Блог Миколи Романюка

Хрещення як вакцина: що загрожує українській державності крім крилатих ракет?

28 липня за православним календарем вшановується київський князь Володимир Великий, хреститель Київської Русі. Саме він посприяв крутому повороту української історії – навернення до християнства.
Напевно саме через це до цієї дати прив’язали вшанування самого хрещення киян, яке, ймовірно, відбулося влітку 988 року.

Торік до цієї ж дати наші державні мужі додали це національне свято — День української державності.

Володимир, великий князь Київський (979-1015) — хрещення Київської Русі (988) — День української державності.

Цікава все-таки логіка проглядається: яке б не було відношення до масового хрещення киян, саме хрещення Русі робить і Володимира Великим, і Русь християнською, і сучасних українців спадкоємцями великої, героїчно-трагічної історії.

Навіщо святкувати державність? Щоб вивчити назавжди й навчити майбутні покоління, що нашій державі не 32 роки, що наша державність має глибоке коріння, бере початок у Київській Русі, яка не поступалася тогочасним найсильнішим європейським монархіям. З нами родичалися, торгували, створювали союзи. Наша державність має чудовий спадок великих мислителів та законотворців — чого варті Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Нестор, митрополит Іларіон, Кирил Турівський, Климент Смолятич. Та маємо й інший спадок — розбрат, шукання свого, роз’єднання країни та дуже невдалих союзних договорів. Тільки знаючи історію можна вчитися. Тільки навчаючись її уроків, рости над собою, тільки так — будувати майбутнє.

З огляду на історію, таким чином, маємо дорожню карту на майбутнє — віра і боротьба. Ні, не абстрактна віра у космічне добро, а в Триєдиного Бога, в ім‘я Якого священники за Володимира хрестили народ. До речі, саме якість тієї віри (а, на жаль, двовір‘я навіки зачепилося за нас) визначило, яким ми є народом, якими цінностями користуємося у родині, бізнесі, політиці, суспільних стосунках. Церкві сьогодні належить не менше просвітницької діяльності, як було за Володимира — лише їй треба навчитися говорити про віру й Бога зрозумілою й сучасною мовою у відкритих і живих спільнотах віри. Якби ми були направду християнським народом… Якби направду викривали у собі неправду, заздрість, лицемірство, лінь, слабкодухість — неможливо розбудовувати державу, не змінюючи себе. Зневіра дуже швидко веде до самознищення.

…Сьогодні росіяни зі своєї країни та з Білорусі завдали масивний ракетний удар по українських містах. Знову є загиблі як солдати, так і цивільні, жінки й діти, поруйновані помешкання, бізнеси і школи. Тому боротьба для нас не нова — нове те, що ворог, Росія і росіяни, став видимим і агресивним на знищення всього українського. Підступна і злочинна війна їх зброї та брехні глобального масштабу кидає нам виклик всенародного об’єднання задля борні з вірою і молитвою про Боже втручання.

Дай Господи українському народу богошукання та перемогу над російськими окупантами, але ще більше дай сили для перемоги язичників у собі. Бо зміни у державі починаються з… мене і тебе. З днем української державності! З днем хрещення, кияни й українці!

Джерело: facebook.com/rmikola

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Микола Романюк

Микола Романюк, 45 років, одружений, троє дітей. Вивчав німецьку в Дрогобичі, богослов’я в Одесі. Викладаю у семінаріях та на семінарах, старший пастор в Ірпінській біблійній церкві. Відчуваю своє покликання у тому, щоб пізнаючи Бога і служіння Його людям, допомагати в цьому іншим.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button