояти «сиротою», позаяк прихопити їх із собою теж було неможливо. Втім, пустувало добро недовго: його швидко розтягли по своїх закутках-Зупинках інші захланні любителі легкої наживи. Їх час повертатися Додому ще не прийшов. І почали собі зводити Зупинки-палаци аж до самозабуття, упиваючись «процесом»…
Більше про життя після смерті:
Наше життя – це всього-на-всього Зупинка на шляху Додому – до Вічності. Ніхто й не заперечує, що цей відрізок часу хочеться провести у комфорті й добробуті. Однак дуже часто ми захоплюємося здобуттям й накопиченням цього всього настільки, що абсолютно забуваємо про те, що рано чи пізно нам доведеться залишити все і все-таки відправитись Додому. З собою ми не візьмемо жодної валізи…
Прагнення комфорту – типове для всіх. Однак потрібно пам’ятати, що ми на землі не назавжди. Необхідно потурбуватися про своє майбутнє вже сьогодні.
Задумаймось!
Оксана Швець
