Блог Ігоря Плохого

З Днем українського добровольця!

Слово Боже говорить про певну категорію людей, людей-героїв, які завжди з’являлися у непрості часи протягом усіх віків: «гасили силу вогню i уникали вiстря меча, змiцнювалися вiд немочi, були сильнi на вiйнi, проганяли полки чужинцiв» (Євр 11:34).
Сьогодні 14 березня – День українського добровольця!
Саме в цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців з Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.
Саме завдяки вкладу добровольців ми могли стримувати та давати відсіч російському ворогу, який мав на меті захопити не лише Крим та Донбас, а й все Лівобережжя та Південь України, якщо не всю Україну! Цьому завадили добровольці разом з ЗСУ.

Хто такі добровольці? Це ті що почули поклик серця, а з християнської точки зору, відчули Божий призов й, не чекаючи формальної повістки з військкомату, пішли в перед, щоб боронити землю, щоб стати Героями, на жаль, частина з них стала ними посмертно! Вічна їм пам’ять!
Добровольці були і є носієм того стрижня військового гонору, лицарського Духу Звитяги, який перебував у древніх наших пращурів русичів, козаків, січовиків, упівців та ін. добровольців…
Добровольці – це Божа стихія піднятого меча Оборони супроти занесеного над нашими головами меча загарбника! Згідно з Святим Письмом: «бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть!» (Мф. 26:52)
Хто візьме меча окупації та агресії і підніме його, того мечем Оборони, священної відсічі, буде зупинено на його шляхах загарбання! Вістрям цього меча захисту рідної землі й були у перші дні й роки війни – добровольці!
Книга Біблія нас вчить, що виключно добровольці могли складати Божу армію для відстоювання національної Незалежності! Адже, якщо ми будемо розглядати особливий період влаштування суспільного життя, який називається Теократія, то ми побачимо, при такій формі правління державою, коли керував нею Сам Бог, через покликаних харизматичних лідерів – суддів, армії для оборони Незалежності та відвоювання у загарбників втрачених територій складалися виключно із добровольців! Люди з розумінням своєї місії перед Богом виходили супроти ворогів Ізраїля!
Тоді, ще не було регулярних армій… Деякі елементи таких військових формувань з’являються вже за часів монархій, але навіть в часи царів та й у сьогоденні, коли оборона країн покладена на професійні армії – роль добровольців важко переоцінити!!!
Підтвердження цього ми бачимо на прикладі і сьогоднішньої російсько-української війни!
Хочу привітати всіх українців й представників інших воістину братніх народів, які долучені до добровольчих рухів, це не лише бійці, а й капелани (які до сих пір на добровольчих засадах продовжують виконувати свою місію), це й медики, волонтери та інші добрі сміливі люди! Хай Бог береже Вас та воздасть за вашу жертву у 100 крат!
І хочу нагадати: Війна не закінчилася! Війна продовжується!
Отже, будемо готові стати у стрій у будь-який час, як добровольці!
Хай Бог благословить Україну і, особливо, добровольців та всіх, хто до їх подвигу долучений!!!
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

ПІДПИШИСЬ на мій Телеграм канал

(відеоблог капелана Ігоря Плохого “Християнський Фронт”) https://t.me/c_front

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Ігор Плохой

Магістр філософії (Одеський Національний Університет ім. І.І. Мечникова, факультет філософії); Магістр економіки (Одеський Національний Університет ім. І.І. Мечникова, факультет міжнародних економічних відносин); Магістр публічного управління (Національна академія державного управління при Президентові України); Голова ГО "Християнський фронт"; Військовий капелан.

Схожі статті

6 Коментарів

  1. Правдивим Христовим Євангелієм тут, у цьому дописі, по суті і змісту, ніяк не “пахне”..
    Або, інакше (і відверто) кажучи: квазі-“патріотична” – войовничо-задирикувата й примітивно-хвалькувата ця стаття, від якої (перепрошую) на цілу версту тхне зовсім іншим. Тобто: (де-факто) затято-націоналістичним зухвальством, самозвеличенням і самопрославленням!!!
    І тут немає якогось важливого, принципового значення – який саме зручний привід для цього використаний.
    Ось до чого – на практиці – може і здатне, як виглядає, призвести отаке – бездумно-легковажне й безвідповідальне загравання й блокування християн з праворадикальними чинниками! І навіть у деяких тих випадках, коли їхні погляди – начебто (на перший погляд) – досить близькі і співзвучні…
    Чекатиму на реакцію (відповідь) з боку шановного редактора часопису “Слово про слово”.

  2. Р. S. Познайомившись, зокрема, з роздумами шановного брата Ігоря ПЛОХОГО – “СТРІТЕННЯ. СТАРЕЦЬ СИМЕОН, ЯК ПРИКЛАД ІСТИННОГО ПАТРІОТА-ХРИСТИЯНИНА” – я, здається, зрозумів: звідки “ростуть ноги”, а точніше – чим саме він пробує (намагається) виправдати (чи, може, просто ПРИКРИВАЄ?!) цей свій – радикально-емоційний “патріотизм”… І який, одначе, цей – за змістом, ПЕРЕКОШЕНИЙ його “патріотизм”, на моє глибоке переконання, не має майже нічого спільного з ПРАВДИВИМ змістом ПРАВДИВОГО Христового Євангелія!!! :)
    Разом з тим – повторюся. Мені тут також дуже цікава думка шановного редактора часопису “Слово про слово”. :)

  3. Р. Р. S. А також іще дещо.
    Шановний брат Ігор ПЛОХОЙ цю свою статтю завершує отаким – ДВОЄДИНИМ гаслом (проголошенням):
    “Слава Ісусу Христу! Слава Україні!”
    Так от, для ПРАВДИВОГО й ПОСЛІДОВНОГО християнина така постановка в ОДИН ряд і ПРОСЛАВЛЕННЯ всемогутнього й премудрого Бога-Творця РАЗОМ з будь-яким Його ТВОРІННЯМ – засадничо, світоглядно НЕПРИЙНЯТНО! Для нього – це НОНСЕНС!
    А от для ЕКЛЕКТИКА-НАПІВ’ЯЗИЧНИКА подібне синкретичне поєднання, такий симбіоз – мовляв, цілком “нормально”!
    Чи не так?! :)

  4. Дуже перепрошую за таку мою БАГАТОСЛІВНІСТЬ. Але цей (де-факто) ОДНОБІЧНИЙ “патріотизм-націоналізм” у світогляді брата-ХРИСТИЯНИНА – Ігоря ПЛОХОГО викликав у мене цілий “струмок” певних роздумів і міркувань.
    Так от, св. апостол Павло нам, християнам, дав – поміж багатьох інших – і, зокрема, отаку “цікаву” настанову: “Отже, доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм за вірою” (Гал.6:10).
    Тобто: якщо вже – як мовиться, “на хвилиночку” – і допустити такий от поділ на “своїх” і “чужих”, то для ПРАВДИВОГО й ЩИРОГО християнина найпершу роль тут має (і мусить) грати не стільки “свій” – за етнічною, національною чи расовою ознакою, а, передусім та НАЙБІЛЬШЕ, – за його ВІРОЮ (віросповіданням, християнським світосприйняттям)! Попри те, хто він – за своїм етнічним (національним) чи расовим походженням або рідною мовою.
    Отак (і ніяк інакше) й повинно бути: поміж нами, якщо ми дійсно – ХРИСТИЯНИ! Себто не лише на словах, а й на ділі. :)

  5. Іще, до того ж, і такий – прикрий і ганебний історичний факт. :)
    Свого часу в свідомості та суспільно-політичному налаштуванні, принаймні, багатьох німецьких християн – серед деяких інших їх помилок і суперечностей – чимале місце посідало саме ось це – по суті, забобонне (“патріотично”-націоналістичне) упередження і поділ на “своїх” і “чужих”: якраз за етнічною (етнорасовою) ознакою (походженням) різних людей.
    Так от, за певних – доволі сприятливих для цього обставин та подій (соціально-економічних, внутрі- і зовнішньополітичних тощо) Гітлеру та його гучно-масованій нацистській пропаганді вдалося переконати та спокусити (“осліпити”) їх своєю відомою – популістсько-правоекстремістською (запекло-антисемітською та, загалом, расистсько-ксенофобною) демагогією і міфологією…
    Так що – не дай Боже! – і нам, українським християнам, аналогічно помилитися (та спокуситися і впасти – під впливом відповідної ідеології й пропаганди) та сліпо й бездумно піти цим же (чи схожим) – всуціль деструктивно-самогубним шляхом!!!

  6. Наразі, тобто без малого через ТРИ роки, коли була опублікована оця стаття шановного брата Ігоря ПЛОХОГО, хочу принести йому свої щирі вибачення.
    За всі ті мої коменти, в яких була висловлена моя тодішня – явно однобічна, емоційно-тенденційна і не надто справедлива її оцінка.
    І от нині – а особливо на тлі повномасштабної російсько-української війни – багато що нам, євангельським християнам в Україні, довелося заново переоцінити й подивитися дещо під іншим кутом зору.
    Інакше кажучи, нині я жалкую, що тоді так поспішив з тими “запальними”, одначе не вповні зваженими й об’єктивними коментами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button